Сьогодні я буду поганою,
сьогодні просто не вивчу уроки.
Завтра я буду п'яною:
Мені без різниці де ти і що ти.
Потім прийдуть поліцейські
В таких оксамитових формах.
Я з ними пофліртую
І вже через тиждень забуду зовсім.
Чи треба мені ти? Та нафіг!
Чи буду з тобою? Звичайно!
Що то у тебе за магія
Чи то моя спрагла манія?
Але, благаю, вернись
І поклади руки на мою талію
Мій одинадцятий вірш, певно шо про кохання. Дійсно не знаю, як його назвати, на поетрі зазвав - отрута, але все ще маю сумніви.
Я не розумію, чому так боляче. Чому мені огидно перебувати з людиною, яку я кохав, і водночас так тягне до неї. Чому я завжди можу принижуватися заради її уваги, заради того, щоб вона сказала, що кохає мене, що я їй потрібен, що я для неї найближча людина. Навіщо я це випрошую?
Мій одинадцятий вірш, певно шо про кохання. Дійсно не знаю, як його назвати, на поетрі зазвав - отрута, але все ще маю сумніви.
Я не розумію, чому так боляче. Чому мені огидно перебувати з людиною, яку я кохав, і водночас так тягне до неї. Чому я завжди можу принижуватися заради її уваги, заради того, щоб вона сказала, що кохає мене, що я їй потрібен, що я для неї найближча людина. Навіщо я це випрошую?
