#римки

3.08.2012 р.

***

Знов пишу тобі, соколе!

Очі дивляться сумні...

Забуваю це достоту,

Лину в мрії осяйні:

***

- Ось рахуємо ми зорі,

Поринаємо у сни...

Споглядаємо простори,

Квіти, трави наші всі!

***

- Ось йдемо, говоримо -

Поруч я і ти...

Думки наші сходяться,

В ночі весняній...

***

Тонемо у мареві,

Вранішня роса

Настрій підіймає,

Ніжно огорта.

***

Свіжий подих ранку -

Сонечко встає,

Вип'єм філіжанку -

Най життя іде.

***

Все нехай збувається,

Лихо залишається...

Вороги най каються

У вчорашнім дні!

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Дар'я Саченко
Дар'я Саченко@Darya

320Прочитань
0Автори
1Читачі
На Друкарні з 27 липня

Більше від автора

  • римки

    21.09.2025 р.

    Теми цього довгочиту:

    Вірші
  • Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • римки

    19.10.2013 р.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія

Вам також сподобається

  • Інтерв'ю

    Зустріч, яка починається як звичайне побачення, несподівано стає розмовою на межі віри й реальності. Двоє людей, дві правди, одна ніч — і питання, на яке не можна відповісти просто. Це не п’єса. Це — розмова, що залишає післясмак.

    Теми цього довгочиту:

    Кохання
  • v.b | end of Martin | цикл “асиметрія”

    Меланхолійне прощання з минулим, де пам’ять, втрати й надія вплітаються в тонке полотно спогадів. Ліричний герой балансує між світлом і пітьмою, між болем і прийняттям — щоб залишити найцінніше як спадок і з усмішкою зробити крок у новий світанок.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Вам також сподобається

  • Інтерв'ю

    Зустріч, яка починається як звичайне побачення, несподівано стає розмовою на межі віри й реальності. Двоє людей, дві правди, одна ніч — і питання, на яке не можна відповісти просто. Це не п’єса. Це — розмова, що залишає післясмак.

    Теми цього довгочиту:

    Кохання
  • v.b | end of Martin | цикл “асиметрія”

    Меланхолійне прощання з минулим, де пам’ять, втрати й надія вплітаються в тонке полотно спогадів. Ліричний герой балансує між світлом і пітьмою, між болем і прийняттям — щоб залишити найцінніше як спадок і з усмішкою зробити крок у новий світанок.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія