Коли в пітьмі, здається, все затихло,
І світло сховалось за мрякою днів,
Тоді надія в серці розцвітає тихо,
Мов паросток, що прагне до світів.
Не бійся падінь, не бійся поразки,
Бо кожна сльоза – це лиш крок до мети.
Надія – це сонце, це віра, це казка,
Що навіть у бурю допоможе йти.
У тиші ночі зорі мерехтять,
Ніч розгортає темний плащ,
Україна, серце вогняне,
Трохи віршів , якими я готова поділитись . Приємного перегляду .
Мить - доля секунди, яка не відіграє важливої гри. Поглянувши на неї, відчуємо зневажливий розпач, маленьке як сонце, але добре ховає щось, за собою. Таємницю, терапію, дію. Що потребує розповіді, про край теплоти, в який приходять неминучі дощі.
Трохи віршів , якими я готова поділитись . Приємного перегляду .
Мить - доля секунди, яка не відіграє важливої гри. Поглянувши на неї, відчуємо зневажливий розпач, маленьке як сонце, але добре ховає щось, за собою. Таємницю, терапію, дію. Що потребує розповіді, про край теплоти, в який приходять неминучі дощі.
