В мене є невеличка проблема з пошуком фільмів для перегляду на вечір. Частково її вирішив тим, що почав додавати все що мене зацікавило в додаток IMDB. Тимчасово питання було знято, проте, коли тільки повнометражок накопилося півтори сотні, то я добрих півгодини вибирав що глянути вже з цього переліку. Врешті-решт вирішив просто відсортувати по рейтингу і йти зверху вниз. Шанси натрапити на щось цікаве, по ідеї, в такому випадку мають бути високими. Черга дійшла і до французького фільму “Плата за страх“ 1953 року з непоганим IMDB-рейтингом 8.1/10. Мене не бентежило, що він явно не новий, так як в переглянутих є ще старші фільми, які мені зайшли - це і “Касабланка“ (1943 р.), “Бульвар Сансет“ (1950 р.), “М: Місто шукає вбивцю“ (1931 р.) і, навіть, німі фільми “Метрополіс“ (1931 р.) та “Кабінет доктора Калігарі“ (1920 р.).
Чи додався цей фільм після перегляду до списку з високою оцінкою та в рекомендаційний перелік для друзів? Якщо коротко, то ні. Детальніше буде далі. Буду пробувати описати без суттєвих спойлерів (на випадок, якщо це хтось буде читати))
Про що взагалі фільм? За жанром це road trip трилер, де герої мають перевезти небезпечний вантаж (легкодетонуючий нітрогліцерин). Сам фільм йде не так і мало - дві з половиною години. І що, весь цей час вони в дорозі? Ні, перших приблизно хвилин сорок - годину нам показують життя невеликого депресивного містечка. Звучить наче логічно спочатку ознайомити глядачів з головними героями та їх мотивацією добровільно вирушити у таку небезпечну подорож. А мотивація дуже проста - гроші. Дві тисячі доларів кожному. Цього більш ніж достатньо, щоб виїхати з тієї дири де вони опинилися. Мабуть, показано як персонажі переживають скрутні часи та намагаються знайти гроші будь-якими шляхами, перш ніж обрати відверто самовбивчий спосіб? Ні, головний герой Маріо те і робить, що байдикує (як і більшість інших), ще і відверто глузує з, працюючого на будівництві, сусіда по кімнаті Луїджи (так, друзів по фільму звати Маріо і Луїджи - так само як і братів з культової відеогри. І я, навіть, не знаю чи це збіг чи ні, бо тільки що зрозумів, що фільм все ж таки вийшов раніше за гру). Маріо навіть презирливо каже, що Луїджи отримуючи два долари, витрачає тільки один, а інший відкладає. Більше того, в них вистачає грошей і на щоденні посиденьки в барі з віскі та шампанським (окей, на шампанське накопив Луїджі на будівництві). З приїздом в місто ще одного персонажа - Жо, старшого чоловіка з кримінальним минулим, поведінка героїв стає настільки інфальтивною, що в мене зʼявилося відчуття наче я дивлюся підліткову комедію замість трилеру. Не було жодного моменту, коли б мене зацікавили слідкувати за героями фільму чи переживати за них в подальшому.
Тим більш контрастно виглядає основна частина фільму. Таке відчуття, що це вже зовсім інші люди - Маріо з гульвіси перетворюється на дуже вмотивовану людину заробити гроші; Жо з гангстеру, який буквально “вибив” собі місце одного з водіїв, в боязливого нікчему. У випадку з Жо це логічна за жанром трансформація, але вона відбувається швидше, ніж трансформація Дейнеріс в останньому сезоні Гри престолів. Звʼязку з першою частиною фільму немає взагалі - не пригадуються ні попередні конфлікти героїв; ні випитують у Луїджи його мотивацію їхати і т.д.. Можна було б зекономити спокійно півгодини екранного часу. З проблемами, з якими стикаються герої в дорозі, вже краще. Інколи траплялися цікаві, як при підриві завалу, але їх не так і багато. Абсурдних ситуацій також вистачало. Наприклад, небажання водіїв гальмувати на нерівній дорозі. Вони були готові зіткнутися з іншою вантажівкою, а не просто застрягнути на дорозі, з якої вже не могли б зрушити.
Якщо підсумувати по недолікам - маємо дуже затягнутий та перенасичений незрозумілими конфліктами початок фільму; різна зміна поведінки головних героїв; не завжди цікаві ситуації в дорозі. До цього всього додаються невеликі нелогічні моменти, які ігнорувалися б при гарному фільму, але тут вони доповнюють деталі пазлу - це і страх одного з другорядних персонажів, що його віза закінчиться і його депортують (це при тому, що всі інші навпаки намагаються звалити якнайдалі); лікар, який вміє визначати скільки залишитися жити пацієнту тільки послухавши його стетоскопом; незрозуміла мотивація Бімби ризикувати (він не збирається виїжджати і в нього є безпечна робота); потреба лізти перед вантажівкою в лужу нафти. І моє улюблене - персонажі палять протягом всієї поїздки на вантажівках з надписами “No smoking“ (але це французи, не факт, що вони знають англійську))). А по приїзду в пункт призначення Маріо, який буквально викупався в нафті з ніг до голови, першою справою дають цигарку.
Натрапляв також в рецензії, що це одна з найкращих мелодрам 50-х років. На мелодраму не схоже, скоріше на приклад токсичних відносин. Отакі от херові мелодрами були в 50-х)
Якщо оцінювати фільм по десятибальній шкалі, то я би дав 5-6 балів. Ідея небанальна, можна було б зробити дійсно цікаве road movie з гостросюжетними моментами, але станом на зараз це вже не вражає. Радив би дивитися хіба що тим, хто просто “колекціонує“ класичні фільми.
