Довгожителі рок сцени. Гурт що виступає незмінним складом впродовж 32 років. Справжня класика готичної музики. А ще останній докарантинний концерт в Києві. Все це про один гурт і про нього і піде мова.
3 березня 2020 року. Київ. Величезна черга в клуб Atlas гуде від перемовин. Кілька годин тому оголосили, що з наступного дня в Києві починається карантин через COVID19. Всіх тривожить чи відбудеться довгоочікуваний концерт фінського гурту. Він таки відбувся і став подією що закрив для України докарантинну епоху.
Це був пам’ятний вечір з ряду причин. Подальший локдаун, яскравий виступ місцевого гурту Violet Raymoor на розігріві і головна страва у вигляді “Хельсінських вампірів”, як іноді називають гурт The 69 eyes. Страва, яку дали покуштувати перед тривалою музичною дієтою без класних світових гуртів в Україні через локдауни і військовий стан.
І сьогодні хочеться пригадати цей гурт і його музику. А там є що пригадувати.
Історія цього колективу починається в 1989 році, на закаті епохи розквіту глем металу. І початково це були типові представники саме цієї хвилі.
Для прикладу, можна порівняти їх головний хіт “Lost Boys” (вище) з піснею з першого їх альбому “Bump’n’Grind” (1992) “Juicy Lucy”. Контраст доволі радикальний.
До цього альбому у них в дискографії вже було 2 сингли, але принаймні на стрімінг сервісах їх в оригінальному варіанті зараз не знайти, тож зупинятись на них особливо не бачу сенсу (можу тільки відмітити що обидві пісні в оновленом вигляді потрапили в перший альбом). До того ж саме з цим альбомом устаканився їх фінальний склад: до гурту доєднався барабанщик Jussi 69 і з тих пір гурт залишається незмінним (32 роки одним складом - це цілком ймовірно що претендує на рекорд).
В 1994 році вони випускають збірку-компіляцію “Motor City Resurrection”, куди потрапляють як пісні з першого альбому, так і окремі сингли які вони випустили за той час. Варто зауважити що тодішні сингли часто мали формат міні-збірок і наприклад “Music For Tattooed Ladies & Motorcycle Mamas” мав всередині 3 пісні жодна з яких не називалась ідентично назві “синглу”. Тож сингловість тих релізів дещо своєрідна, але зупинятись на них особливо не бачу сенсу.
Далі послідувало ще 2 альбоми: “Savage Garden” (1995) і “Wrap Your Troubles in Dreams” (1997). Які закрили “глем-епоху” цього гурту. Вже на цих альбомах почав вимальовуватись фірмовий вокальний стиль гурту. Але от до візуального стилю ще було далековато. Доволі показовим є кліп на пісню “Call Me” якраз цього перехідного періоду. Вже можна почути і помітити деякі їх елементи які стали потім для них фімовими, але все ще це перехідний салат з дуже різних компонентів.
І от в 1999 році виходить “Wasting The Dawn”, перший альбом гурту в стилістиці готичного року і їх перший великий успіх.
А вже за рік виходить платівка “Blessed Be”, що містила 3 їх майбутні хіти:
“Gothic Girl”:
“The Chair”:
“Brandon Lee”
Це вже був той гурт, з тим звучанням і естетикою, що завоював сердця фанатів в різних куточках земної кулі і став класикою свого напрямку.
Але злет гурту не сповільнювався. Вже в 2002 році виходить “Paris Kills” перша збірка що провела кілька тижнів на першому місці фінського чарту, а пізніше отримала золотий і платиновий статус.
На хвилі цього успіху відбувається ще одна знакова подія. Виходить запис їх живого концерту під назвою “Helsinks Vampires”, яка стає неофційною кличкою гурту.
Не збавляючи темпу в 2004 році виходить “Devils”, в який увійшла і згадана на початку пісня “Lost Boys”, їх напопулярніша робота в кар’єрі.
Але найцікавішою роботою в цій збірці таки стала пісня “Sister Of Charity”. Величне поєднання готичного і симфонічного звучання з церковними елементами. Комбінація яку пізніше доведе до ідеалу гурт Powerwolf, який на той момент лише рік як виник.
Продовженням демонів стали ангели. А точніше альбом “Angels” (2007).
З цим альбомом в арсенал гурту потрапили знакові “Perfect Skin” і “Never Say Die”.
А от з прем’єрою їх наступної збірки пов’язаний цікавий факт: перший сингл альбому “Dead Girls Are Easy” було презентовано через офіційний сайт журналу Playboy. Далеко не найтиповіший маркетинговий хід для жанру.
Сам диск отримав назву “Back in Blood” (2009). І вперше за довгий час альбом обійшовся без дійсно знакових пісень. Хоча він містить доволі цікавий музичний експеримент з піснею “Dead N' Gone”.
Оффтоп: не знаю як ви, а я не можу відбитись від асоціації що там йде вставка з мульту “Чіп і Дейл”. Бо дуже вже скоромовка нагадує ритмічно “Chip, Chip, Chip and Dale” з оцього знайомого з дитинства треку:
З назвою для їх десятого альбому вирішили не заморочуватись, поручили її обрати Капітану Очевидність і так альбом і залишився “десятим”, себто “Х” (2012).
Мабуть головною піснею цього альбому варто назвати “Red”, величну і прекрасну балладу, що стала справжньою його окрасою.
Далі була платівка “Universal Monsters” (2016). І… Якщо чесно, для мене цей альбом є таким собі символом стагнації в якій опинився гурт в середині десятих років. Мені реально важко виділити з нього щось видатне.
Але це виправляє особисто моя улюблена їх збірка. Альбом 2019 року “West End”.
В цьому альбомі вони дещо освіжили своє звучання і, справляється враження, що десь пробудили знову свою жагу до творчості.
Перші 6 пісень альбому це справжні скарби які кучненько складнені один за одним. “Two Horns Up”, “27 & Done”, “Black Orchid”, “Change”, “Burn Witch Burn” і “Cheyenna”.
Дуже радує що в Київ зі згаданим на початку тексту концертом вони приїхали саме в рамках туру на підтримку цього альбому і майже всі топові пісні з нього тоді вдалось почути наживо.
Було щоправда одне прикре виключення. В сетліст живого виступа не потрапила моя улюблена їх робота “Burn Witch Burn”. Пісня з особливо чіпучою мелодією, якій завжди тягне підспівувати.
Ну а вцілому серед фанатів справжнім хітом стала “Cheyenna”. Пісня з дещо більш класичним для гурту звучанням.
Продовжуючи темп нових альбомів раз на 3-4 роки, торік вони випустили “Death of Darkness” (2023).
Найбільш визначною піснею в цьому альбомі стала стала колаборація з Kat Von D для балади “This Murder Takes Two”:
Хоча особисто я найбільше б рекомендував пісню “Drive”, яка містить все типово найкраще що є в звучанні 69ти глазників:
З часу того альбому вони встигли випустити ще один сингл: баладу “Fade to Grey”, що стала єдиною їх роботою в 2024 році.
На даний момент я не зустрів анонсів наступних альбомів, але можна зробити певні припущення. З одного боку є їх 3-4 річний цикл, з яким альбом не варто очікувати раніше 2026, з іншого зараз все більше гуртів змушені переходити на реліз схему з акцентом на окремі сингли. В першу чергу це стосується тих хто має великий акцент на американський ринок, а наших сьогодняшнії героїв це доволі помітно стосується. Тож не здивуюсь в новому році побачити від них 1-2 нових сингла.
Що стосується джерела натхнення для їх пісень, то більш ніж половину своїх робіт вони називають саундтреком мрії для різних фільмів.
Це в принципі все що хотілось про них розповісти. Тут більше варто слухати, тим паче що у гурту чимала колекція дійсно видатних пісень.
Тож на цьому будемо завершувати, да прибуде з вами найкраща Музика!
