9 березня, 2022.
Завжди хотіла побувати у свій день народження в іншій країні. Ніколи не думала, що це станеться за таких обставин..
..в евакуаційному поїзді їхали з людьми з дуже різних світів. Тому, незважаючи на весь жах того, що відбувалося, цікавих і досить контрастних замальовок накопичилося за довгу дорогу (більше, ніж 30 годин) багато.
Українські волонтери-чарівники, якi самовіддано несуть нам, пасажирам, гарячу свіжу їжу і смачний чай у неймовірній кількості, посеред холодної, з нескінченно довгим пероном, станції десь у глушині... Молода доглянута й добре одягнена жінка нахабно i швидко збирає якомога бiльше безкоштовних пиріжкiв до себе у пакет.. Ввічливі, скромні й дуже доброзичливі студенти з Африки, Індії, Ємену... Виснажені матусі з дітьми... Терплячі одинокі пасажири, безсило дивляться у порожнечу перед собою.. Екстравагантна парочка з двома гігантськими червоними валізами і маленьким собачкою.. Багато домашніх тварин боязливо висовують допитливий носик з переносок.. Люди, які везуть себе та частинки свого життя подалі від війни. Багато болю, страху, паніки, агресії.
Часом важко зрозуміти, де атмосфера напруженіша – у моєму підвалі в Києві в перші три дні після нападу, коли на вулиці нiби зовсім поруч чути вибухи та свист ракет, чи тут, у цьому потязі.. Потім неймовірне відчуття безпеки, зовсім дитяче здивування і величезна радість від мирного, такого блакитного і спокійного неба над головою. А ще пізніше – почуття провини за те, що так добре.. у той час, як іншим там так погано, нестерпно.. ..І пошук у собі здатності не забороняти собі цю радість. Адже тільки в Радості та Миру із собою можна творити життя і допомагати це робити іншим. ..І дозволяти собі це, прийняття внутрішнього глибокого спокою як Дару в цей день, і в наступні... Дару, яким можна ділитися, який буде наповнювати мене та інших. Дякую..
«Стяжи дух мирний — і тисячі навколо тебе спасуться»
#війнаукраїна #saveukraine #stopputinwar #russiaagressor
