Передусім вітаємо наших улюблених читачів із Великоднем — хай здійснюються всі заповітні мрії! А ще маємо для вас свіже: новий випуск дайджесту «Нова музика тижня» вже тут. Додавайте до плейлистів те, що зачепить, і не забувайте ділитися думками в коментарях, нам завжди цікаво чути вас.
До речі, це перший випуск без нашого головного редактора Івана Лиська — тому, чесно кажучи, самим дуже цікаво, як вийшло 😅
Добірка у плейлисті:
Twin Quasar — Return
Жанр: psychedelic, space rock, shoegaze, post rock
Дата релізу: 12.04.2025
Ден Пінаєв
З такою кількістю артистів і шаленими темпами виходу новинок, мій тендітний мозок вже давно не встигає запам’ятовувати назви всіх проєктів, які мені справді цікаві. У цьому сенсі музичні платформи — справжнє рятівне коло для таких втомлених меломанів за 30, як я. Саме вони мене і врятували, коли новий сингл Twin Quasar — Return раптово нагадав про себе, викликавши ті самі відчуття, що залишила попередня робота The lie, you try.
Тільки от якщо січневий реліз огортав Pink Floyd'івським спокоєм, то нинішня новинка заряджає енергією в дусі God is an Astronaut, але з ледь помітними, загадковими східними відтінками.
Перевантажені ділейєм та хорусом електрогітари занурюють у гіпнотичний транс, м’яко колихаючи слухача на звукових хвилях. Проникливий, майже шепітливий вокал — як відлуння молитви в храмі Аполлона. Якщо аудіонаркотики справді існують, то, мабуть, звучать вони саме так. Бо від цієї пісні просто неможливо відірватися — хочеться слухати її знову і знову, поки глибокий, мирний сон остаточно не забере тебе в обійми.
⭐️⭐️⭐️⭐️½
Future Culture — 191999
Жанр: hip-hop, funk, jazz-fusion
Дата релізу: 18.04.2025
Ден Пінаєв
Оскільки на Rock Spectrum ми вже говорили про реп-релізи, сподіваюся, не перетну жодної тонкої червоної лінії, поділившись враженнями від нового синглу Future Culture — 191999. У ньому фіналісти нацвідбору Євробачення 2025 розгортають тему конфлікту поколінь: з теплотою вольфрамової нитки згадують лампові 90-ті, коли “School was cool, and school was high” (if you know, you know), і бідкаються з приводу нескінченної легкодоступності вражень в епоху цифрового надлишку.
Музично трек — суцільна подорож крізь жанри: від джазової основи до фанкових вокальних партій, традиційного хіп-хопу old school, синкопованих ритмів між куплетами та затяжної сольної імпровізації. Все це звучить напрочуд органічно, ніби міксували не в студії, а просто граючи джем у підвалі з гарною акустикою.
Місцями нагадує Ice Cube, хоча, зізнаюсь, я не спец у жанрі й цілком можу наплести дурниць. Але навіть якщо так — це ті дурниці, які хочеться слухати ще й ще.
⭐️⭐️⭐️⭐️½
Ship Her Son, Divuar – Я Не Маю Сил
https://www.youtube.com/watch?v=Jb9_TxCv4Ag
Жанр: post-industrial, dark electro, cold wave
Дата релізу: 18.04.2025
Антон Кістрін
Електронний артист Антон Шиферсон, у творчості якого відчутно вплив Трента Резнора, випустив доволі холодну, нуарну й трохи моторошну, словом — “лінчіанську” роботу.
Сингл “Я Не Маю Сил”, що вийшов на лейблі Dnipropop, — спільний трек із Divuar, музикантом гурту Zwyntar, який також є автором тексту. Зведенням та мастерингом займався Євген Касьян із Kurs Valut.
І лірика, і вокал — традиційно темних відтінків. Тим часом інструментальна частина розтинає флешбеки з похмурих 90-х, доби піка Nine Inch Nails, альбому Songs of Faith and Devotion від Depeche Mode, і клінічних смертей Дейва Гаана.
Відео не просто відсилає — воно буквально цитує вступні титри до культового “Загубленого шосе” Девіда Лінча.
Загалом, пісня “Я Не Маю Сил” — саме про те, що в назві. Вона про виснаження — фізичне й психоемоційне. Знайомі відчуття, чи не так?
⭐️⭐️⭐️⭐️
Renie Cares, Структура Щастя — хіба собі я ворог
https://www.youtube.com/watch?v=oOQgcoAYd9I
Жанр: hyperpop, indie
Дата релізу: 18.04.2025
Антон Кістрін
Іра Панчук і команда методично продовжують випускати спільні треки з яскравими представницями української інді-сцени. Тож колаборація з Єлизаветою Углач, більш відомою як Структура Щастя, була лише питанням часу.
“Хіба собі я ворог” — гіперактивна електронна шумілка з екзистенційно-філософською тематикою та, водночас, із куди яскравішим хітовим потенціалом, ніж попередні фіти Renie Cares із цього пісенного циклу.
Хоча продюсер Олександр Мусевич і зізнається, що під час створення аранжування надихався примітивним євроденсом із 90-х, при уважнішому прослуховуванні складається враження, що серед референсів могли бути й ранні треки Лайама Хоулетта з The Prodigy.
Цього сезону концепція звучання Renie Cares передбачає багато глітчу і дісторшну на вокалах, агресивні синтезатори й значно емоційнішу подачу, ніж у піснях, які кілька років тому вперше привернули увагу до проєкту.
⭐️⭐️⭐️⭐️
Karna — Високий Перевал
https://www.youtube.com/watch?v=M6PPHrNLLUQ
Жанр: hutsul love metal
Дата релізу: 18.04.2025
Антон Кістрін
Авторський каламбур “hutsul love metal”, винесений у жанрове визначення нового синглу Karna, не такий вже й безпідставний, як може здатися, на перший погляд. На тлі фірмового, відточеного до дрібниць “трембіта-року”, крізь звуковий ландшафт “Високого Перевалу” чітко проступають знайомі музичні тіні — від готично-трагічних фінів HIM до споріднених їм колективів. Це і в настрої треку, і в характерних рифах, і в ліриці на межі романтичного та інтимного.
Цілком логічно, що гурт, якого можна впевнено зарахувати до топів українського метал-сегменту, вже не уникає самоповторів. Karna винайшли власний рецепт звучання, який безпомилково ідентифікує їхню музику. Та і якість, до якої вже звикли фанати “метал-гуцулів”, тримається на небесному рівні — а це дозволяє пробачити гуртові навіть деяку конвеєрність у підході до нових релізів.
⭐️⭐️⭐️⭐️
Noise Pareidolia — Залиш
Жанр: grunge
Дата релізу: 16.04.2025
Ден Пінаєв
Noise Pareidolia продовжує дивувати продуктивністю: нові релізи виходять уже не щомісяця, а щотижня. Звідки в автора стільки часу на творчість? Відсипте й мені трохи — дуже треба.
Нова пісня “Залиш” починається складним інструментальним вступом, який, на мою думку, значно вирізняє її з-поміж попереднього матеріалу. Це вже не підліткова Nirvana, а дорослий, сформований Soundgarden.
Куплети — несподівано й приємно — нагадали мені нещодавній експериментальний панк-трек “На Кульпаркові” від... Паліндрома. Так, репера! А от у приспівах ми вже чуємо знайомі хрипкуваті, тягучі інтонації в дусі Кобейна.
Особливо вдалим рішенням вважаю варіацію куплету поверх основного рифу після гітарного соло — замість звичного повтору приспіву. Це додає пісні динаміки та запобігає її “спаданню” під кінець. Попри шалений темп випуску нового матеріалу, автор не вдається до штампів і продовжує думати над формою.
Назва “Залиш” підібрана дуже влучно: лаконічна, але повністю вичерпує зміст пісні. Залиш — забудь усе, що завдає болю, створює тягар, тягне вниз. Рухайся далі. Воно того не варте. А фінальна фраза “все зникне наче пил” — справжня родзинка, що красиво ставить крапку.
⭐️⭐️⭐️⭐️
левко – невидане (LP)
Жанр: lo-fi, інді-рок
Дата релізу: 18.04.2025
Дмитро Лесик
Інді-рокер левко видав збірку нерелізнутих робіт під прозаїчною назвою “невидане”. Та попри це, реліз має свій особливий шарм — завдяки лоуфайному інді-звучанню і гаражній сирості треків. Прослуховування створює враження, ніби ти випадково надибав на затерту касетку чи CD на барахолці й увімкнув її вперше.
Лірика — строката: від простих інструменталів до повноцінних пісень, які з тих чи інших причин не потрапили у попередні релізи. Тематично левко традиційно зосереджений на внутрішніх переживаннях: це і застиглий, незмінний плин життя (konserva), і виснаження та втома (stomyvsia), і раптове бажання зірватися, купити серфборд і податися на хвилі Чорного моря (surfing), хай навіть це звучить як утопія.
30-хвилинний тріп у “невидане” — той випадок, коли збірка невиданого звучить цілісно й цікаво, додаючи нових фарб до дискографії левка. Можливо, це сміливо, але лонгплей має всі шанси потрапити до персональних топів року — або щонайменше залишити по собі теплий слід.
⭐️⭐️⭐️⭐️
Діти Інженерів, Volodymyr Dantes — ++
Жанр: альтернативний рок
Дата релізу: 14.04.2025
Дмитро Лесик
Останній трек перед творчою паузою Діти Інженерів вирішили записати у співпраці з Володимиром Дантесом. І на це була особлива причина — лірика пісні написана від чоловічого імені, тому гурт свідомо шукав відповідного вокаліста. Голос Олександри тут звучить лише на бек-вокалах, що робить реліз винятковим на фоні всієї дискографії колективу.
Особливої уваги заслуговує й сама лірика — цього разу вона має чітку наративну форму й оповідає про розлуку та впевненість у майбутній зустрічі з коханою людиною.
⭐️⭐️⭐️½
Село Близнюків — Моє життя
Жанр: indie rock/britpop
Дата релізу: 16.04.2025
Wilsen
Досить непоганий трек від київського тріо, але із трохи розмитою лірикою. Перед усім порадувало звучання, яке нагадує мені гурт Oasis, тільки більш спокійне.Прикольний крок в сторону бритпопу після останнього синтпоп альбому.
⭐️⭐️⭐️½
Shmiska — Балкон
Жанр: індіпоп
Дата релізу: 18.04.2025
Wilsen
Простенька, але і досить хороша ностальгічно любовна поп пісня про куріння з колишнім. Трошечки нагадує мені звучання Кажанни.
У артистки скоро EP, який можна буде почути трохи раніше у барі HVLV. Насправді, особисто мені досить цікаво буде почути більше від Shmiskи, хоч і нема впевненості, що це буде якийсь супер реліз. Хоча, думаю, це цілком в її силах.
⭐️⭐️⭐️
Скажи Щось Погане – Примари (ЕР)
Жанр: альтернативний рок, блюзрок, індірок
Дата релізу: 18.04.2025
Дмитро Лесик
Дует «Скажи Щось Погане» неочікувано випустив мініальбом «Примари», до якого увійшли вже знані треки «Дотик» та «Аліса». Відчуваються загравання з блюзом, легкий гранжевий присмак, а також спроби повторити успіх дебютного лонгплею «Рефлексія».
Втім, якщо в «Рефлексії» чітко читалася концепція, то тут її складніше вловити. З одного боку — рефлексії стосунків, з іншого — особиста сповідь і навіть алюзії на містику та похмурі образи. Складається враження, що цей реліз — спроба привернути ще більше уваги аудиторії шляхом обережних експериментів.
Можливо, гурту варто було б спробувати зробити сміливіший крок — у звучанні чи ліричному плані — та створити щось по-справжньому нове?
⭐️⭐️⭐️
