Засідка – це заздалегідь сплановане та приховане розміщення підрозділу на ймовірних напрямках руху диверсійно-розвідувальних груп (ДРГ) або незаконних збройних формувань (НЗФ) з метою раптового нападу та максимального ураження противника з близької відстані. Застосовуються різні види вогню: пряма наводка, кинджальний, перехресний, а також мінно-вибухові загородження.
Мета засідки – завдати противнику поразки, захопити полонених, озброєння, техніку, зірвати його маневр, блокувати дорогу. Організація засідок має особливе значення в конфліктах низької інтенсивності.
Основи організації засідки
Більшість засідок плануються на основі:
розвідувальної інформації, отриманої з різних джерел, включаючи свідчення полонених, агентів та інформаторів;
випадкової інформації;
аналізу ймовірного пересування противника, заснованого на знанні місцевості та попередніх випадків активності в районі.
Рекрутингові центри бригад ЗСУ
https://108obrtro.lobbyx.army/ - 108 обр ТрО Дніпропетровської області.
Бригада зі славним бойовим шляхом, діяла на Донецькому напрямку на 2024 рік діє на Запоріжжі.
Щоб долучитись телефонуйте 0800337803 чи 0664476906 Вам запропонують вакансії, бойового медика, стрільця чи інші посади відповідно до вашого досвіду та навичок
Хочете додати до списку контакти рекрутингового центру вашої бригади? залишіть коментар під дописом і ми додамо ;)
Розмір та склад засадної групи
Розмір засідок може варіюватися від невеликих груп (4 особи) до взводів та рот. Ключовим принципом є економія сил: менша група – менше ризиків виявлення.
Склад групи підбирається індивідуально для кожної операції. До неї може входити командир взводу/роти, навіть якщо група невелика. Головне – підібрати особовий склад, який найкраще підходить для виконання конкретної задачі.
Вогнева засідка
Вогнева засідка – це спеціально виділений підрозділ (група бойових машин), який заздалегідь таємно розміщується на ймовірних напрямках руху противника з метою його раптового ураження.
Зазвичай до складу засідки входить взвод (відділення) – розвідувальний, механізований, танковий, парашутно-десантний або група спецпризначення, – посилений мінометниками, вогнеметниками та саперами. Додатково можуть включатися санітар, артилерійський корегувальник та авіанавідник.
Фактори успіху вогневої засідки
Успіх вогневої засідки залежить від:
прихованості та маскування;
організації системи вогню та створення зони ураження з мінами;
безперервної розвідки;
правильного вибору моменту для відкриття вогню;
чіткої взаємодії всередині групи та з іншими підрозділами;
витримки, сміливості та ініціативи особового складу.
Спорядження вогневої засідки
Спорядження засідки включає:
штатну техніку;
форму одягу;
бронежилети та шоломи;
особисту зброю та боєприпаси;
сигнальні засоби;
гранати;
аптечки;
засоби зв'язку;
прилади спостереження;
додаткове спорядження (ліхтарі, компаси, тощо);
документи;
продукти харчування та воду;
за необхідності – спальні мішки.
Улаштування вогневої засідки
Вогнева засідка влаштовується на танконебезпечних напрямках, в проміжках між опорними пунктами або на флангах. Позиція засідки повинна бути прихованою, забезпечувати добрий огляд, умови для ведення вогню та шляхи відходу. Найкращі місця – зворотні схили висот, складки місцевості, околиці населених пунктів, узлісся, місця перетину водних перешкод.
Особовий склад діє на техніці або в пішому порядку, виконуючи завдання спостереження, охорони та знищення противника. Дії засідки можуть підтримуватися вогнем бронетехніки, танків та артилерії.
Розміщення та маскування
Позиція вогневої засідки створюється на основі вогневих позицій бойових машин та місць для стрільців. Всі споруди ретельно маскуються, позиція мінується.
Бойовий порядок
Бойовий порядок взводу (відділення) будується таким чином, щоб забезпечити ураження противника раптовим кинджальним та перехресним вогнем. Можливі варіанти: лінійний, розосереджений, кутом назад.
Групи в складі засідки
Бойовий порядок вогневої засідки може складатися з:
групи спостереження: веде розвідку, запобігає раптовому виявленню засідки, виставляє спостерігачів, мінує підходи;
вогневих груп: завдають основного удару по противнику, знищують живу силу та техніку;
групи прикриття: прикриває відхід основних сил після виконання завдання.
Варіанти побудови бойового порядку
Існує багато варіантів побудови бойового порядку, наприклад, класична лінійна засідка, де групи нападу розташовуються вздовж лінії ймовірного руху противника, а група спостереження – на флангах.
Одностороння засідка – це вид засідки, при якому вогневий вплив на противника здійснюється лише з одного боку. Такий підхід використовується, коли з протилежного боку є природна або штучна перешкода, яка унеможливлює або значно ускладнює рух противника, наприклад, скеля, річка, болото, мінне поле тощо.
Важливо враховувати при організації:
Місцевість: необхідно ретельно вибрати місце для засідки, враховуючи видимість, дальність стрільби, можливості для маскування, шляхи підходу і відходу.
Розташування вогневих засобів: розмістіть їх так, щоб забезпечити повне перекриття зони ураження та унеможливити прорив противника.
Взаємодія: чітко розподіліть завдання між бійцями та відпрацюйте алгоритм дій у різних ситуаціях.
Маскування: забезпечте максимальну прихованість засідки до моменту атаки.
Одностороння засідка — ефективний тактичний прийом за умови правильного планування та організації.
Засідка із застосуванням мін (рисунок 3). У засідках для знищення живої сили та техніки використовуються міни, переважно спрямованої дії. Коли піхотний підрозділ входить у сектор ураження таких мін, особовий склад може бути знищений навіть без залучення стрілецької зброї.
Організація засідки на піхотний підрозділ у лісі (рисунок 4, 5).
У засідці, коли НЗФ з’являється в секторі обстрілу, очікують, поки весь підрозділ або його більша частина опиниться в секторах ураження групи нападу, після чого одночасно відкривають вогонь.
L–подібна засідка (рисунок 6). Транспортні колони зазвичай рухаються комунікаційними маршрутами певної території, такими як шосейні та ґрунтові дороги, мости. Засідку організовують у місцях, що забезпечують приховане розташування групи, з наявністю природних укриттів. Її можуть влаштовувати на поворотах, звуженнях доріг, ділянках із великими кюветами або природними перешкодами з одного боку (скелі, яри, урвища). Також засідки часто організовують на поворотах, що дозволяє розділити групу на дві підгрупи та вести обстріл колони з різних напрямків (L–подібна засідка).
Під час атаки першочергово знищується головний і замикаючий транспорт. Це призводить до того, що вся колона опиняється в пастці, оскільки можливість маневрування відсутня, а рух уперед або назад унеможливлений через підбиту техніку. У такій ситуації колона стає легкою мішенню. Щоб запобігти спробам транспортних засобів залишити сектор обстрілу через узбіччя або звільнити дорогу, відтіснивши пошкоджену техніку, засідку можуть доповнити природними чи штучними перешкодами, а також вибуховими пристроями, що ще більше обмежать можливості маневру.
Якщо об’єктом засідки є колона, що складається з неброньованих транспортних засобів, атаку можуть розпочати снайпери. Вони виводять машину з ладу, завдаючи пострілів по колесах або діючи снайперською парою: перший постріл розбиває скло, другий – уражає водія.
Якщо для прикриття транспортної колони залучені танки, то при організації засідки група виконує такі дії:
на кожен танк спрямовується вогонь щонайменше трьох протитанкових засобів (ручні протитанкові гранатомети, протитанкові ракетні комплекси);
атака ведеться по основних вразливих місцях танка (стик башти та корпусу, прилади спостереження, ходова частина, борти та корма);
у першу чергу знищуються головний і замикаючий транспорт, що дозволяє «заблокувати» всю колону (рисунок 7).
Гранатометники (позначені прямокутниками) концентрують вогонь на головній і замикаючій машинах, що дозволяє заблокувати всю танкову колону.
У щільній міській забудові танки стають особливо вразливими для прицільного вогню.
Ведення бою в засідці
При виборі сигналів на відкриття вогню слід бути максимально обережними. Жоден боєць не повинен відкривати вогонь без відповідного сигналу або до того, як противник виявить групу. Командир, перебуваючи в складі групи управління, повинен спостерігати за противником у момент віддання команди на знищення. Засідку ніколи не слід починати криком “Вогонь”, освітлювальною ракетою чи пострілом у повітря, оскільки такі дії дають противнику шанс сховатися або випередити вас у відкритті вогню.
Якщо ви командуєте засідкою, почніть її:
вибухом міни МОН-50 або фугасу;
прицільним вогнем із кулемета, РПГ або РПО;
точним пострілом зі снайперської гвинтівки по найважливішій цілі.
Всі бійці вогневої підгрупи повинні одночасно відкрити вогонь, сапери підривають міни МОН-50 і фугаси. Важливо перекрити шляхи відходу противника, замінувавши зворотний напрямок дороги МОН-50 та ОЗМ-72, а також застосовуючи загороджувальний вогонь підствольних гранатометів, автоматичних гранатометів або мінометів групи. Таким чином створюється ефект "молота і ковадла": з одного боку – стрілецький вогонь, з іншого – вибухи мін і гранат.
Під час вогневого ураження противника варто періодично на короткий час припиняти стрільбу, щоб “ловити тишу” – оцінювати ситуацію та виявляти можливий відхід або перегрупування ворога. Якщо помічено тих, хто чинить опір чи намагається відійти – їх слід негайно знищити. Не можна дозволяти противнику залишити зону ураження, оскільки, перегрупувавшись або викликавши підкріплення, він може провести контрзасадний маневр або заблокувати ваші сили.
Автоматник витрачає перший магазин на прицільні черги, після чого переходить на одиночний вогонь. Довгі черги доцільно використовувати лише в лісовій місцевості, коли противник перебуває в межах 40 метрів, його не видно, але чути постріли та голоси.
Кулеметники, розташовані на флангах засідки, ведуть перехресний вогонь по противнику (рисунок 8). Перша черга повинна бути довгою, але точною – “злою”, уздовж усієї колони противника або по місцях найбільшого скупчення. Якщо у вашому розпорядженні лише один кулемет, його слід розмістити на фланзі засідки, протилежному до очікуваного напрямку руху противника.
Снайпер може перебувати поруч із командиром у складі групи управління, займати окрему вогневу позицію або виконувати функції спостерігача. Якщо його позиція віддалена від основних сил групи, він повинен діяти під прикриттям підгрупи забезпечення або спеціально призначених розвідників.
Снайперську пару в засідці варто розмістити на певній відстані від основної групи, надавши їй окреме завдання (рисунок 9). Основною метою снайпера є ураження найбільш важливих і небезпечних цілей, як самостійно, так і за командою командира.
Підствольні гранатомети, автоматичний гранатомет (АГС-17) або міномет групи можуть застосовуватися для знищення противника в зоні ураження, прикриття відходу групи, а міномет додатково використовується для освітлення місцевості та створення димової завіси. Підтримуюча артилерія та бойові вертольоти залучаються для ліквідації противника, який вийшов із зони ураження групи, намагається здійснити контрзасадний маневр або заблокувати район.
Під час вогневої засідки для максимального ураження противника на близькій відстані застосовуються фронтальний, перехресний вогонь та вогонь у глибину.
Фронтальний вогонь
Коли цілі розташовані безпосередньо перед підрозділом, застосовується фронтальний вогонь (рисунок 10). Вогневі засоби ведуть обстріл перед своїм фронтом: лівий фланг – по цілях ліворуч, правий фланг – по цілях праворуч. У міру знищення цілей військовослужбовці зміщують вогонь у центр бойового порядку противника та далі в глибину.
Перехресний вогонь
Перехресний вогонь (рисунок 11) застосовується, коли цілі розташовані таким чином, що дають можливість вести діагональний обстріл флангів противника або коли фронтальний вогонь утруднений через перешкоди. У цьому випадку правий фланг обстрілює цілі зліва, а лівий фланг – цілі праворуч.
Діагональний вогонь через район ураження створює ефект флангового обстрілу, що підвищує ймовірність знищення противника. У міру ліквідації ворожих сил військовослужбовці зміщують вогонь у центр бойового порядку противника, завдаючи максимальних втрат.
Вогонь у глибину
Вогонь у глибину (рисунок 12) застосовується, коли цілі розосереджені вглиб, перпендикулярно до позицій підрозділу. Центральні вогневі засоби зосереджують обстріл на ближніх цілях, тоді як флангові вражають цілі в глибоких рубежах.
У міру ліквідації противника військовослужбовці поступово зміщують вогонь у центр бойового порядку ворога, забезпечуючи максимальну ефективність ураження.
Дії після вогневого ураження противника
Після припинення стрільби кожен боєць повинен залишатися зосередженим і бути готовим у будь-який момент знову відкрити вогонь. Необхідно уважно спостерігати за пораненими ворогами, оскільки вони можуть продовжувати чинити опір.
Перед висиланням групи захоплення важливо переконатися, що в зоні ураження немає живої сили противника. Для зменшення демаскування група захоплення повинна використовувати безшумну зброю, щоб будь-який звук пострілу можна було однозначно віднести до противника. Розвідники цієї групи працюють у складах по дві або три особи. Бажано, щоб вони брали участь у вогневому ураженні або спостерігали за ворогом під час бою.
Групі захоплення призначається певна ділянка для огляду, її дії прикриває решта особового складу. Розвідники повинні пересуватися так, щоб не потрапити під вогонь своїх, найкраще рухаючись від одного флангу до іншого або від центру до флангів. Важливо ретельно оглянути місцевість, тіла ворогів і їхнє спорядження. Зазвичай командир рухається разом із групою огляду, щоб особисто перевірити ситуацію.
Огляд вночі не рекомендується через підвищений ризик потрапити під обстріл ворога або своїх сил. Для ускладнення евакуації противником поранених і загиблих можна використовувати освітлювальні снаряди або авіабомби, проте слід уникати застосування реактивних або 26-мм (30-мм) освітлювальних патронів, щоб не демаскувати власні позиції. Повноцінний огляд варто проводити вранці під прикриттям бронетехніки або авіації. Якщо залишатися на місці небезпечно, необхідно негайно відступити, не залишаючи слідів своєї присутності.
Якщо засідка накрила великі сили противника, варто використовувати лише МОН-50 (МОН-90) і точний, але рідкісний вогонь (наприклад, снайперський), не даючи ворогу визначити чисельність і розташування засідки. Для прикриття відходу можна викликати артилерійський або авіаційний вогонь.
Залишки противника можуть спробувати провести контрзасадний маневр. Якщо вони атакують вогневу групу, та повинна залишатися на місці та вести вогонь, використовуючи добре захищені позиції.
Відхід вогневої підгрупи можливий лише після відбиття атаки під прикриттям підгрупи забезпечення. Підгрупа забезпечення має бути рівною за чисельністю вогневій, щоб ефективно стримувати ворога. Вона повинна мати протипіхотні міни (ПОМ-2Р, МОН-50, ОЗМ-72) і бути готовою або відсікти противника, або заманити його в нову засідку.
Дії в умовах блокування або оточення
Якщо відхід неможливий і ви заблоковані вогнем противника, маєте поранених і загиблих або оточені — необхідно негайно окопатися для забезпечення захисту від вогню супротивника, а також мін, артилерійських і авіаційних ударів. Окопування стане основною формою захисту, поки не з’явиться можливість для відступу або підтримки.
Перехід до оборони
При переході до оборони важливо швидко перегрупуватися, організувати кругову оборону та чітко визначити завдання для кожної підгрупи. Необхідно взяти під контроль всі можливі напрямки можливого наступу противника.
Кругова оборона: Розміщення підрозділів повинно забезпечити максимальний контроль над всіма флангами. Усім бійцям варто мати чітко визначені ділянки відповідальності для забезпечення злагодженості дій.
Завдання підгрупам: Кожній підгрупі слід чітко визначити функції в обороні, щоб максимально ефективно застосувати наявні ресурси та зберегти боєздатність підрозділу.
Проживання в засідці
Якщо ситуація дозволяє, ви можете залишитися на позиціях до підходу підтримки — бронегрупи, резерву або вертольотів. Цей варіант застосовується в контрольованих військовими районах і дозволяє:
Ретельно оглянути район засідки: Ви можете перевірити місце бою, збирати трофеї або матеріальні докази, що можуть бути корисні для розвідки.
Збирання трофеїв: Якщо обстановка дозволяє, можна захопити техніку, озброєння або іншу військову техніку противника.
Проте, це можливо лише за умови, що район знаходиться під контролем ваших військ, і ситуація не змінюється різко на вашу користь або проти вас.
Рішення на відхід або блокування
Рішення щодо подальших дій — чи залишатися на позиціях, здійснювати відхід, або продовжувати блокування району — приймається командиром групи особисто. Він повинен оцінити поточну ситуацію, взяти до уваги фактори підтримки та зв'язку з вищим керівництвом і лише після цього прийняти рішення, яке буде повідомлено старшому начальнику для подальших вказівок.
Також читайте
Підготовка, захоплення будівлі та її зачистка https://drukarnia.com.ua/articles/pidgotovka-zakhoplennya-budivli-ta-yiyi-zachistka-TSxVL
Снайпер: основні вимоги та обов'язки військової професії https://drukarnia.com.ua/articles/snaiper-osnovni-vimogi-ta-obov-yazki-viiskovoyi-profesiyi-H8DBO
Військові звання ЗСУ https://drukarnia.com.ua/articles/viiskovi-zvannya-zsu-GM9kW
