Ніч розгортає темний плащ,
Зірки тихо шепчуть в душу.
Місяць світить, мов срібний меч,
Тінь у лісі тихо кружить.
Тіні зливаються в одне,
Сила ночі не пізнана.
Сніг, як мрії, лягає в тінь,
І в тиші зникає звук земний.
Там, де мрії тихо ростуть,
Там, де серце мріяти хоче,
Летять зорі, наче квіти,
І на них бажання наші
Коли в пітьмі, здається, все затихло,
У тиші ночі зорі мерехтять,
Україна, серце вогняне,
Вірш із місця, де ніч не змінюється на ранок, а світ більше не чекає. Про втому, тишу і питання, яке залишаєш собі, коли ніхто не відповість.
Випадкова загибель чотирьох американців у Балтійській державі сама по собі не зупинить плани передислокації. І не повинна.
Вірш із місця, де ніч не змінюється на ранок, а світ більше не чекає. Про втому, тишу і питання, яке залишаєш собі, коли ніхто не відповість.
Випадкова загибель чотирьох американців у Балтійській державі сама по собі не зупинить плани передислокації. І не повинна.
