Аналітики букмекерських контор виявились кращими єврофанами, ніж усі ми.
Коли ми за декілька днів до першого півфіналу з моїм дружанею та одним із перших стовпів-авторів Друкарні — BLCK DMTR обговорювали проходи учасників з півфіналу, у нас зав’язались сильні дискусії. Чи були у НЕфаворитів шанси? Чи мала бути сенсація? Зрештою, чи сильно ми віримо в тих, у кого цих шансів ніколи й не було?
Виявилось усе набагато простіше: букмекерські контори з точністю до останнього конкурсанта передбачили проходи фіналістів.
Чи було це очевидно?
Зізнатись чесно, оце був той момент, коли аналітика не спрацювала. Наприклад, для мене було дивом, що добре відпрацьований та харизматичний, але, на жаль, дуже старомодний та вузькоформатний номер Португалії та Mimicat зміг виборити своє місце у фіналі. Зізнатись, я не вірив, що картинка та динаміка цієї постановки зможуть здивувати телеглядачів (за що і поплатився). До речі, котирування на цей номер після виступу не тільки не опустились, але й зросли!
Щодо другого несподіваного фіналіста: Ремо Форрер із Швейцарії та його пацифістської балади “Watergun” теж був один з непередбачуваних варіантів. І хоча він котирувався на прохід з 8-ого місця, виступ та загальне враження від нього, відверто кажучи, наштовхувало на певні думки. Адже за його попередника, Marius Bear’a, з дуже схожим вайбом та баладним номером… майже ніхто не проголосував у 2022 році! Тоді Маріусу вдалось здобути своє місце у фіналі завдяки членам журі, які дали дуже високі бали, що дозволило швейцарському конкурсанту рухатись далі. А у фіналі і взагалі він отримав 0 балів від глядачів!
Тільки цього року журі… не голосують у півфіналі!
Треба буде після конкурсу передивитись, хто голосував, бо результат, зізнатись, був неочікуваним навіть для мене.
Решта фіналістів, так чи інакше, повністю чи частково бачились у фіналі. Це і епатажні стьобні Let 3, з їх епосом про увесь червоно-коричневий диктаторський совок та російську навалу:
І чеський моторошний перформанс Vesna про сестринство з дуже сильними вайбами Pink Floyd:
І навіть сербський кіберпанковий етюд від Luke Black про суїцид без абсолютного використання хоч якогось натяку на вокал:
Уся інша п’ятірка: Швеція, Фінляндія, Ізраїль, Норвегія та Молдова — абсолютно точно вичитувались на прохід через високу якість їх цьогорічних номерів та деякі екстраординарні ідеї.
Від себе скажу, що один з найкращих режисерських номерів цього півфіналу, на мою думку, був у Loreen із Швеції. Комусь згадалась “Дюна” Вільньова, мені же більше нагадало саме Лінчівську “Дюну”.
А за вайбом найкращим став електроніккор-хіп-хоп перформанс від фінського представника Käärijä. Рвань страшна! Дивитись всім:
Можливо, італійська норвежка Алессандра і не була найкращою у цьому півфіналі, але ефектний виступ та потужний вайб композиції “Queen of Kings” дозволив заняти її законне місце у фіналі цього року:
А от перформанс Ноа Кірел з Ізраїлю вже зараз показує, що ізраїльський мовник прийшов сюди не розмінюватись на балачки. Солідна презентація Ноа своєї заявки “Unicorn” абсолютно недешева і вже багатьма порівнюється із виступами на MTV Video Music Awatds, American Music Awards та подібними.
Номер Паші Парфенія з Молдови, хоч і був зіпсований проблемами з мікрофоном (виконавця абсолютно не було чутно в півфіналі!), виглядав неймовірно. Це — при не дуже високому бюджеті та обмежених варіантах для виступу. Але як же красиво обіграно світло на флейтисті (сподіваюсь, я не помилився. Якщо це не флейта — напишіть в коментарях!), а дві беквокалістки на фоні цілком і повністю доповнювали цей карпатсько-трансильванський номер молдовського виконавця! Як на мене — guilty pleasure цього раунду.
А хто виявився поза фіналом?
Прикро, але з першого півфіналу… не пройшов жодний гітарний гурт! І це при різноманітності стилів, які представляли учасники цих колективів.
Найбільше прикро за один з найулюбленіших номерів цього року — Латвія, Sudden Lights. Постановка зроблена, ніби це справжнє Official Video. Світлий і дуже інтелігентний, з хорошим підтекстом та з якоюсь по-доброму дитячою ніжною надією на краще, на жаль, не вразив європейську аудиторію:
А от номер The Busker із Мальти і загалом для мене залишився загадкою: як такий стильний та концептуально сильно побудований номер з фінальним гачком на виступі не вразив аудиторію взагалі?
Не пройшли також: дуже яскравий, але загалом недостатньо енергійний та сильно просівший в деяких моментах номер Ірландії (де велику частку увагу на себе привертав барабанщик Wild Youth):
Та гітарний дует братів-близнюків з Азербайджану. Концепт чорно-білої кінематографічної плівки на початку з явним виділенням кожного із братів шляхом розділення екранів — красивий, але, на жаль, гурту просто забракло чогось революційного, щоб поборотись з усіма іншими конкурсантами…
Останній непрохід цього року: дует з Нідерландів — Mia Nicolai та Dion Cooper. На жаль, виступ на репетиціях нідерландського тандему змушував їм більше вірити, ніж на їх найголовнішому виступі — фінальний результат не вразив не тільки нас, але і європейського глядача загалом.
Чи було щось ще цікаве, окрім виступів?
Так! Не пожалкуйте 5 хвилин свого часу і подивіться цей шикарний інтервал-акт від української виконавиці Alyosha та Ребекки Фергюсон. Адже він — про нас з вами. Про те, що ми переживали перші місяці повномасштабної війни і переживаємо і зараз. Неймовірно влучний та пробиваючий на емоції номер від Германа Нєнова, зроблений на легендарний хіт 1993-ого року Duran Duran — Ordinary World, не залишить байдужим нікого.
Отже, для мене перший півфінал закінчився на 4- : 8 з 10 вгаданих фіналістів.
Але подивимось, що принесе другий півфінал! Вже у четвер, о 22:00, ми знову зустрінемось, щоб подивитись, хто пройде з других півфіналістів у фінал!
Якщо вам цікаво приєднатись до спільноти таких же єврофанів, поспілкуватись чи приєднатись до єврофанського руху України, приєднуйтесь:
OGAE Ukraine (офіційний фанклуб Євробачення в Україні):
Telegram
Instagram
Twitter
Youtube (OGAE Ukraine)
Youtube (Євробачення в Україні)
