ㅤ“Ви коли-небудь мріяли про кращу версію себе? Молодшу, красивішу, ідеальнішу? Всього одна ін’єкція розблокує вашу ДНК і на світ з’явиться ВАША ОНОВЛЕНА ВЕРСІЯ. Це і є субстанція.”
ㅤ«Субстанція» (англ. The Substance) – англо-американо-французький феміністський кінофільм у жанрі боді-горору, зрежисований і написаний Коралі Фаржею. Сьогодні деякі наші учасниці розкажуть свої перші враження від перегляду фільму. У найближчому майбутньому очікуйте повний розбір всього фільму.
Рина (project-менеджерка та авторка)
ㅤ«Субстанція» це не класичний боді-горор. Тобі не страшно від картинки на екрані. Тобі страшно від усвідомлення чому героїні роблять певні дії та не можуть бути іншими. Основна тема фільму це безперечно критика культу молодості та ненависті до старіння у жінок через нав’язані стереотипи.
ㅤОкремо мене захоплює у фільмі те, що його можна нескінченно ділити на різні інтерпретації поза головною темою. У фільмі були алегорії на біполярний розлад, дисморфофобія, рхп (розлад харчові поведінки), стосунки матері-доньки, вибір шкідливих звичок (саморуйнацію) у теперішньому без усвідомлення наскільки вони можуть вплинути на майбутню твою версію, male gaze, відсутність самоповаги і т.д.
ㅤУ цьому фільми Сью не є "негативною персонажкою". Вона лише інша версія Елізабет Спаркл. Недарма у фільмі постійно героїням казали, що вони одне ціле. Єдиний злодій у фільмі – це патріархат, який нав’язує жінкам невпевненість у собі та вимагає від нас всіх постійно доводити чоловікам що насправді ми "класні" за їхніми стандартами. Увесь фільм я відчула який суспільний тиск йшов на двох героїнь. Ти ніколи не виграєш у цій "грі". Елізабет майже вбила Сью, але зупинилась в останній з фразою "не вмирай, ти все що мені подобається у собі".
ㅤНайбільше мені сподобалось декілька сцен. Перша сцена: як Елізабет збиралась на побачення, зненавиділа своє відображення у дзеркалі та зірвалась. Багато феміністичних фільмів мають подібні сцени. Вони є універсальним досвідом майже кожної жінки. Друга сцена: як монстр ЕлізабетСью збирався на вихід. Це створіння не усвідомлювало що щось не так. Воно одягало сукню наче все нормально, намагалось накрутити єдині три волосини які потім відпали та навіть на фото Елізабет намалювало червоні губи, адже це був його "вихід у світ".
ㅤДемі Мур у фільмі грає майже саму себе. Вона 60-річна голлівудська акторка, власниця оскара, яка була популярною, відомою та сяяла у свій час. Але останні 20 років вона не мала головних ролей. Чому? Чому акторів завжди порівнюють з вином, яке з віком стає лише краще, а від акторок вимагають, щоб вони вічно були 20-річною версією себе або їх прибирають з радарів? Фільм вчергове нагадав наскільки наше суспільство лицемірне.
Юля (дизайнерка)
ㅤФільм «Субстанція» вразив мене своєю трагічною історією головної героїні Елізабет Спаркл, яка намагалася залишатися молодою за будь-яку ціну, але зрештою зіткнулася з жорстокою реальністю суспільних стандартів. Елізабет знала про маніпуляції над її тілом, що здійснювала С'ю, проте не змогла вбити її, навіть коли вже зовсім стала «некрасивою» та старою. Ця сцена особливо вразила своєю емоційною напругою та розпачем героїні, який я відчула на собі.
ㅤСубстанція у фільмі символізує надію на повернення молодості, але водночас нагадує про важливість прийняття себе у будь-якому віці. Історія Елізабет оголює проблему нав’язливих суспільних стандартів, адже ми живемо у світі, де культ молодості і краси часто стоїть вище за щирість і внутрішню гармонію. Спостерігаючи за останньою сценою, де Елізабет дивилася на зірки, я відчула глибокий сум і співчуття. Це був момент усвідомлення, що за постійною гонитвою за ідеалом приховується справжня втрата себе.
ㅤПід час перегляду не покидало почуття огиди до продюсера, який з легкістю маніпулював Елізабет і навіть сказав слова у туалеті: "Зроби її молодою". Жорстокість та байдужість, як символ безжального ставлення до жінок, яке часто задає стандарти, за якими їм доводиться жити. Завершення фільму схиляє до роздумів про те, як суспільство формує очікування та ускладнює життя жінкам, змушуючи їх прагнути відповідати нереальним вимогам.
Лена (дизайнерка)
ㅤДля мене це фільм про токсичні стосунки зі своїм тілом, неприйняття себе, постійне досягання ефемерного ідеалу. Боді горор виступає тут лише як інструмент для висвітлення main idea: до чого призводить тиск, з яким стикається чи не кожна жінка в нашому суспільстві, одержимим «вічною молодістю» та недосяжними стандартами краси.
ㅤЧитаючи відгуки на «Субстанцію», зауважила, що багатьом не сподобалася кінцівка. Однак, на мою думку, вона досить доречна та логічна: доведення фільму до повного абсурду гіперболізовано зображує руйнівні наслідки, які спричиняє індустрія краси. Варто також згадати, що фільм чудово знятий, я була вражена його кольористикою та майстерністю монтажерської роботи.
ㅤУ висновку скажу, що «Субстанція» однозначно варта уваги й бурхливих обговорень, які отримує.
