Я не фанат міні серіалів, навпроти, я більше люблю довгі історії які розтягуються в годинах та часі - в сезонах серіалу. Але я вирішила дати шанс цьому кіно, щоб просто провести гарно час за жуйкою для мозку, така вже я. І не марно. Виросла я в Україні, знала купу історій про Чорнобиль, на уроках в школі цю тему розжовували тисячу разів, і я ніколи сильно не звертала уваги на цю страшну трагедію тодішньої української СРСР. Ну хто не був на моєму місці? Я навіть презентацію зробила в 11 класі про Чорнобиль, - історик так і не прочитав її, а я котрий раз не усвідомила жахи ядерної катастрофи, які можуть наснитися тільки у трилерах. Без купи тексту, я можу назвати причини чому цей серіал виправдовує свій рейтинг та час.
Режисура, сюжет та плот: по класиці, як на папері, ми починаємо з головного фактору успіху будь-якого кіно, про яке мало хто говорить та враховує. У серіалі правдоподібно показали радянські часи здебільшого тому, що шоуранер Крейг Мейзін читав купу наукової літератури, дивився документальні та художні фільми, наймав людей які пережили українську радянщину, читав твори, одним словом - зібрав величезний матеріал для кіно, який здебільшого був історично обумовлений, або на словах очевидців, і дивлячись, дійсно, підстав не вірити немає, якби не кричали росіяни в коментарях на кожному кроці про : "неправдівость про СРСР". Спочатку прочитайте реальні причини виникнення аварії на ЧАЕС, а потім жерти в за куточку свою пропаганду. СРСР був саме таким, яким його показали. Звичайно, що не все було правдою, як виявилось, що знімали серіал в Литві, деякі герої не схожі на реальних особистостей, дехто, навіть вигадані або перебільшені у своєму характері через гру акторів, які вибрали для себе у свій спосіб їх зіграти. Там купа нюансів, та цікавих фактів, в кінці відгуку залишу лінк українцям на відео есе на цю тему. І я сама читала про Чорнобиль, тому мушу сказати що все доволі точно показано та сказано. Сам шоуранер Крейг Мейзін зацікавився цією катастрофою, бо до того мало що знав про неї. І через це він вирішив зняти серіал, щоб показати звичайному глядачеві що конкретно відбулося, і чому це треба знати. Він особисто працював над дрібними деталями, питав у людей тих часів як правильно створити декорації, костюми, домівки, іграшки, та багато іншого ; відтворити запах, звуки, людей часу Радянського союзу, особливо, це відчувається нам всім, тим, хто або жив на той час, або чув з уст різного медіа про давно забуті роки. Принаймні, я кажу за себе, атмосфера передана повністю, вона занурює в історію, хоч тих серій не багацько. Тому, чесно тут всі хто взяв участь в проекті постаралися на славу. Тут моя окрема оцінка 10/10.
Акторська гра : без особливого коментування, всі актори професійно зіграли свою роль. Вони зробили деяких персон більш приємними людьми, або взагалі привернули увагу до незначних (Валерій Легасов насправді не був таким яким є в серіалі, він уособлює всіх людей потроху хто брав участь в аварії на ЧАЕС) або знову ж таки, Ульяна Хомюк - людина якої не існує, але героїня є символом всіх людей які хотіли донести правду радянській владі, всі вчені які хотіли прибрати наслідки цієї трагедії. Приємно дивитися за ними як живими героями, відчуваєш всі їхні емоції, а значить, каст постарався на славу.
Музика : це - окремий шарм серіалу. Вона влучає в саме яблучко посеред всіх подій що там відбувались, і напружувала до самого кінця. Окремо треба зазначити, що всі звуки дозиметра та інших звуків ЧАЕС, та навіть сам саундтрек, реальні. Вони були відтворені при справжній ігналінській атомній електростанції, ісландською композиторкою. Мені запам'ятався момент у 2 серії 58 хвилина, коли Баранов, Ананенко, та Беспалов пішли в заражену воду, щоб врятувати станцію від вибуху ; ті моторошні звуки дозиметра максимально давлять на психіку, особливо якщо знати що, то була реальність, і, як на мене, він один з найкращих кінців в серіалі. І таких моментів купа, коли той хлопчина не міг застрелити собаку, бо та мала дитинчат, смерть чоловіка від страшенних опіків, сцена з "мостом смерті", можна рахувати довго, і на них впливав сильно музикальний супровід на фоні. І тим паче важко не згадати російську пісню в одному з епізодів, коли солдати повбивали всю худобу в селах, чи українську пісню в титрах, щоб вшанувати пам'ять про загиблих і про ядерну аварію.
Мої висновки : Чорнобиль - це один з моїх улюблених серіалів на тепер, хоч він має небагато епізодів, але все ж таки його хочеться передивитися в майбутньому, щоб як річницю, згадувати, пам'ятати, насолоджуватися самою атмосферою, яка має брудні відтінки колишнього союзу, але найточнішим способом дає пройнятися, може, тому що я там не була, може, тому що не народилась ще, може, в ньому є щось манячи, рідне, якесь своє в чужому.
Нам треба засвоїти давно забуті уроки, і згадати до чого колишні рішення нас привели та куди, як точно висловився за всіх українців та всіх постраждалих людей : "Навіщо хвилюватися про те, чого ніколи не буде? Просто чудово. Це на грошах треба друкувати". Або вся аварія та її наслідки в декількох реченнях : "Бути вченим – значить, бути наївним. Ми так загнулися у пошуках правди, що не думаємо, як мало людей хоче, щоб ми її знайшли. Але вона завжди там, бачимо ми її чи ні, вибираємо чи ні. Правді начхати на наші потреби та бажання. Їй начхати на нашу владу, ідеологію, релігії. Вона чекатиме. Увесь час. Зрештою, це подарунок Чорнобиля. Колись, ціна правди мене лякала, тепер я запитаю : яка ціна брехні?"
Однозначно 10/10, без сумнівів.
Не їжте під час перегляду, це може закінчитися плачевно…
Ps. Написано восени минулого року.
