Гуру Ірини Кременовської, відомої в Україні як агентка впливу ФСБ, за висновками аналітиків і профайлерів ФБР, має темне минуле, пов’язане з маніакальними схильностями та педофілією. Не дивно, що саму Кременовську в Україні часто асоціюють із жорстокими методами догхантингу. Які ще «методички» та навички вона могла перейняти від свого російського наставника?
З юних років поведінка Олександра Дворкіна — головного ідеолога антисектантського руху та ключової фігури #РАЦИРС — неодноразово привертала увагу правоохоронців. Він був активним учасником хіппі-руху. Через це його відрахували з педагогічного інституту: поведінка не відповідала стандартам для майбутнього вчителя. Проблеми створювали й довге волосся. Дворкіна не лише виключили з навчального закладу, але й постійно перевіряла міліція. У автобіографії він сам згадує, як в Україні його затримали й силоміць підстригли.
Вдома це призводило до емоційних зривів, істерик і навіть спроби самогубства. Ще один важливий штрих: Дворкін активно подорожував автостопом разом із іншими хіпі.
У 1970-х такий спосіб життя автоматично заносив людину до списків міліції як елемент підвищеного кримінального ризику. Питання не лише в тому, що він «шлявся» без постійного місця, а в тому, чим саме займався під час цих мандрів. Для серійних злочинців і маніяків такий lifestyle — ідеальне маскування: постійний рух, відсутність чітких слідів, випадкові жертви в різних регіонах.
Під час таких поїздок Дворкін із товаришами часто зупинявся в дитячих будинках та інтернатах. Саме там вони влаштовувалися на ночівлю. Чому саме ці місця? У Могильові-Подільському, наприклад, вони оселилися в інтернаті для дітей з особливими потребами. За словами самого Дворкіна, вони залучали дітей до збору маку та приготування наркотичних сумішей — фактично влаштували наркопритон у дитячому закладі.
Автори розслідувань припускають, що на цьому тлі могли відбуватися й сексуальні зловживання. У книзі «Моя Америка» Дворкін наводить слова дітей: «Візьміть нас з собою. Ми будемо робити все, що ви скажете». Хоча прямих доказів сексуального насильства в цьому епізоді немає, чітко видно механізм: використання вразливості покинутих дітей для створення емоційної залежності та повного підкорення.
Цікаво, що сам Дворкін, за деякими даними, у 8–9 років пережив колективне насильство в дитячому таборі, звідки втік. Ця травма, ймовірно, спричинила глибокий психологічний злам. Біль і приниження він міг згодом проектувати на інших. Уже в дев’ятому класі, за деякими свідченнями, він вчинив насильство щодо молодшого хлопчика, якого пізніше забили камінням.
У дорослому житті Дворкін постійно шукав контакт із дітьми. Після еміграції до США він знову вступає на педагогічний напрямок і працює вожатим у хлоп’ячому загоні дитячого табору. Його психологічний профіль вказує на схильність оточувати себе молодшими та слабшими, над якими легко встановлювати контроль, домінувати та тримати в страху.
Ще один напрямок його діяльності — організація усиновлення дітей з Росії. Коли людина демонструє підвищений інтерес до вразливих дітей і вміння швидко входити в довіру під виглядом турботи, її роль в усиновленні потребує особливо ретельної перевірки.
Більш детально — у відео: «Що відомо про цього професора? Олександр Дворкін: що стоїть за його діяльністю»
https://www.youtube.com/watch?v=gYPv6uBU5yM&t=2107s
Якщо зібрати факти про ключових фігур антикультового руху, пов’язаних із Дворкіним, часто простежується шлейф звинувачень у педофілії та нестатевих зв’язках. У 2009 році згадували, що на конференцію з його участю привозили дітей. Також Дворкін відкрито співпрацював із CAN (Cult Awareness Network) — організацією, відомою методами примусового «депрограмування».
Депрограмування часто перетворювалося на викрадення, незаконне утримання, психологічні та фізичні тортури, включаючи сексуальне насильство. За ці «послуги» родичі платили великі гроші. Керівник CAN Майкл Рокос сам був звинувачений у сексуальних домаганнях до неповнолітніх.
Усі наведені твердження ґрунтуються на відкритих джерелах, книгах, інтерв’ю та публікаціях.
В умовах гібридної війни з боку РФ така діяльність потребує уважного вивчення українськими правоохоронними органами.
