Автор: Себастьєн Роблін для Popular Mechanics
Оригінальний допис був опублікований 30 серпня 2023 року
Пресловуті чеські зенітно-ракетні комплекси «Куб» тепер активно діють на землі проти росії. Чи можуть вони використовувати західні ракети?
Світлина, опублікована 25 серпня, показує, що чеські модернізовані радянські зенітно-ракетні комплекси 2К12М2 «Куб-М2», прозвані «Трьома пальцями смерті», тепер активно діють на території України, доповнюючи невелику кількість українських «Кубів», що вже перебувають на озброєнні.
Ще 10 травня президент Чехії Петр Павел заявив, що передасть Україні дві батареї «Куб-М2», маючи на увазі загалом шість-вісім пускових установок і дві радіолокаційні станції СУРН (самохідна установка розвідки та наведення) 1С91, а також «відносно велику кількість» (тобто сотні або кілька тисяч) зенітних ракет 3М9 з прямоточним повітряно-реактивним двигуном. Тепер зрозуміло, що принаймні частина цих систем прибула.
Після 18 місяців безперервної війни Україна потребує більше ракет протиповітряної оборони в цілому, оскільки вона виснажує запаси старих ракет радянських часів, відбиваючи подвійний російський наступ: постійні атаки крилатих ракет і безпілотників-камікадзе іранського походження, що вражають цивільне населення українських міст, в той час як низьколітаючі ударні гелікоптери і винищувачі-бомбардувальники здійснюють раптові атаки на українські війська на передовій.
Безперечно, «Куб» (кодова назва НАТО SA-6 Gainful), що перебуває на озброєнні з 1967 року, є застарілим, адже кожна батарея може одночасно вражати лише одну ціль. Але вони мобільні - можуть слідувати за військами на передовій і розгортатися за п'ять хвилин - і можуть допомогти Україні заповнити прогалину в протиповітряній обороні малого і середнього радіусу дії, яка полягає в боротьбі з низьколітаючими дронами, крилатими ракетами, гелікоптерами і винищувачами-бомбардувальниками з більших відстаней, ніж більшість засобів ППО ближнього радіусу дії.
Крім того, передані «Куб-M2» є унікальною чеською модернізацією, здійсненою компанією Retia в середині 2000-х років, що включає капітальний ремонт кузова/шасі з подальшим встановленням сучасних систем кабелів, джерел живлення, сумісних з НАТО систем зв'язку і кондиціонування повітря.
Радіолокаційні станції і системи управління СУРН часів вакуумних ламп були оцифровані, що покращило стійкість до перешкод і здатність ідентифікації «свій-чужий» (IFF) завдяки обробці сигналів, а нові дисплеї і більш автоматизовані системи управління дають змогу зменшити кількість екіпажу і зменшити робоче навантаження. Модернізація також подовжила термін служби машин і ракет, підвищила надійність і зменшила витрати на технічне обслуговування завдяки використанню цифрових засобів самодіагностики. Як обговорюється далі в цій статті, обсяг і запропонована модернізація чеських 2К12 залишає відкритою можливість їх модернізації західними ракетами.
Чеська армія досі зберігає щонайменше дві з початкових чотирьох батарей «Куб-M2» в 251-му батальйоні 25-го полку ППО, що базується в Страконіце і часто використовується для захисту атомних електростанцій. Прага замінить їх чотирма зенітно-ракетними комплексами Spyder-LR, що змонтовані на вантажному шасі, придбаними в Ізраїлі за 627 мільйонів доларів.
Пресловутий «Куб»
«Куб» блискуче дебютував півстоліттям раніше під час «Війни Судного дня» в жовтні 1973 року. За кілька шалених тижнів 2K12, експортовані до Каїра, знищили приблизно 40 ізраїльських літаків «Фантом» і «Скайхок», які намагалися завдати контрудару по єгипетських силах, що тільки-но захопили ізраїльський берег Суецького каналу.
Ці ракети завдавали клопоту ізраїльським ВПС, які раніше здавалися непереможними, оскільки були більш ефективними проти низьколітаючих літаків (до 320 футів) і могли вражати потужні реактивні літаки «Фантом», що летять зі швидкістю майже вдвічі більшою за швидкість звуку, в передню напівсферу (або на швидкості 1 Маха навздогін). 2K12 також протистояв системам радіоелектронної боротьби, які ізраїльські пілоти використовували для боротьби зі старими статичними батареями С-75 і С-125 (SA-2 і SA-3).
На відміну від цих буксируваних попередників, батареї «Куб» на гусеничному ходу могли легко передислоковуватися для захисту військ, що наступали, і влаштовувати засідки для реактивних літаків, що наближалися, перебуваючи в несподіваних позиціях.
Радянський Союз розпочав розробку 2К12 у 1958 році, шукаючи гнучку зенітну ракету малої та середньої висоти, ефективну на відстані до 12 миль (20 км), на додаток до концептуально схожої, але більш далекобійної 2К11 «Круг». Розробка передової на той час системи наведення і революційних твердопаливних реактивних двигунів без прискорювачів зайняла дев'ять років.
Батарея «Куб» складається з чотирьох пускових установок 2П25 з трьома ракетами 3M9 кожна, однієї СУРН 1С91 (класифікація НАТО: «Straight Flush» і двох ТЗМ 2T7M, призначених для перевезення запасних ракет.
Радянські танкові або механізовані дивізії включали полк з п'ятьма батареями «Куб» для мобільної протиповітряної оборони малої та середньої дальності/висоти.
Ракета 3M9 має довжину 5,8 метра, ефективну дальність польоту 15 миль (24 км) і максимальну висоту [ураження] 23 000-26 000 футів (7-8 км), а мінімальну - близько 300 футів [90 метрів]. Ракети були б марними без двох радарів СУРН 1С91: оглядового 1С91 для виявлення і наведення на літак на відстані до 47 миль (75 км), і станції виявлення 1С11, яка використовується для підсвічування цілі, щоб 3M9 могла навестись на неї. Батарея «Куб» могла підготуватись до стрільби всього за п'ять хвилин, а перезарядити ракети за допомогою крану за 10-15 хвилин.
Під час запуску двоступеневий твердопаливний реактивний двигун ракети 3М9 працює протягом 20 секунд, розганяючи її до швидкості, що майже втричі перевищує швидкість звуку. Спочатку ракета описує дугу на курсі перехоплення, вносячи корективи курсу, що передаються по радіо від батареї. Але після зближення вона переключається на доплерівську радіолокаційну станцію 1СБ4, яка точніше наводиться на відбиті від літака-мішені хвилі, що випромінювалися радаром 1С11 системи СУРН 1С91 - метод, відомий як напівактивне радіолокаційне самонаведення. Радіолокаційний запобіжник підриває 125-фунтову (56 кілограмів) боєголовку ракети, коли вона наближається до цілі на відстань до 30 метрів.
Радянський Союз швидко вдосконалював 2К12, у 1967-1977 роках розробивши вдосконалені варіанти «Куб-М1», М3 і М4 (але не «Куб-М2»; це покращенням характеристик максимальної і мінімальної дальністю і висоти ураження, скороченим часом наведення, підвищеною маневреністю, стійкістю до протидії супротивника і введенням оптичного наведення як доповнення до радіолокаційного наведення. Останній варіант «Куб-М4» (SA-6B) був гібридом машини наведення «Куб-М3» з пусковою установкою 9К37 майбутньої системи «Бук-М1», яка прийшла на зміну «Кубу», збільшивши максимальну висоту [ураження] до 46 000 футів (14 км) і дозволивши уражати дві цілі одночасно.
Однак, великий резонанс, який викликала 2К12 у 1973 році, призвів до того, що захоплені машини і ракети почали ретельно вивчатися західними експертами з метою розробки ефективної тактики і обладнання для зниження ефективності «Куба». У війнах 1980-х років у Лівані та Анголі/Південній Африці ізраїльські і південноафриканські військові превентивно знищили сирійські, ангольські і кубинські батареї С-125 відповідно до того, як вони встигли завдати значної шкоди.
Проте, якщо їх не придушити, батареї «Куб», що ховалися в засідці, залишалися серйозною загрозою навіть для швидких і високолітаючих літаків, збивши лівійський надзвуковий бомбардувальник Ту-22Б над Чадом, марокканські винищувачі Mirage F1 над Західною Сахарою, два винищувачі ВПС США F-16 над Іраком і Боснією і безпілотник MQ-9 над Єменом. (Падіння літака F-16 Скотта О'Грейді над Боснією лягло в основу військового фільму 2002 року «В тилу ворога»).
«Куби» НАТО і Україна
На початку 2000-х років Київ списав усі чотири полки ППО, оснащені «Кубами» (тобто загалом 20 батарей «Куб»), вирішивши зосередитись на більш сучасних зенітно-ракетних комплексах «Бук». Але після російського вторгнення 2014-2015 років українська компанія «Аеротехніка» почала працювати над відновленням деяких з 89 машин «Куб-М3*, що перебували на зберіганні, до оперативного стану.
Компанія розробила модернізовану модель «Куб М3/2Д» з використанням алгоритмів цифрової обробки сигналів, які покращують чутливість радара до перешкод і завад на місцевості. Тестовий запуск відновлених «Кубів» відбувся у лютому 2019 року на Херсонщині, що ви можете побачити у промо-ролику «Квадрат-2Д» за посиланням.
Київ планував оснастити «Кубами» два полки із залученням 10 батарей. Але прогрес був повільним, а вибух боєприпасів у Балаклії у 2017 році - можливо, через диверсію - також знищив невідому кількість ракет 3М9.
За повідомленнями ЗМІ, два українських підрозділи «Куб» набули оперативної готовності станом на 2021 рік - хоча у витоку документа Пентагону від 2023 року стверджується, що на момент вторгнення росії на оперативному чергування був лише один підрозділ. Невідомо, чи відновив Київ інші підрозділи з того часу. Станом на зараз з'являлося мало інформації про бойове застосування 2K12, а також про їхнє знищення росією, що свідчить про обмежену кількість активних підрозділів - тобто, якщо вони взагалі були активними до моменту надходження чеської і словацької допомоги.
Тим часом, ще більше пускових установок «Куб» залишається на озброєнні країн НАТО - Болгарії, Угорщини, Польщі, Румунії та Словаччини.
Словацькі ВПС мають на озброєнні 4-5 батарей «Куб» у другій групі 11-ї бригади, що базується в Нітрі. У березні 2023 року вони передали Україні дві пускові установки «Куб», одну СУРН 1С91 і 200 ракет 3M9ME і 3M9M3E. Решта ракет 3М93М3Е, що залишились у Словаччині, вичерпають термін придатності до 2027 року.
Румунія і Угорщина, тим часом, схоже, схильні зберегти і модернізувати свої батареї «Куб», щоб вони служили ще деякий час. Польща і Болгарія, проте, є потенційними джерелами передачі систем «Куб» і старих ракет 3М9 радянських часів.
Серед інших відомих операторів «Кубів» - Вірменія, Куба, Єгипет, Індія, Іран, Північна Корея, Сербія, Сербія і В'єтнам.
«Куб» і «Sparrow»?
Незважаючи на те, що «Куби» теоретично можуть бути мобільними на передовій, багато спостерігачів вважають, що застаріле озброєння є привабливим насамперед для забезпечення додаткового захисту від низьколітаючих безпілотників «Шахєд» і дозвукових крилатих ракет «Калібр» і Х-101, далеко від більш сучасних російських систем протиповітряної оборони.
Проте чеська передача «Кубів» підкреслює інтригуючу можливість модернізації українських «Кубів» для стрільби західними ракетами - особливо з огляду на те, що постачання радянських ракет, які вже не випускаються, може створити довгострокові проблеми.
Це тому, що ще в 2011 році чеська фірма Retia продемонструвала прототип «Куб-CZ» з модернізованим радаром, здатним стріляти ракетами ASPIDE італійського виробництва з радіолокаційним наведенням, розміщених у коробчастих пускових установках. Це було справжнє чудовисько Франкенштейна, що поєднувало радянські, італійські, американські і чеські компоненти.
Aspide походить від американської ракети середньої дальності AIM-7 Sparrow з радіолокаційним наведенням класу «повітря-повітря», але з новими аеродинамічними рулями, більш потужним двигуном, боєголовкою, гідравлікою і більш стійкою до перешкод інвертованою моноімпульсною пасивною радіолокаційною головкою самонаведення. Згідно з технічним паспортом, вона може вражати літаки, що летять на висоті до 80 футів, на відстані до 7,5 миль.
Україна вже має одну чи дві батареї пускових установок «Spada 2000», озброєних ракетами «Aspide 2000», подарованих їй Іспанією, що дає Києву певний досвід і спільне устаткування на випадок, якщо він повернеться до чеської пропозиції. Але ще більш інтригуючий еволюційний шлях може передбачати адаптацію «Кубів» для стрільби американськими ракетами морської протиповітряної оборони RIM-7 і RIM-162 Sea Sparrow, які мають спільну конструкцію з ракетами Aspide.
Обидві ракети універсальні, але в першу чергу оптимізовані для знищення крилатих ракет морського базування, що наближаються, і ефективні як проти низьких, так і проти високих цілей. RIM-162 Evolved Sea Sparrow (ESSM) має набагато більшу дальність, ніж 3M9 або Aspide.
Якби ракета вартістю в мільйон доларів була встановлена на «Кубах», їй би знадобився радар підсвічування цілі на більшій відстані, щоб використовувати цю збільшену дальність, якщо тільки не використовувати новітні ракети Block II ESSM, які мають власні вбудовані активні радіолокаційні головки самонаведення.
Дійсно, наприкінці 2000-х років польська компанія WZU також продемонструвала дві різні модифікації «Куб», здатні запускати ESSM, або встановлюючи ракети безпосередньо на пусковій установці, або всередині нових коробчастих пускових. На фото нижче зверніть увагу на різку різницю в розмірах Sea Sparrow у порівнянні з ракетою 3М9 на центральній стійці.
Наскільки легкою буде така модифікація, неясно, але Україна вже знайшла засоби для встановлення ракет RIM-7 на свої системи середньої дальності «Бук». Більш сучасні РІМ-162, однак, не були поставлені, принаймні публічно.
Час покаже, чи вважатимуть ЗСУ доцільним виділяти ресурси на модернізацію свого скромного, але зростаючого арсеналу «Куб» для стрільби західними ракетами - так само, як вони готують до цього свої нові пускові установки «Бук».
