****
Одягаю іншу шкіру,
Інакшу.
Не мою.
Одягаю, бо так стає легше,
Відчувати душевну зиму.
Проживати занадто сонячну,
Ще недозрілу весну..
Одягаю, струшую пил,
Бо так простіше втекти.
Від пропащих нічних ілюзій,
Від заживлених ран на руці.
Одягаю, та схоже ще трохи,
Й не стане причин.
Й не потрібно буде тікати,
Від незагоєних стигм
***
Позичте мені почуття
Дайте в кредит під сотню відсотків річних
Відберіть в мене нирку та селезінку,
А також кришталик , або рогівку.
Зламайте руки, віддайте в рабство,
Змусьте кожного дня брехати.
Та дайте, крихти, та дайте щіпку,
Плачу, ненависті та кохання.
Я б хотів би бути твариною.
Або чимось кого б не мучило
Чи кимось кому не хочеться,
Та чому ж мені вічно не можеться?
***
Моїй нерішучій рішучості.
Для опису світу достатньо трьох слів,
Самотність байдужість та розпач.
Все інше не в тему, все інше калюжі,
Все інше ін'єкції складних опіатів.
Ми вертимось, крутимось, варимось,
Між трьома перемінними станами,
Від малої дитини до сивого старця,
Пхаючи в себе ще більше зарази.
Бувають щасливі? Щасливі безумні!
Вони як бензин, що розлитий у морі,
Знищують ближнього, знищують світ,
То є хіба смисл бути щасливим?
