Були державні, а стали – приватні? Поки на фронті захисники ціною життів зупиняють російську навалу, у сфері надрокористування відбувається справжній «Ренесанс» для ділків епохи Януковича. У столиці структури «мостобудівця» Продивуса продовжують незаконну перевалку піску в промислових масштабах, а сам ексрегіонал, схоже, утворив «синдикат» із броварським магнатом Шапраном, який за сприяння Держгеонадра перебрав до рук контроль над мільярдними активами підсанкційного «Юніграну».
Журналісти дослідили масштабні корупційні схеми, пов’язані з колишнім власником «Мостобуду» Володимиром Продивусом та ексдепутатом з Броварів Сергієм Шапраном, через які на тлі війни державний бюджет недораховується багатомільйонних надходжень. Ці кейси проливають світло на ширшу картину зловживань у сфері видобутку копалин, де помітну роль відіграє Дмитро Кащук, якого медіа називають тіньовим куратором Держгеонадра.
Ми також розібрались, яким чином і завдяки кому наприкінці третього року повномасштабної війни фактично монополістами на ринку надрокористування Київщини і Житомирщини стають відверто проросійські персонажі.
Не за законом, а «по поняттях»: традиційно помітним гравцем на цьому ринку був «Мостобуд» Продивуса.
Володимир Продивус, колишній боксер і депутат-регіонал, здобув скандальну славу як близький знайомий родини Віктора Медведчука, відомого своїми проросійськими поглядами, та як соратник російських спортивних функціонерв, пов’язаних із путінським «Газпромом».
Продивуса пов’язують із низкою російських і проросійських діячів
У медіа неодноразово згадували про його можливий тюремний досвід наприкінці 80-х – початку 90-х років, а також про його зв’язки з кримінальними структурами, які на той час формувалися в Україні. Зокрема, ім’я Продивуса фігурувало в силових конфліктах, пов’язаних із рейдерством, нелегальним бурштиновим бізнесом і стріляниною на Рівненщині.
Хоча у 2010-х Продивус офіційно позиціонував себе як бізнесмен, що займається будівництвом мостів по всій Україні, за інформацією джерел, його основні прибутки надходили саме з «тіньових» схем із копалинами. Одним з яскравих прикладів є ділянка площею 17 гектарів на Видубичах Києва, яку орендувала його компанія "Мостобуд". Попри те, що фірма заборгувала бюджету колосальні суми і земля мала бути повернута громаді, її роками намагалися утримати у приватних руках під виглядом будівництва мосту.
Восени цього року журналісти-розслідувачі зафіксували відновлення сумнівної діяльності з перевалки піску, яка супроводжується численними порушеннями закону, у Голосіївському районі Києва. На ділянці по вул. Промислова, що тривалий час перебувала в оренді компанії «Мостобуд», попри рішення Верховного суду про повернення цієї землі громаді, ділки продовжували складувати копалини.
На ділянці по вул. Промислова відновились незаконні роботи з перевалки піску
При цьому техніка, яка використовується для цих робіт, регулярно уникала арешту, а після вилучення дивним чином опинилась вже на іншій «мостобудівській» точці – по вул. Баренбойма, а також зокрема на колишній території підсанкційної групи компаній «Юнігран», контроль над якою здобув новий імовірний партнер Продивуса – Сергій Шапран.
Що відомо про незаконні точки перевалки?
Зауважимо, оренда землі на обох ділянках була офіційно припинена, але це не стало перешкодою для вихідців з «Мостобуду», які продовжили використовувати її для своїх потреб.
Вилучена техніка «мостобудівців» матеріалізувалась на ділянці «Юніграну»
Попри наявність двох кримінальних проваджень, ситуація не фактично не змінюється. Так, поліція Києва ініціювала справи щодо перевалки піску як на воді (ЄРДР 1202400160000026), так і на суші (ЄРДР 12024100010003125). Однак правоохоронці вчасно не наклали арешт на техніку, а знаряддя злочину не були визнані речовими доказами. Таке зволікання, а також неналежний нагляд із боку окружних прокуратур (зокрема, Голосіївської і Подільської) лише підсилюють відчуття безкарності серед учасників цієї схеми. Зважаючи на зв’язки між Сергієм Шапраном і колишнім головним прокурором Києва, ситуація виглядає як свідоме саботування.
Усе це дозволяє недобросовісним «підприємцям» вести свою діяльність без суттєвих перешкод, реалізуючи копалини на «чорному ринку», і призводить до значних втрат для держави в кількох аспектах:
по-перше, бюджет фактично втрачаються доходи від орендних платежів та зборів, які могли б бути отримані, якби діяльність велася законно;
по-друге, неконтрольований видобуток завдає непоправної шкоди екосистемі. Витягання великих обсягів копалин із русла річки або навколишніх земель може призводити до змін у гідрологічному балансі, зсувів ґрунтів і навіть до загрози затоплень.
Що повязує "Мостобуд" Продивуса і структури Шапрана?
На початку війни, за інформацією інсайдерських джерел, Володимир Продивус покинув Україну. Однак цього року він повернувся і за часом його камбек співпав із відновленням незаконних робіт на Видубичах. При цьому, ймовірно, ексрегіонал обзавівся новим впливовим бізнес-партнером.
Журналісти зафіксували, як сірий Range Rover, який вони відстежували від будівлі «Мостобуду», припаркувався біля бізнес-центру «Гранд» на вулиці Васильківській. Після цього Продивус у супроводі двох чоловіків зайшов до офісної будівлі.
Продивус «в гостях» у Шапрана
Розслідувачі припускають, що ексрегіонал навідався до офісу компанії «Денмарк», яку очолює Сергій Шапран і яка розташована в бізнес-центрі як юридично, так і фізично. Це може свідчити про повернення Продивуса до Києва і до його давніх піщаних схем, але тепер із новим компаньйоном. Додаткові докази цього – зміна його телефонного номера у месенджері WhatsApp із закордонного на український, зареєстрований у мережі "Київстар".
Крім того, під час спостереження за офісом "Мостобуду" журналісти помітили розкішний автомобіль Mercedes G-Class («Гелік»). Поінформовані джерела стверджують, що це авто належить людині, близькій до київського мера, яка може контролювати частину нелегальних операцій у столиці. Паралельно в інформаційному просторі з'явилися новини про те, що броварський ексдепутат і власник алюмінієвого заводу Сергій Шапран став новим помітним гравцем на ринку видобутку копалин.
Крім того, саме Сергію Шапрану належить ТОВ «Віпек», на майданчику якого мала зберігатись вилучена на Промисловій техніка, і звідки вона дивним чином «матеріалізувалась» на вул. Баренбойма та колишній ділянці «Юніграну».
До речі, про «Юнігран» і Шапрана.
Саме контроль, здобутий над активами цієї підсанкційної імперії, дозволив Шапрану стати помтним тіньовим гравцем у сфері надр. Цю «оборудку» не так давно до дрібних подробиць розкрили розслідувачі проєкту «Схеми» від Радіо Свобода. Нагадаємо деякі ключові деталі.
Йдеться про численні ресурси холдингу «Юнігран», який займався видобутком корисних копалин на Житомирщині та виготовленням тротуарної плитки. До його активів входили виробничі об’єкти, техніка, сотні залізничних вагонів і гектари землі. Як встановили журналісти, новим власником цих активів став бізнесмен із Броварів Сергій Шапран, який має зв’язки з експрокурором Києва, а нині головою Одеської області Олегом Кіпером.
У 2022 році діяльність «Юніграну» привернула увагу правоохоронців, через що його активи були арештовані, а в 2023 році РНБО запровадила санкції проти власника холдингу, громадянина РФ Ігоря Наумця. Однак замість націоналізації активів вони перейшли у приватну власність. Це стало можливим через те, що суддя Печерського суду Києва Сергій Вовк, порушивши юрисдикцію, зняв арешт, а прокурор відкликав свою апеляцію. Додатково, українське законодавство не передбачає суворих санкцій за обходження подібних обмежень.
Сам Наумець у коментарі журналістам «Схем» визнав, що Сергій Шапран обіцяв допомогти врегулювати його бізнесові проблеми в обмін на 50% активів, але зрештою забрав увесь бізнес. Натомість Шапран заявив, що всі його дії були легальними.
https://www.youtube.com/watch?v=3xQ26yrQ4IE
Розслідування виявило, що Шапран разом із менеджером компаній Наумця Володимиром Соцковим створили три нові фірми — «Юні Сервіс», «Юні Люкс» та «Юні Стоун Плент», які через посередницькі компанії «Мартен Локс» і «Енкрос» за заниженими придбали активи «Юніграну».
Загалом, за даними YouControl, станом на сьогодні Шапран контролює понад 20 компаній, діяльність яких варіюється від деревообробки до фінансування. Ці фірми, лише за приблизними оцінками, заробляють понад 1 млн доларів щомісячно. Сам Шапран, за даними наших інсайдерських джерел, після виходу гучних журналістських розслідувань, переховується за кордоном.
Важливу роль у цій схемі відіграла і така структура як Держгеонадра.
Серед інших підсанкційних активів, на які націлився Шапран – спецдозволи на видобуток граніту на Житомирщині. Рішення про блокування передачі цих активів, ухвалене судом наприкінці жовтня і на початку листопада, мало зупинити незаконну передачу таких родовищ, як Коростенське та Малинське до приватних рук. Однак подальші дії Держгеонадр свідчать про нехтування судовими заборонами.
7 і 14 листопада Держгеонадра подала апеляційні скарги з вимогою скасувати ухвали першої інстанції. Тим часом активи, фактично, опинилися у розпорядженні компаній, контрольованих Сергієм Шапраном та його давнім партнером Володимиром Осіповим. Саме їх пов’язують із кінцевим отримувачем дозволів – ТОВ «Новел Пром».
Ще 5 листопада Господарський суд Києва заборонив Державній службі геології та надр змінювати власників спецдозволів, виданих АТ «Малинський каменедробильний завод». Однак 14 листопада, порушуючи цю ухвалу, Держгеонадра погодила передачу спецдозволів компаніям Шапрана. Наказ №532 про це підписав в.о. голови служби Сергій Дехтяренко, який зайняв посаду після звільнення Романа Опімаха 8 листопада.
Цікаво, що весь процес, який зазвичай займає кілька тижнів, було завершено за один день і, як стверджують поінформовані джерела, за безпосередньої участі Опімаха. Це викликає підозри щодо його особистої зацікавленості у виведенні підсанкційного активу з державної юрисдикції.
За даними видання «Обозреватель», ідеологом цієї схеми, ймовірно став ще один «сірий кардинал» Держшеонадра – Дмитро Кащук.
Дмитро Кащук, якого у 2014 році було призначено головою Державної служби геології та надр України за квотою партії «Свобода», невдовзі опинився в центрі корупційного скандалу. Вже через рік після призначення, у квітні 2015 року, Служба безпеки України заявила про його причетність до масштабних фінансових махінацій, що завдали значних збитків державному підприємству «Бурштин України».
У серпні 2014 року, коли Україна вела важкі бої на Донбасі, Кащук разом із соратниками уклав серію угод з приватними компаніями на розробку бурштинових родовищ від імені «Бурштину України». Ці угоди виявилися фінансово невигідними для державного підприємства, що призвело до його банкрутства. Унаслідок цього держава втратила свого основного гравця на ринку бурштину, а незаконний видобуток почав набирати обертів.
Так звані «бурштинові республіки», які з’явилися у 2015 році на Поліссі, стали прямим наслідком цього банкрутства. Через знищення державної структури, що мала б контролювати видобуток, бурштинові родовища залишилися без належного нагляду. Ті, хто причетний до банкрутства підприємства, уникли відповідальності.
Згодом у ЗМІ з’явилася інформація про інші зловживання з боку Кащука. Наприклад, він нібито продав службову інформацію про Олегівське родовище лабрадориту в Житомирській області за 27 тисяч гривень. Інформацію підготувала компанія «Укргранресурс», яка виконувала дослідження на замовлення Держгеонадр. Використовуючи своє службове становище, Кащук знайшов покупців на ці дані і таким чином отримав додатковий дохід.
Окрім того, під його керівництвом відомство почало роздавати ліцензії на розробку корисних копалин бізнес-структурам за сумнівними схемами. Так, ділянки у Полтавській та Сумській областях виставлялися на аукціони зі стартовою ціною 6 млн грн. Але торги несподівано скасовувалися, а згодом дозволи на ті ж самі ділянки знову виставлялися на продаж, але вже за вдвічі нижчою ціною.
Одним із переможців таких аукціонів стала компанія Kitpred, власниками якої є китайські громадяни Цзінь Лінь і Ден Сяо. Останнього пов’язують із колишнім прем’єр-міністром Миколою Азаровим, який був при владі за часів Януковича.
Хто є ймовірними покровителями Кащука?
З появою Дмитра Кащука на чолі Держкомнедр з'явилася маса новостворених компаній, які зацікавилися питаннями геології та геодезії. Цікаво, що всі вони мають відношення до особи Євгена Білінського – голови комісії Львівської міської ради депутатів з питань природокористування. Кащук знайомий із Білинським із часів своєї служби помічником у обласного губернатора. Нитки управління рішеннями керівника Держгеонедру тягнуться ще далі – до львівського бізнесмена Ігоря Кривецького, відомого як головний спонсор політика Олега Тягнибока та партії «Свобода».
Політична сила свого часу мала величезний вплив якраз у західних областях України та прагнула «просунути» своїх людей на схід у владні структури. Як стверджують журналісти, своїм потраплянням у керівництво Держгеонедр Дмитро Кащук якраз завдячує Ігореві Кривецькому ─ «гаманцю» «Свободи» та її головному кадровику. У кримінальних колах Заходу України він більше відомий на прізвисько «Пупс».
Після того як ним зацікавилася СБУ, Кащук пішов з посади, але зберіг вплив у відомстві через Супрун, а пізніше – і через Опімаха. Фактично всі кадрові призначення і важливі рішення у Держгеонадра реалізовуались Опімахом за особисто погодженням з Кащуком.
За інсайдерською інформацією, про придбання спецдозволів у Держгеонадра Сергій Шапран домовлявся безпосередньо через зв’язку Кащук-Опімах.
А нещодавно Кащук зустрічався з Шапраном у Львові – за даними джерел, саме у львівському «Edem Resort» з орбіти Кривецького броварський «магнат» переховується від уваги преси після виходу резонансного розслідування «Схем».
Історія з поступовою «анексією» ринку надрокористування стурктурами проросійських Продивуса і Шапрана породжує низку гострих питань.
Ідеться про системну політику покривання та сприяння сумнівним операціям із державними надрами на владному рівні, зокрема у керівництві Держгеонадра. Крім того, виникає питання: чому профільні правоохоронні органи досить мляво реагують на очевидні порушення і дають ділкам продовжувати проводити незаконні операції? Та з чиєї подачі багатомільйонні тіньові доходи осідають у приватних кишенях, залишаючи бюджет воюючої країни без належних прибутків?
Володимир Продивус і Сергій Шапран є лише верхівкою айсбергу у масштабній проблемі зловживання державними ресурсами. Їхня безперешкодна діяльність яскраво ілюструє не лише недоліки в роботі правоохоронної системи, але й глибоко вкорінену корупцію в Україні, особливо в сфері надрокористування. Ефективна протидія таким схемам вимагає фундаментальних змін у системі управління державними активами та активнішої роботи правоохоронних органів у справах, які мають суспільний резонанс.
