Просто голоси
Якщо ви думаєте, що все закінчилося і “бутербродні”, чи як їх називає нано-овальна “антивоєнні” орки, перестали плутати жертву і агресора в цій геноцидній війні, то ніт, наші розумні
Розбираючи вибухове свято, що сталося в багатоповерхівці Бєлгорода і погоджуючись з тим що і вибух і приліт невідомого снаряду був з того боку, де України поки що немає, вираховуючи що ж це насправді було (чи зенітна ракета, чи авіабомба орди), свої аналітичні доводи вони закінчують отією формулою, що сіє недовіру, викликає сумніви і зневіру і починається з того, що не треба “перекладати відповідальність з одних плечей на інші”
Тобто з плечей агресора на наші плечі — плечі жертви, а закінчується ця гидота, як завжди звичайною: “нє всьо так однозначно”. Тому що саме страх, сумніви і зневіра, це та чорна тінь, темрява, той морок, в якому і ховається завжди ця людожерська істота, ця нагла наволоч, це смердюче зло
