Переклад статті американської письменниці та журналістки Каролін Грегуар для The Huffington Post.
В рамках роботи з продажами, мені доводиться зіштовхуватись з проблемою перфекціонізму. Це — не перший і не останній випадок в IT-індустрії, який охоплює кожний сегмент, від девелоперів до PM та HR.
"Синдром відмінника" знайомий усім і всі, хто проходив так звану проблему "дострибнути до небес" від, можна сказати, дошкільного віку і до сьогоднішньої точки нашого життя, прекрасно розуміють проблему досконалості. Досконалість не має меж. А людський організм та здоров'я, на жаль, мають певний запас міцності, після проходження якого, починаються великі проблеми.
У рамках мого переклада книги Джеба Блаунта "Fanatical Prospecting: The Ultimate Guide to Opening Sales Conversations and Filling the Pipeline by Leveraging Social Selling, Telephone, Email, Text, and Cold Calling", я наткнувся на статтю американської журналістки та письменниці Каролін Грегуар "14 ознак того, що Ваш перфекціонізм вийшов з-під контролю" для The Huffington Post.
У моєму перекладі цієї статті, кожен знайде себе, а можливо і знайде паттерни того, як найкраще працювати з проблемою "топ-працівник року" і можливо, зможе зрозуміти глибше проблему того, що головне не "бути першим", а "бути професіоналом".
Адже перфекціонізм — це той самий кіт в мішку.
Оригінал: https://www.huffpost.com/entry/why-perfectionism-is-ruin_n_4212069
Якщо Ви колись плакали, бо отримали четвірку чи посіли друге місце на змаганні, є велика ймовірність того, що Ви перфекціоніст.
У культурі, ми схильні винагороджувати перфекціоністів за їх наполегливість у встановленні високих стандартів і невпинне прагнення відповідати цим стандартам. І перфекціоністи часто досягають високих успіхів, але ціна цьому за їх успіх — хронічне нещастя та незадоволення.
«Прагнучи до зірок, перфекціоністи в кінці можуть хапатись за повітря» — попереджає психолог Девід Бернс у есе для Psychologist Today 1980 року. «Перфекціоністи особливо схильні до проблемних відносин та розладів настрою».
Необов’язково перфекціонізму досягати рівня Чорного Лебедя, щоб завдати шкоди Вашому здоров’ю та життю. Навіть звичайні перфекціоністи (які, можливо, навіть не вважають себе такими) можуть відчувати негативні побочні ефекти своїх особистих вимог досконалості. Ось 14 ознак того, що перфекціонізм може дійсно стримувати Вас та Ваші дії, а також прості способи, як почати відпускати ситуацію.
1. Ви завжди прагнули догодити людям.
Перфекціонізм часто починається у дитинстві. У юні роки, нам часто радять тягнутись до зірок — бо батьки та вчителі заохочують своїх дітей досягати високих успіхів та дають їм винагороди за добре виконану роботу (і в деяких випадках, карають за невідповідність очікуванням). Перфекціоністи вчаться рано жити з девізом: «Я досягаю, отже я існую», і ніщо так їх не захоплює, як вразити інших (або себе) своєю продуктивністю.
На жаль, гонитва за цими п’ятірками — у школі, на роботі, в житті — може призвести до розчарування та сумнівах у собі все подальше життя.
«Прагнення досконалості може бути болісним, тому що воно часто обумовлене, як бажанням досягти успіху, так і страхом наслідків невдалого виконання завдання», — каже психологиня Моніка Рамірез Баско. «Це меч з двома лезами перфекціонізму».
2. Ви знаєте, що прагнення досконалості завдає Вам шкоди, але Ви вважаєте це ціною, яку платите за успіх.
Прототипом перфекціоніста є той, хто йде на великі (і часто нездорові) зусилля, щоб не стати посередністю чи середньостатистичною людиною, і хто в прагненні до величі приймає менталітет «без болю не загартуєш волю». Хоча й перфекціоністи необов’язково досягають високих успіхів, перфекціонізм часто пов’язаний з трудоголізмом.
«Перфекціоніст визнає, що його безжальні стандарти викликають стрес і дещо необґрунтовані, але він вірить, що вони ведуть його до рівней досконалості та продуктивності, яких би він не досяг іншим чином», — пише Бернс.
3. Ви неймовірний прокрастинатор.
Велика іронія перфекціонізму полягає в тому, що хоча він характеризується інтенсивним прагненням до успіху, насправді саме він може перешкоджати останньому. Перфекціонізм часто пов’язаний зі страхом невдачі (який, як правило, не є найкращим мотиватором) і поведінкою, яка приречена на провал, наприклад, надмірною прокрастинацією.
Дослідження показують, що перфекціонізм, який орієнтований на інших людей (дезадаптивна форма перфекціонізму, мотивована бажанням соціального схвалення), пов’язана зі схильністю відкладати завдання. За словами дослідників Йоркського університету, серед цих перфекціоністів, які орієнтовані на інших, прокрастинація здебільшого виникає через очікування несхвалення з боку інших людей. Адаптивні перфекціоністи, навпаки, менш схильні до прокрастинації.
4. Ви дуже критично налаштовані до інших.
Осудливе ставлення до інших людей є загальним механізмом психологічного захисту: ми відкидаємо у інших те, чого не можемо прийняти в собі. А для перфекціоністів можна багато чого відкинути. Перфекціоністи неймовірно перебірливі, і лише деякі з багатьох знаходяться поза зоною досяжності їх ока критики.
Будучи менш жорсткими до інших, деякі перфекціоністи можуть помітити, що починають послаблювати вимоги до себе.
«Не дивіться на помилки інших, ані на їх вчинки та упущення», — мудро радив Будда. «Але радше дивіться на свої власні вчинки, на те, що Ви зробили, і що залишили незробленим».
5. Ви або на коні, або в лайні.
Багато перфекціоністів борються з монохромним мисленням — в один момент вони досягають успіху, а наступного терплять поразку, базуючись на їх останньому досягненні чи невдачі — і вони впадають у крайнощі. Якщо у Вас є схильність до перфекціонізму, Ви, ймовірно, візьметесь за новий проект чи завдання, лише якщо знаєте, що у Вас є хороші шанси на успішне завершення, а якщо є ризик невдачі, Ви, швидше за все, уникнете цього завдання взагалі. Дослідження показали, що перфекціоністи не схильні до ризику, що може перешкоджати їх інноваціям та творчому розвитку.
Для перфекціоністів життя — це гра «все або нічого». Коли перфекціоніст береться за щось, його потужний потяг та амбіції можуть змусити не зупинятись ні перед чим, щоб досягти мети. Тому не дивно, що перфекціоністи мають високі ризики розладів харчової поведінки.
6. Вам важко розкритись перед іншими людьми.
Письменниця та дослідниця Брен Браун назвала перфекціонізм «20-титонним щитом», який ми носимо з собою, щоб уберегти себе від травм, але в більшості випадках перфекціонізм просто заважає нам спілкуватись з іншими.
За словами психологині Шони Спрінгер, через сильний страх перед невдачами та відмовами, перфекціоністам дуже важко розкрити себе чи бути вразливими.
«Перфекціоністу дуже важко поділитись його чи її внутрішнім досвідом з партнером», — пише Спрінгер у «Psychology Today». «Перфекціоністи часто відчувають, що вони завжди мають бути сильними та контролювати свої емоції. Перфекціоніст може уникати розмов про особисті страхи, неадекватні дії, невпевненість та розчарування з іншими, навіть з тими, з ким вони у найближчих стосунках».
7. Ви розумієте, що нема сенсу плакати над розбитою чашкою… але Ви все одно це робите.
Не має значення, чи ви спалили своє печиво, чи запізнились на зустріч лише на 5 хвилин, люди, які прагнуть досконалості, схильні зациклюватись на будь-якій маленькій помилці. Це може призвести до багатьох крахів, екзистенціальних криз та дорослих істерик. Коли Ви найбільше сфокусовані на невдачі і ви прагнете уникнути її за будь-яку ціну, навіть найменше порушення є доказом великої тези особистої невдачі.
«Відсутність глибокого та постійного джерела самооцінки, невдачі особливо сильно б’ють по перфекціоністам і можуть призвести до тривалих нападів депресії та замкнутості в деяких людях», — пише Спрінгер.
8. Ви сприймаєте усе на свій рахунок.
Оскільки вони сприймають кожну невдачу та критику особисто, перфекціоністи, як правило, менш стійкі, ніж інші. Замість того, щоб приходити в норму після труднощів та помилок, перфекціоніст зазнає поразки від них, сприймаючи кожну помилку, як доказ правдивості свого найглибшого та постійно докучаючого страху: «Я недостатньо хороший у тому, що роблю».
9. …і Ви дійсно починаєте захищати себе, коли Вас критикують.
Ви можете визначити перфекціоніста під час розмови, коли він кинеться захищати себе навіть від найменшого натяку на критику. Прагнучи захистити свою крихку самооцінку та те, як вони виглядають в очах інших, перфекціоніст намагається взяти усе під контроль, захищаючись від будь-якої загрози, навіть якщо захист не потрібен.
10. Ви ніколи не досягаєте потрібного результату.
Оскільки досконалості немає меж, перфекціоністи мають постійне відчуття, що вони все ще не досягли свого потрібного результату. Крістіна Агілера, яка себе називає перфекціоністом, розповіла InStyle в 2010-ому році, що вона зосереджується на тому, чого вона ще не досягла, що дає їй наснаги постійно перевершувати саму себе.
«Я трудоголік та крайній перфекціоніст», — говорить Агілера. «Я хотіла би більше зніматись у кіно, і я відчуваю, що мені все ще потрібно досягти успіху, якого я хочу. Я певна, що обов’язково я буду спокійна в ситуації, знаючи, що я досягла багато чого».
11. Виділене слово у рядку змушує Вас нервувати.
Чудовий, хороший, посередній, поганий.
12. Ви отримуєте задоволення від чужих невдач, навіть якщо вони не стосуються Вас загалом.
Нещастя любить компанію, і перфекціоністи, які витрачають час та енергію на роздуми та переживання за власні невдачі, можуть знайти полегшення та навіть задоволення у труднощах інших людей. На якийсь момент, задоволення від чужих невдач може змусити почувати Вас краще, але на довгій дистанції, це лише посилить конкуренцію та осуд, якими розквітають перфекціоністи.
13. Ви відчуваєте таємну ностальгію за школою.
Деякі люди ненавиділи школу, але Ви любили її, тому що успіх можна було виміряти кількісно — у вас були завдання, оцінки, відгуки та вчитель, чия робота полягала в тому, щоби надати позитивний відгук та поплескати по плечу за добре виконану роботу. Можливо, Ви були улюбленцем вчителів, або за Вас проголосували, як за учня, який має найбільші шанси на успіх у випускному альбомі. Структура школи та легке рівняння «наполегливо працюй, роби якісно, отримуй винагороду» є комфортною зоною для більшості перфекціоністів.
У реальному світі успіх вимірюється інакше. Все влаштовано інакше. І хоча Ви можете ніколи нікому про це не розповідати, є частина Вас, яка сумує за тим світом, де можна було отримати п’ятірку і цього було досить.
14. Ви відчуваєте себе винним.
Глибоко всередині, перфекціоністи часто страждають від провини та сорому. Дезадаптивний перфекціонізм — це прагнення до досконалості, яке, як правило, має корені від соціуму, і відчуття тиску щодо досягнення успіху, яке походить із зовнішніх, а не внутрішніх джерел, і тісно пов’язане з депресією, тривогою, провиною та соромом.
«Перфекціонізм — це не про прагнення до досконалості чи здорове прагнення», — сказала Браун Опрі. «Це… спосіб мислення та почуттів, який говорить: «Якщо я виглядаю ідеально, роблю це ідеально, працюю ідеально, живу ідеально, я зможу уникнути або мінімізувати сором, звинувачення та осуд».
Рецепт Браун? Спробуйте попрактикувати автентичність. Дозвольте іншим бачити Вас такими, які Ви є, і відпустіть захисний щит перфекціонізму, щоб показати свою вразливість.
«Автентичність — це практика, і Ви обираєте її щодня, — каже вона, — іноді кожного дня щогодини».
