Що ви знаєте про форми «патріотичного виховання» дітей та молоді? Яким чином під виглядом позашкільної активності формується покоління, готове до безумовного підкорення військовій машині та ідеології «русского мира»? Чому ця організація становить загрозу? Якими методами вона діє? І чому її діяльність на окупованих територіях України вже кваліфіковано як воєнний злочин? — Відповіді на ці запитання містить наша стаття.
Спершу розглянемо повну назву та визначення. Всеросійський військово-патріотичний рух "Юнармия" - російський дитячо-юнацький громадський рух, що позиціонує себе як військово-патріотичний і є одним із головних механізмів для мілітаризації, мобілізації та військової підготовки дітей та молоді в росії. Юнармія була створена в січні за ініціативною міністра оборони росії Сергія шОйгу і зареєстрована в липні 2016 року з метою «розширення і впорядкування військово-патріотичних клубів».
Організація існує під патронатом Міністерства оборони російської педерації. Співзасновниками «Юнармії» є Добровільне товариство співпраці армії, авіації та флоту росії(ДОСААФ), Ветеранська громадська організація Збройних Сил росії, Центральний спортивний клуб Армії, а також Валентина Терешкова і Валерій Востротін. «Юнармія» має власні друковані органи — газету «Юнармія» та журнал «Юнармієць».
Членів організації — юнармійців — навчають користуватися різними видами зброї, стріляти, а також тактичній та стройовій підготовці. Їх водять на екскурсії до військових частин. Крім того, серед юнармійців ведуть активну російську пропаганду, їм насаджують неоімперську рашистську ідеологію «російського світу».
Основні цілі «російського гітлерюгенда» як організації:
· Участь у реалізації державної молодіжної політики російської федерації;
· Всебічний розвиток і вдосконалення особистості дітей та підлітків, задоволення їхніх індивідуальних потреб в інтелектуальному, моральному та фізичному вдосконаленні;
· Підвищення в суспільстві авторитету та престижу військової служби;
· Збереження та примноження патріотичних традицій;
· Формування в молоді готовності та практичної спроможності до військової служби;
Як механізм досягнення цілей заявлено:
o виховання у молоді високої громадянсько-соціальної активності, патріотизму, прихильності до ідей інтернаціоналізму, протидії ідеології екстремізму;
o вивчення історії країни та військово-історичної спадщини Росії, розвиток краєзнавства, розширення знань про історію та видатних людей «малої» батьківщини;
o розвиток у молодіжному середовищі відповідальності, принципів колективізму, системи моральних настанов особистості на основі «властивої російському суспільству системи цінностей»;
o формування позитивного ставлення до військової служби на території росії.
Попри декларовані цілі щодо патріотичного виховання, розвитку фізичних навичок і вивчення історії, насправді організація «Юнармія» виконує набагато глибші ідеологічні функції. Її реальними завданнями є мілітаризація дітей і молоді, формування безумовної лояльності до армії та політичного режиму, а також рання підготовка майбутнього мобілізаційного ресурсу. Організація відіграє ключову роль у системі промивання мізків, де культ війни, героїзація «спецоперацій» і вороже ставлення до «колективного Заходу» та України подаються як елементи національної ідентичності.
Чисельність учасників організації «Юнармія» стрімко зростала протягом перших років існування, що свідчить про її активне розширення за підтримки держави. У вересні 2017 року до лав організації входило приблизно 140 тисяч осіб, вже у травні 2018-го ця цифра зросла до 230 тисяч, а у 2019 році — до 300 тисяч. Станом на 2024 рік, за офіційними заявами, чисельність «юнармійців» перевищила 1 мільйон учасників по всій території російської педерації та на підконтрольних їй окупованих територіях. Водночас незалежні та іноземні джерела наголошують на значному перебільшенні цих показників — у багатьох випадках участь у русі є формальною, добровільно-примусовою, або навіть статистично фальсифікованою для звітності перед вищим керівництвом.
Учасниками руху можуть бути діти, які досягли 8 років, і громадські об'єднання, які висловили підтримку цілям руху і (або) його конкретним акціям, визнають статут руху і виконують програмні документи, акти керівних органів руху, беруть участь у діяльності руху. Передбачається, що члени руху у вільний від навчання час займатимуться волонтерською діяльністю, братимуть участь у культурних і спортивних заходах, здобуватимуть додаткову освіту, навички надання першої допомоги. Регіональні штаби відкриті у всіх 85 суб'єктах російської педерації, а також у деяких інших країнах.
«Юнармія» за межами росії.
Окрім території самої ерефії, осередки організації «Юнармія» функціонують також у Вірменії, Таджикистані та на території невизнаної Республіки Абхазія.
Також так звані «відділення» цієї структури діють на окупованих росією українських землях. Зокрема, у тимчасово окупованому Криму у 2019 році було засновано регіональний підрозділ «Юнармії». У тому ж році аналогічні формування, під назвою «Молода гвардія — Юнармія», з’явилися на території ОРДЛО. Одним з ключових завдань діяльності цієї організації на тимчасово окупованих територіях є мілітаризація молоді та нав’язування ідеології так званого «русского міра».
16 грудня 2021 року Генеральна асамблея ООН ухвалила резолюцію «Ситуація з правами людини в тимчасово окупованій Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, Україна». У документі ООН закликала російську педерацію припинити мілітаризацію українських дітей у Криму та Севастополі, зокрема через діяльність організації «Юнармія», і висловила «глибоке занепокоєння» цим явищем.
Які зміни відбулися з організацією в 2022 році?
Після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну у 2022 році, на тимчасово окупованих територіях було розгорнуто нові осередки організації «Юнармія». Зокрема, у червні того ж року її створення розпочалося в зруйнованому російськими окупантами Маріуполі, де першими членами організації стали дев’ятеро підлітків.
Восени 2022 року нові підрозділи «Юнармії» з’явилися у місті Генічеськ Херсонської області та у Мелітополі Запорізької області, які перебувають під тимчасовою окупацією. За діяльність у Генічеську відповідає громадянин росії Серафим Іванов, спеціально привезений із Санкт-Петербурга, а в Мелітополі — Андрій Чуйков.
У лютому 2023 року окупаційна влада публічно повідомила про складання «присяги» першими дітьми — учасниками дитячого мілітарного руху на тимчасово захоплених українських територіях.
Станом на кінець 2023 року керівництво «Юнармії» на цих територіях здійснювали:
– Сергій Гаврильчук (Автономна Республіка Крим),
– Сергій Молчанов (місто Севастополь),
– Фідаїль Бікбулатов (окупована частина запорізької області),
– Серафім Іванов (окупована частина Херсонської області).
Фінансування «путлєрюгенда» під час війни
За інформацією правозахисного медіа-центру ZMINA, в 2025 році “Юнармія” отримає 800 мільйонів як субсидію з нацпроєкту “Молодь та діти”, який розробили за дорученням президента рф Володимира путіна 2024 року. Гроші перерахує загальноросійська організація дітей та молоді “Рух перших”, яку називають “новою піонерією”. Угоду про це організації підписали в лютому нинішнього року.
Ще 200 мільйонів рублів “Юнармія” отримає від міноборони ерефії – для підготовки молоді до військової служби.
З початку повномасштабного вторгнення рух отримає з держбюджету максимальне фінансування. Так, у 2024 році “Юнармія” отримала грантів на 480 мільйонів рублів, 2023-му – на 470 мільйонів рублів, 2022-го – на 560 мільйонів рублів.
Журналісти уточнили, що нинішнього року “Юнармію” почав спонсорувати Промзв’язокбанк, очолюваний сином експрем’єра Петром Фрадковим. Зокрема, цей банк пожертвував військовому руху 10 мільйонів рублів.
Діяльність на окупованій території України
Раніше на тимчасово окупованих територіях Луганської та Донецької областей вступ до «Юнармії» здебільшого носив формальний характер і сприймався як обов’язкова, але несерйозна процедура. Проте з 2022 року ситуація змінилася — дітей почали цілеспрямовано готувати до подальшої служби у Збройних силах російської педерації.
У 2020 році участь у «Юнармії» сприймалася радше як шкільна активність, подібна до радянської «Зарниці». Під час занять навчали стрільбі, киданню гранат, рукопашному бою та основам картографії, однак усе це подавалося в ігровій формі. Для учнів такі заходи були радше нагодою пропустити звичайні уроки та підготуватись до змагань, що супроводжувалися святковою атмосферою. У той період не спостерігалося відкритої підготовки до участі у війні чи військових діях.
Самих же "юнармійців" можна було розділити на дві категорії: "звичайні", кого вчать за основною програмою в школі, та "еліта" - діти представників окупаційної влади, які їздили на тренувальні збори та навчання до росії, де займалися зі справжніми військовими.
Зараз же, наприклад у луганських школах від старшокласників дедалі частіше вимагають обов’язкового вступу до організації «Юнармія». Попри те, що до тренувальних таборів на росії зазвичай потрапляють лише відібрані учасники, загальний рівень тиску на учнів з боку вчителів та інструкторів помітно зростає.
Учні стикаються з підвищеними фізичними вимогами, які часто перевищують рівень звичайних уроків фізкультури. На тренуваннях лунають образливі фрази на кшталт «у нас тут война, а ти стреляешь, как твоя мамка», що створює атмосферу психологічного тиску. Навіть дівчата, які офіційно звільнені від фізичних навантажень, змушені відвідувати заняття «Юнармії», аби уникнути конфліктів або неприємностей.
При цьому ступінь залученості та жорсткості вимог багато в чому залежить від керівництва конкретної школи. Саме адміністрації закладів вирішують, як використовувати фінансування, що надходить з росії на розвиток руху: організовувати реальні заняття і тренування, чи обмежитися формальними звітами про «виконану роботу».
Залучення дітей до «Юнармії» як воєнний злочин
Поширення військової пропаганди серед дітей та їхнє залучення до лав організації «Юнармія» українське законодавство кваліфікує як порушення норм міжнародного гуманітарного права. Зокрема, такі дії підпадають під дію статті 438 Кримінального кодексу України — порушення законів та звичаїв війни. Це пояснюється тим, що стаття 51(1) Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни 1949 року прямо забороняє здійснювати будь-яку форму пропаганди, спрямовану на добровільне приєднання цивільних осіб до збройних сил.
У червні 2024 року Служба безпеки України повідомила про встановлення причетності Сергія Гаврильчука — керівника регіонального штабу «Юнармії» у тимчасово окупованому Криму — до організованого залучення місцевих школярів до мілітарних структур держави-агресора.
За даними слідства, наприкінці навчального року старшокласники проходять спеціальний відбір у вигляді так званого «іспиту», за результатами якого Гаврильчук особисто здійснює вербування випускників до лав збройних сил російської педерації. Такі дії вважаються частиною виконання загальнонаціональної стратегії Кремля щодо доукомплектування окупаційних військ особовим складом з-поміж мешканців захоплених територій.
Підводячи підсумки можна сказати, що організація «Юнармія» є одним із ключових інструментів мілітаризації російського суспільства, спрямованим на системне формування покірного, ідеологічно обробленого молодого покоління. Її діяльність охоплює не лише територію рф, а й тимчасово окуповані українські регіони, де вона виконує функції легалізованої вербувальної структури під прикриттям «патріотичного виховання». Масштаб діяльності, централізоване фінансування, втягнення школярів у військову справу, підготовку до служби в армії та застосування методів психологічного тиску — усе це свідчить про те, що «Юнармія» вже давно перестала бути добровільною позашкільною секцією. Реальна мета — створення керованих солдат, готових виконувати накази без критичного мислення, спираючись на образ війни як норму життя.
На окупованих територіях України ця структура має особливо небезпечний характер. Тут «Юнармія» перетворилася на інструмент інтеграції українських дітей у політичну й військову систему держави-агресора. Її діяльність прямо порушує норми міжнародного гуманітарного права, зокрема Женевські конвенції, і кваліфікується як воєнний злочин. В результаті «Юнармія» несе стратегічну загрозу не лише гуманітарного характеру, а й становить для національної безпеки: вона формує покоління, що сприймає війну як норму, а росію — як єдину легітимну силу. Саме тому аналіз і протидія її впливу мають стати окремим напрямом у державній політиці безпеки й інформаційної протидії.
