Ніч розгортає темний плащ,
Зірки тихо шепчуть в душу.
Місяць світить, мов срібний меч,
Тінь у лісі тихо кружить.
Тіні зливаються в одне,
Сила ночі не пізнана.
Сніг, як мрії, лягає в тінь,
І в тиші зникає звук земний.
Там, де мрії тихо ростуть,
Там, де серце мріяти хоче,
Летять зорі, наче квіти,
І на них бажання наші
Коли в пітьмі, здається, все затихло,
У тиші ночі зорі мерехтять,
Україна, серце вогняне,
Туман - друг, та надійний провідник, що бачить страх та неволю. Недоречно скаже, біжати, стежками забутих серцем сіл, - приємних. Обійми червоні, десь там, хатній притулок, несхожий на інший.
всі речі та речовини - це лише зморшки на нескінченному простирадлі простору...
Раптова сповідь перед дзеркалом о третій ночі (чи то вже ранку), останні крапельки валер'янки та трохи сліз
Туман - друг, та надійний провідник, що бачить страх та неволю. Недоречно скаже, біжати, стежками забутих серцем сіл, - приємних. Обійми червоні, десь там, хатній притулок, несхожий на інший.
всі речі та речовини - це лише зморшки на нескінченному простирадлі простору...
Раптова сповідь перед дзеркалом о третій ночі (чи то вже ранку), останні крапельки валер'янки та трохи сліз
