Чи задумувались Ви про те, чому підрозділи спеціального призначення не мають по штату своєї важкої техніки, хоча часто бойові оперції потребують її застосування? У росіян був подібний досвід, проте на щастя, вони його не врахували на початку Повномасштабного Вторгнення, чим спричинили великі втрати у своїх бригадах спецназу. Проте зараз ситуація змінилась і нам слід розглянути цей досвід у цій статті.
В далекому 1994 року, коли розгоралася війна в Чечні, майже відразу туди були введені практично всі окремі бригади спеціального призначення ГРУ, які представляли зведені загони бригад. До літа 1995 бригади були представлені лише двома загонами від 22 і 67 бригад спецпризначенців, які стояли по сусідству на Ханкалі. У цих загонах були, зокрема, й офіцери, які пройшли Афганістан.
Згадуючи про досвід Афгану, в окрмемих загонах СпН двох бригад для більш мобільного та успішного виконання завдань з'явилась своя техніка, це були БМП-2 та БТР-80 у кількості 10-15 одиниць, які додавались на момент відрядження зі складу 74-ї мотострілецької бригади, та виконували завдання виключно в інтересах груп та рот загонів. Після закінчення першої кампанії восени 1996 року загони відбули додому.
22-га бригада, яка завжди славилася різноманітними дослідами та експериментами, задумалася про створення свого підрозділу, який мав у своєму розпорядженні важку техніку. Так, до 1998 року в бригаді був сформований загін вогневої підтримки (ЗВП). Формуванням загону займалися Герой росії підполковник Недобєжкін, Олег Мартьянов (у майбутньому перший командир ССО) і Рудцков. На них же лягла вся відповідальність і головний біль за формування загону.
До початку другої кампанії, яка фактично почалася влітку 1999 року, від Окремого Загону Спеціального Призначення(ОЗСП) формували роту, і важка техніка була придана роті, яка вибувала на війну.
Штат роти мав такий вигляд:
- Управління роти
- 1-а і 2-а група на БТР-80, по 4 машини в кожній рг.
- 3-тя група мала БМП-2
- 4-та група не мала техніки, але мала різне озброєння. Перші два відділення мали АГС-17, по 12 одиниць у кожному відділенні, 3 і 4 відділення озброювалися 12,7-мм кулеметами «Утьос», 5 і 6 відділення мали у своєму розпорядженні 82-мм міномети, а також міномети «Волошка/Васільок», які монтувалися в кузов ГАЗ-66. І останнє, 7 відділення, було ремонтно-евакуаційним.
Незважаючи на те, що рота найчастіше працювала з 305-м загоном СпН, її також залучали і для посилення груп та РВ інших бригад, зокрема 3 та 16 ОБрСпН ГРУ. Крім того, техніка роти виступала як засіб доставки і вогневої підтримки для співробітників Управлінь ФСБ «А» і «В», а також для «соняшників»(спецпризначенців ЦСН «Сєнєж»), які тільки набирали силу. З офіцерами «Сенежа» ж, до речі, і проводили заняття, під час яких особовий склад роти навчав майбутній кістяк ССО роботи з технікою, важким озброєнням (АГС, ПТРК, «Утьос», міномети).
Загін вогневої підтримки проіснував близько 10 років, і був розформований у 2009 році.
Проте кацапня жаліється, що такий досвід не був врахований напередодні початку Повномасштабного Вторгнення, і все, що мали в своєму розпорядженні бригади, це були бронеавтомобілі «Тигр», «Тайфун» і «Рись», а з озброєння були лише АГС, кулемети Корд і ПТРК. Хоча варто зауважити, що вже до осені 2022 року в бригадах почало приходити розуміння, і в малих кількостях стали з'являтися 82-мм міномети.
Але все ж таки відсутність своєї важкої техніки, хоча б тих самих БТР-82А чи БМП-3 занадто явна для ворога, адже краще мати свою техніку, яка завжди скажімо так «під жопою» і може без зайвих погоджень підтримати вогнем, або доставити групу чи розвідзагін.
Тут, до речі, варто сказати кілька слів про загін «Вега», який був сформований під керівництвом колишнього офіцера 67-ї ОБрСпН, афганця, віце-спікера законодавчих зборів Новосибірської області Андрія Борисовича Панферова. Андрій Борисович, як людина, що пройшла Афганістан, і першу кампанію в Чечні, де якраз у складі його загону були ті самі БМП-2 і БТР-80, зміг домогтися того, щоб до штату загону було введено БМП-3, а сам же загін поповнив склад 24-ї ОБрСпН. І тепер по суті можна сказати, що новосибірці єдині мають у своєму штаті важку техніку, яка може надавати вогневу підтримку, минаючи зайві узгодження і висмикування техніки із суміжних з'єднань піхоти.
