Не ношу я хреста, не молюсь на ікону,
Та до церкви не маю бажання ходить.
Не вітайте мене із святами своїми,
І малого мене не просив я хрестить.
Скільки б ви не казали мені про Ісуса,
Все ж рідніші мені Род, Перун і Сварог
Кожен віру свою вибирає по серцю,
Кому рабство як мед, хто свободу знайшов.
Не читав я завіт і молитви у книзі,
Звик з Богами на рівних розмову вести.
Кожен має свій шлях і дороги ті різні,
Хто стоять на колінах,хто у небо глядіть.
Я і в думках не мав ображать вашу віру,
Лиш поваги до віри своєї прошу.
Не примушуйте вірить в єдиного Бога,
Ви насильно принесли релігію цю.
Вам сказали про гріх і як його скупити,
Мене просто учили по совісті жить.
Ви релігію вашу із кров'ю змішали,
І не треба тепер про любов говорить.
Верещако Сергій.
