«Вас так много, а, жаль, безликие. Вы огромные, мы — великие», — Анастасія Дмитрук
В чому маніпуляції, коли кажуть, що, наприклад, Україні (порівняно невеликій країні, а іноді і — маленькій, таке, наприклад, ми чули від литовки, яка переїхала жити у Велику Британію) приходиться протистояти такій величезній країні (як орда)
В тому, що в цьому випадку за величезність однієї рахують пустки і яри, зарослі борщівником і бур’яном, болота і канави, земляні нори і сараї (замість будинків) для проживання, що ледь стоять, перекошені на один бік, мертві території, де не живе навіть місцева нечисть, а за невеличкість іншої — засіяні поля, величні ліси і зелені луки, чисті й білі міста і села, та повноводні річки і озера, мости і шляхи, землю вільного, розумного і гордого народу
У випадку з гівно-китаєм і Тайванем, за величезність одного приймають історію про казкову імперію, яка вже давно закінчилася разом з тією казкою і до якої ця червоножопа наволоч має таке ж відношення, як їхній місцевий будівельний банкрут до будівництва Великої Китайської Стіні і кількість живого м’яса, що животіє в тісних хлівах і стійлах, як свійська тварина, а невеличкість острова — малою територію, кількістю населення, абсолютно не враховуючи технологічну міць і перевагу над червоножопими, демократичність устрою, та волю і прагнення до свободи острівного народу
І це при тому, що там де вже почалося і там де може початися — лінія зіткнення між мороком і світлом, між «величчю» і «мізерністю» буде абсолютно однакового розміру і для першого і для іншого
І смерть точно не буде обирати, хто величезніше, а хто наче менше і, перевагою кількість і маса точно не стане. Доля буде вести рахунок за кількістю точних влучань і вибухів, а не за їхньою загальною кількістю на одиницю площі
