Усе зайве злітає з тебе, як пил на швидкості сто. Місто залишилося десь позаду, разом із правилами, дорослими голосами та їхніми "будь хорошим". Попереду — ніч, ще гарячий асфальт і недоступний горизонт.
А тепер уявімо, що в цей момент у навушниках лунає альбом «Teenage Fight» від київського гурту «The bolloks». Це не музика — це бензин у крові. Він не для фону. Він для того, щоб жити на повну — на межі, на поворотах, з розбитими колінами, з блиском в очах.
«What are you talking about?»
У цьому треку вокал щирий, грубий, хриплуватий, ніби від ночей без сну. Гранж у ньому не просто стилістика — це стан душі, відчутний навіть у вигуках.
А інструментал? Це буря, це мотор, що заводиться в серці. Тарілки дзвенять, мов крила металевих птахів, що підіймаються в нічне небо. Рифи не перевантажені, але мають ту силу, що змушує тіло рухатися. І ти вже не слухаєш — ти вриваєшся в цей світ, де кожна нота тягне тебе за собою.
«My way»
Основний риф — як ревіння двигуна, що рве тишу шосе. Образ у голові чіткий: самотній байкер, що мчить крізь ніч під акомпанемент власної волі. А коли на другій хвилині вривається перегружений гітарний програш — це вже не просто їзда, це втеча, спроба відірватися від усього, що стримувало.
Це пісня, яка підриває зсередини. Хоч вокал трохи програє у глибині емоцій до попереднього треку, усе одно викликає в тобі бажання жити швидко та без гальм.
«Everyone dies»
Цей трек починається, як рик глибокого болю. Гітара реве, барабани чітко тримають удар — усе це створює звук, у якому можна потонути. Та саме бек-вокал додає несподіваної душевності. У ньому — ніжність у жорстокості, чесність у шумі.
Мелодія не мчить — вона давить, стискає, але не душить. Її щільне, "жирне" звучання, немов як розпечений метал, що притягує до себе. І тут вже не просто стиль, тут — свідоме формування атмосфери з рок-н-рольним відблиском.
«For girl»
Це несподівано ніжна композиція, мов теплий погляд на старе фото. Хоч я й звикла до дикого шаленства, тут мене зупиняє щось глибше. Бас вібрує, гітара бринить, як спогад про перше кохання. Все звучить так, наче музиканти записували цей трек на заході сонця, в останній день літа.
А коли на приспіві пісня набирає обертів — не зникає жодна крапля ніжності. Вокал лишається хриплуватим, зухвалим, але водночас до болю чуттєвим. Це історія, яку хочеться прожити ще раз.
«Teenage fight»
Цей трек — справжня перлина. У ньому — шалена енергія, що несе в собі крик душі. Гітара розсипається іскрами, барабани ведуть слухача за собою, а вокал — це голос покоління, що ще не втратило надії. Цей трек — не просто музика, це маніфест. Єдине, що є мінусом – він занадто короткий. Хочеться ще.
«005»
Ця назва звучить як код до чогось потаємного. І справді — трек відчутно вибивається з загальної тональності альбому, хоча естетика залишається впізнаваною.
Бас тут рівний, ніби пульс, що заспокоює, а не підштовхує до дій. Але поверх цієї стабільності нашаровуються гітара та ударні, які оживлюють композицію. Це не складна музика — але в ній є чесність. Як у ранній Nirvana чи в сирих демках Alice in Chains, де звук говорить замість слів.
Вокалу бракує емоційного злету — так, це правда. Але коли вступає речитатив і з’являються натягнуті, трохи надламані ноти після другої хвилини, пісня набуває нових фарб.
«005» здається повільною подорожжю — не вперед, а всередину себе. Це не музика для вечірок. Це те, під що хочеться залишитися наодинці. З сигаретою, з ніччю, з собою. І думати не про втрати, не про біль — а про дорогу, що триває, попри все.
Підсумок.
Лайви я зазвичай не визнавала — вони здавались мені сирими, якимись незручними для сприйняття. Але «Teenage Fight» увірвався в мій досвід без запрошення — і залишився. У цій сирості — щирість. У недосконалості — життя. Це не ідеальний альбом, але саме тому він такий живий.
Так, іноді здається, що вокал буксує, що емоція не встигає за музикою. Але загальна картина — сильна, органічна. Треки як кадри з різних епізодів молодості: то шалені, то меланхолійні, то закохані в саме існування.
Це не музика, яка вражає технікою. Це музика, яка торкається.
Загалом, «Teenage Fight» від The Bollocks – це хороший реліз, що поєднує в собі елементи гранжу та панку.
