Наприкінці грудня 2025 року російські офіційні особи заявили, що Україна нібито здійснила масований удар дронами — 91 безпілотник — по резиденції Володимира Путіна біля озера Валдай у Новгородській області. Жодних доказів оприлюднено не було: місцеві жителі не чули вибухів, Кремль відмовився показати будь-які підтвердження, а Київ одразу спростував звинувачення, назвавши їх фейком, спрямованим на зрив мирного процесу та виправдання подальшої ескалації Росії.
Значущість цього випадку полягає в часі його появи. Він збігся із зустріччю президента України Володимира Зеленського та президента США Дональда Трампа у Флориді, де обговорювалися проєкт мирної угоди та американські гарантії безпеки для Києва. Сценарій Валдай має всі ознаки навмисної інформаційної операції Кремля, спрямованої на формування політичного середовища навколо цих переговорів, а не на реагування на реальний інцидент.
Причини “Валдаю” пов’язані з трьома факторами. По-перше, пожвавлення співпраці США та України: на зустрічі Трамп і Зеленський обговорювали багатопунктовий мирний план та потенційну присутність американських військ. Наступний саміт із європейськими лідерами планувався на початок січня у Франції. По-друге, брак реальних успіхів на фронті та тиск санкцій змушують Москву формувати вигідне переговорне середовище не військовими, а інформаційними методами. По-третє, паралельна ескалація: оголошення про розгортання ядерної системи “Орешник” у Білорусі підсилює сигнал про готовність Москви до подальшої конфронтації. У цьому контексті нібито напад на Путіна стає багатоцільовим політичним інструментом перед ключовими дипломатичними етапами.
Головна мета Кремля — створити привід для ескалації та подати себе жертвою. З одного боку, історія Валдай створює формальне виправдання для майбутніх ударів по Києву під гаслом “покарання за терористичну спробу вбивства”. З іншого — Росія тимчасово постає жертвою: країна, що вторглася на територію України, зображується атакованою з боку Києва, який водночас веде мирні переговори. Це спрямовано на кілька аудиторій: російське населення — для мобілізації підтримки, країни Глобального Півдня, які частково перебувають під кремлівським впливом, і західні кола, чутливі до “української провокації”.
Особливо вибірковою цільовою аудиторією був Дональд Трамп. Йому подано драматичну версію — “Зеленський веде переговори, а водночас атакує Путіна” — щоб переконати, що Україна підриває мирний процес. Російський міністр закордонних справ Сергій Лавров прямо пов’язав інцидент із необхідністю жорсткішої позиції Москви на переговорах, використовуючи це як дипломатичний важіль.
Ще однією метою історії Валдай було дискредитувати Україну як надійного партнера для переговорів. Попри технічну здатність здійснити удар, саме зараз це було б стратегічно та політично нерозумно. Проте факт необхідності спростування витрачає дипломатичний ресурс і медійну увагу, відволікаючи від просування мирної угоди.
Інцидент також слугує тестом інформаційного середовища: наскільки швидко Україна та її партнери можуть спростувати це, як реагують уряди та медіа, і чи дотримуються єдності Трамп, європейські лідери та Конгрес США. Вже зараз реакція розділилася: Трамп висловив певне роздратування, частково зрозумівши Путіна, тоді як законодавці та європейські офіційні особи відкрито назвали історію дезінформацією.
Наразі Валдай інтегрується у переговорний процес як інструмент для жорсткішої позиції Росії. Кремль може оголосити про “перегляд позиції” щодо мирного процесу, висунути нові передумови, наприклад обмеження українських ударів або контроль за постачанням західної зброї, і водночас перекласти тягар на Київ, вимагаючи стриманості в атаках углиб Росії.
Три сценарії розвитку: перший — контрольована ескалація і заморожування переговорів, другий — спростування інформації, але збереження політичного ефекту, третій — поєднання з ескалацією ядерних і білоруських систем, що дозволяє Кремлю виправдати більш агресивні дії і шантажувати Захід.
Таким чином, нібито напад на Путіна — це не військова операція, а багаторівнева інформаційна та переговорна маніпуляція. Валдай створює прецедент для майбутніх ударів, створює образ Росії як постраждалої сторони, орієнтуючися на Трампа, частину глобальної публіки та союзників Глобального Півдня, перевіряє єдність західного блоку і намагається переконати Київ у необхідності обмежень для мирного процесу. По суті, “Валдай” — це контроль над наративом, у якому вирішуватиметься наступний етап війни та будь-які перспективи миру.
Джерело — Robert Lansing Institute
