Поговорили трохи про манґу — тепер час перейти до персонажів. І от тут починається найцікавіше, бо в аніме й манзі їх справді безліч: від тих, ким хочеться щиро захоплюватися, до образів, у яких дуже чітко проглядаються російські стереотипи про Україну. І це стосується як головних героїв, так і фонових персонажів.
Я б умовно розділила їх на три типи:
Ті, що подані добре й з повагою;
Ті, що сформовані через російські стереотипи й оптику;
Ті, кому українське коріння додали радше для галочки й тому наплели якоїсь нісенітниці.
(Увага, текст містить спойлери!)
Тип 1. Подані добре: «Держслужбовці опівнічних таємниць»
Одним із моїх улюблених прикладів є аніме «Держслужбовці опівнічних таємниць». У центрі сюжету — секретний департамент, який займається регулюванням і запобіганням паранормальним явищам. Тут є і ангели, і демони, і йокаї… і навіть Велес.
Так, той самий Велес — один із найдавніших і найважливіших богів слов’янської міфології, володар підземного світу (Наві), покровитель мистецтва, магії та торгівлі.
В одній із серій працівники департаменту знаходять старого чоловіка з амнезією. Ніхто не розуміє, хто він і звідки взявся. Вони намагаються знайти хоч якусь інформацію, але безрезультатно, аж поки він випадково не з’їдає мед з України. Після цього в нього й з’являються спогади про рідну неньку. Далі сюжет поступово розкриває, що з ним сталося і що буде далі. Загалом це аніме доволі цікаве, тож я б його рекомендувала для легкого перегляду.
Тип 2. Російські стереотипи: «Хеталія: Країни Осі» та «Завоювання світу: Змова Зірки»
В аніме «Хеталії:Країни Осі» країни зображені як люди, тож Україна там теж має свій образ і є повноцінною героїнею сюжету. Але є суттєва проблема в її подачі. Україну показують як «старшу сестру» росії та білорусі. І хоча тайтл виходив ще до 2014 року, в ньому дуже відчутні тодішні стереотипи про Україну, які часто транслювалися через російську оптику.
В аніме росія описує Україну як надзвичайно сердечну, турботливу сестру, яка постійно дбає про нього та білорусь. Добре, що там хоча б знають, де виникла Русь. Водночас сам образ України вийшов доволі спрощеним: трохи плаксивий, наївний, бідний персонаж, який постійно потрапляє в халепи. Візуально — світле волосся, блакитні очі, виразні жіночні риси, які в межах твору подаються як натяк на родючість землі та аграрність.
Особисто мені такий образ не надто відгукується, бо він зводить Україну до набору стереотипів і «м’якої ролі» в чужій історії, замість того щоб показати її як самостійного і складного персонажа.
Ще один подібний приклад з’являється в аніме «Завоювання світу: Змова Зірки». Там є Наташа Васильченко — дівчина з України, яка постійно у вишиванці. Але й тут не без нюансів. У сценах дитинства показують її матір: вона теж у вишиванці, але при цьому читає російських авторів і співає російські колискові. Через це виникає дивний дисонанс, ніби українська ідентичність подається поруч із російським культурним впливом як щось природне й невіддільне. Саме аніме мені загалом не надто зайшло, тож і рекомендувати його я б не стала.
Тип 3. Для галочки та заради екзотики: “SSS-Class Suicide Hunter” та «Легенда про Коїдзумі»
Серед корейських апокаліптичних манхв і новел є “SSS-Class Suicide Hunter”. Там з’являється персонажка — сильна лідерка гільдії, відома як «Чорна відьма». Її справжнє ім’я — Анастасія Зеленська, і за сюжетом є родом з України. Вона згадувала, що громадянська війна забрала життя її родини, після чого вона стала сиротою і втекла до Кореї, щоб почати нове життя. Бо там збираються люди з різних куток світу, яким байдуже, звідки вони, а головна мета полягає в тому, щоб підкорювати вежі.
Що це за «громадянська війна» в Україні — не зовсім зрозуміло, але якщо логічно припустити за хронологією, то це, ймовірно, десь 2010-ті роки, тож питань до авторів стає ще більше. Та й вибір прізвища авторкою вийшов доволі цікавим, враховуючи те, що новела почала виходити ще у 2018 році.
А знаєте, кого ще можна зустріти в аніме? Мої очі були буквально по п’ять копійок, коли я дізналася, що Юлія Тимошенко з’являється в комедійно-сатиричному тайтлі «Легенда про Коїдзумі». Там вона відома як «Газова відьма» і подається як одна з найсильніших жінок Європи.
Гра в маджонг там стає ключовим елементом політичної боротьби між країнами. У сюжеті Тимошенко бере участь у партії проти одного політика й навіть перемагає, завдяки чому мала отримати контроль над газовими родовищами. Загалом, аніме таке абсурдне, що аж смішно. Тому рекомендую глянути. Там всього одна серія на пів години, але наша Юля, на жаль, з'являється лише в одному кадрі. Тож повний сюжет із нею потрібно читати вже в манзі.
Тепер до висновків
Продовжувати про такі згадки можна ще довго. Найчастіше в іноземних тайтлах трапляються або якісь кримінальні українські пані з загадковими історіями, які керують тіньовими справами, або старці, що живуть по 200 років, чи персонажі, які повертаються до життя після смерті (ніби українське походження автоматично додає їм живучості). Микола Гоголь теж іноді проскакує в сюжетах.
Якщо подивитися на ці приклади разом, стає видно одну спільну річ, українські образи в аніме й манзі рідко існують як повноцінні, глибоко прописані персонажі. Частіше вони виконують роль символу, фону або зручної деталі для сюжету і вже залежно від автора цей символ може бути міфологічним, стереотипним або просто випадковим.
Десь українське походження вписують органічно, через міфологію чи сюжетну логіку. Але значно частіше воно зводиться або до знайомих кліше, або до поверхневого набору маркерів — вишиванка, «сестринство», аграрність, бідність чи нещастя.
І, мабуть, головний висновок тут не про самі твори, а про те, як працює зовнішній погляд: коли культура стає образом, її легко спростити. Особливо якщо цей образ формувався під впливом чужих наративів або просто для декоративної різноманітності світу.
Тому такі персонажі цікаві не стільки тим, ким вони є в сюжеті, скільки тим, як саме їх у цьому сюжеті бачать.
