Залишається, забувається, утішається,
Порцелянове серце,
Й залізобетонний мозок.
Прокидається, проривається, відчувається,
Осінь що йде слідком
Осінь що вже у липні
Охолоджує, дорослішає, виліковує.
Повертається пам'ять
І холодні та мокрі лави,
Говорили , мовчали, чекали.
Беззаперечна відданість,
Тупість, пристрасть.
Тримає, гартує , відраджує .
Від нових починань,
Ілюзій, кохань та пристрастей.
Заберіть в нього нахуй серце.
***
Ковтали пил
Витирали піт
Цілували свої емоційні рани
Лежачи у траві .
Відкривали для себе космос
Чиїхось
(Не)
добудованих днів
Або будівельного , порослого будяками сміття
Відкривалися-закривалися очі
від фрази " Я дуже сумую"
Залишилось лише я.
І вже не ціловані
Рани
***
Твоя непостійність немає меж,
Зазначай це коли пишеш черговий маніфест,
Коли говориш про чергові великі ідеї
Та(або) переконуєш світ в тому що ти щось більше,
А не просто маленький , ображений звір.
Коли можеш нагадуй собі,
Вже давно засвоєнні істини:
Зраджує кожен, триматись не варто,
Закоханий бляха? - забудь....
Ти всього лицедій,
Ти всього нестабільний істерик
***
Намалюю собі світ
Фарбами вічного пошуку себе
Буду називати це метамодерном,
А ще краще чимось новим
Чимось простим
І водночас таким
Для чого не знайдеться слів.
Буду описувати рутину,
І те яку відчуваю провину.
Позбавлю цей світ натуральних барв,
Втоми, яскравості і чистоти.
Бо знову хочеться зими,
Хоча до неї роки й роки
***
Не чекаю , біжу та гублюся,
В літніх спекотних днях
Заблукав
У червоних датах,
І в зелених травневих
Годинах
Залишуся?
У світі алюзії
На спокійне просте буття.
Можливо , наступний
Твій.
Розгадає замки твого тіла,
А
я залишуся відміткою
В настінному календарі
Напевно, піду на смітник
Або?
В профілі є посилання на інші соцмережі де такого більше :)
А сюди скоро викладу декілька відгуків на книги та фільми :)
