Ігор Хмурий — профільний журналіст інформаційного агентства “Стоп Корупції”, досліджував тему організації держзакупівель засобів індивідуального захисту, зокрема прямих угод Державного оператора тилу з українськими виробниками бронежилетів.
В процесі виявилось, що ДОТ має доволі вибірковий підхід до компаній, які не виконують вчасно контракти. Він приховує борги компанії-улюбленця від ЗМІ, комусь роздає аванси, поки до інших гравців ринку застосовує штрафні санкції. Проте, повернімось до самого початку.
Травень-червень 2024 року. Протягом декількох тижнів Держоператор тилу укладає три прямі “гарячі” угоди із:
“АК-Інвестпром” (10 000 бронежилетів по 30 700 грн на суму 307 млн грн).
“ХЗІЗЗ” (20 000 бронежилетів, на суму 607,8 млн грн, 30 390 грн за одиницю).
“УКРТАК.ЮА” (11 840 бронежилетів за 364,4 млн грн, 30 780 грн за комплект).
“Отже, Державний оператор тилу замовив без торгів 41 840 бронежилетів за 1 279 235 200 грн — по 30 600 грн за штуку в середньому. Враховуючи короткий період між цими угодами та приблизно однакові ціни, схоже, що тиловики просто розбили чимале замовлення на частки, які можуть виробити обрані ними компанії”, – зауважує Хмурий.
Через тиждень після цих “термінових” угод, ДОТ оголошує масштабний тендер на 105 200 бронежилетів, запропонувавши 26 000 грн за одиницю. Єдиний лот на 15 000 штук забрав виробник “ТЕМП-3000”. Всі інші залишились без пропозицій, саме через завантаженість виробників прямими угодами напередодні.
Тобто перед оголошенням масштабного тендеру з конкурсними умовами ДОТ віддав без торгів трьом гравцям ринку прямі угоди середньою вартістю 30 600 грн/шт, а далі оголосив торги на такий самий товар, але вже за ціною у 26 000 грн/шт.
За допомогою простих математичних розрахунків можна вирахувати суму, яку державна установа погодилась переплатити лише за цими трьома контрактами. Якщо взяти вартість одного бронежилета – 26 000 грн (яку визначив сам ДОТ у конкурсному тендері) та помножити на загальну кількість бронежилетів, які замовили за прямими угодами (41 840) – виходить 1 087 840 000 грн. А тепер віднімаємо цю суму від узгодженої з обраними виробниками (1 279 235 200 грн — по 30 600 грн за штуку в середньому) – виходить 191 395 200 грн. Саме стільки замовник погодився переплатити трьом згаданим вище компаніям лише в одній гілці прямих угод.
Остання дія задачі — поділити суму переплати на конкурсну ціну бронежилета. Отримуємо 7 361 шт.
“Саме на стільки більше бронежилетів мали б отримати Сили Оборони, якби всі гравці ринку замість прямих угод приймали участь у конкурентній боротьбі. І це б були нові керамічні броніки за новими стандартами”, – зазначає журналіст.
Далі розслідування набрало ще більше обертів. Ігор Хмурий разом з командою надіслав офіційний запит ДОТу з проханням пояснити — хто і на яких засадах вирішив використовувати прямі угоди за завищеними цінами? Після цього у мережі одномоментно з’явилася велика кількість статей, які від імені ДОТ пояснювали зрив тендеру підвищенням цін на електроенергію та валюту. Але у жодній з них, чомусь, не згадали про безконкурсні контракти травня-червня.
Паралельно у своїй відповіді на запит ДОТ пояснив, що прямі угоди укладав через запит Командування Сил логістики ЗСУ, а у виборі виробників головними критеріями були ціна та спроможність виконати замовлення у стислі терміни. При цьому на питання – хто з виробників, у яких Держоператор тилу замовляв бронежилети протягом першого півріччя 2024 року, наскільки виконав контракти — тиловики надали лише загальний показник на рівні 27,35%.
На узагальнений запит хто саме і скільки завинив армійцям — ДОТ конкретизувати інформацію відмовився, назвавши її “сенситивною”. Тоді Хмурий надіслав запити чотирьом компаніям (“ХЗЗІЗ”, “УКРТАК”, “ТЕМП-3000” та “АК-Інвестпром”), які фігурували у закупівлях протягом поточного року із проханням надати показники виконання. Відповіли лише дві.
“АК-Інвестпром” заявив про готовність до діалогу, але не надав жодних даних щодо виконання замовлень, посилаючись на свою роль як імпортера, а не вітчизняного виробника. Представники фірми порадили звернутись до органів, що здійснюють контроль.
Компанія “ТЕМП-3000” єдина надала конкретну інформацію. Виявилося, що зі 115 663 замовлених комплектів бронежилетів на момент відповіді було відвантажено 100 663, що становило майже 90% від загального обсягу замовлення. Ці дані ще більше загострили питання — а скільки ж поставили інші виробники?
“А тепер питання — скільки у такому разі поставили інші законтрактовані компанії, якщо при майже повному закритті контрактів ТЕМПом, на чотирьох ДОТ записав всього 27,35% загального виконання угод”, – запитав Ігор Хмурий.
А далі почали відбуватися справжні дива. Нагадаємо, у своїй попередній відповіді ДОТ зазначив, що обирав виробників без конкурсу й за вищими цінами ніж у тендері саме через стислі терміни. Отже, всі три згадані прямі угоди мали бути виконані до 31 липня.
Але дедлайн минув, а інформації про закриття контрактів на сайті державних закупівель Prozorro не було. Ба більше – тут і проявилась “сенситивна” вибірковість. З однією компанією (“АК-Інвестпром”) договір було розірвано, а з іншою – “ХЗЗІЗ” – погодили аванс та пролонгацію (продовження строку дії договору).
“У своїй відповіді 16 жовтня ДОТ все це підтвердив. По “ХЗЗІЗ” він пояснив лояльність умовами контракту. Мовляв, так можна і половину вони вже поставили. Нагадаю — строки “термінової прямої” угоди спливли майже пів року тому”, – зауважив журналіст.
