Ні, вона не була на одну ніч,
Її цілував палко лише віч-на-віч,
Здавалося, що забув її ніжне тепло,
Та вона не річ, її серце п’янке вино.
Скидав кожен виклик її, мов не було його,
Що думає і відчуває , і нащо йому воно,
Не зручно, у нього справи, у нього життя,
Вона ж не зникне нікуди, вона твоя.
З’являвся ти так раптово, як і зникав,
Причини і виправдання,завжди ти знав,
Вона все ж чекала твого дзвінка
Та серце щораз вмирало, та ні, ще жива.
Здається забула, коли щаслива була,
Коли посміхалась, й чи була кохана вона,
Прокинулась вранці, і сльози течуть по щоках,
Він спить, та у тебе давно сну нема.
І ось ти на кухні , в руках лише келих вина,
У грудях болить, тільки тихо шепоче вона-
«Досить з мене!Не іграшка я»
Забрала своє кохання й мовчки пішла.
Розплюшивши очі, за звичкою її шукав
Та ліжко пусте, думав робить на кухні йому лате
Зайшов, тільки тиша, її вже нема,
Листок на столі «Я від тебе пішла»
Схопившись за голову, як і що статись могло?!
Він похапцем знов набирав її телефон-
«Абонент недосяжний.»
Ну як же вона могла?Зірватись й піти.
Ще повернеться точно, вона ж моя.
Минуло вже років 5 він на неї чекав,
У кожнім обличчі людей її в них шукав,
У неї коханий, дитина-чудова сім’я,
А він все ще думав, його вона.
24.03.2023/25.03.2023-Київ
P.S.Давно не писала…
