📖 Молитовне читання Святого Письма
«Передусім, отже, благаю, щоб відбувалися прохання, молитви, благання, подяки за всіх людей, за царів і всіх тих, що стоять при владі, щоб нам тихо та спокійно вести життя з усією побожністю та пристойністю».
І Тим. 2, 1
Щоб побачити, якою ж насправді є моя молитва, можна спробувати дати відповідь на кілька запитань.
▶️Чи є молитва невід’ємним правилом мого життя?
Комусь може здатися, що слово «правило» не зовсім доречне, адже, коли чуємо про молитовне правило, можемо подумати про примушування чи формальність.
Справжнє значення молитовного правила можна краще зрозуміти, якщо зауважити: більшість важливих і значущих справ нашого життя ми звершуємо як важливе та незамінне правило.
Можна вважати, що молитва має бути спонтанною, відповідати емоціям і залежати від настрою. Проте молитва займає належне місце в моєму житті тоді, коли вона визначає мій спосіб життя, а не навпаки — коли я чекаю, що молитва залежатиме від часу, настрою, бажання чи натхнення. Адже так можна не молитися днями й місяцями.
▶️Чи Святе Письмо є основою та невід’ємною частиною моєї молитви?
Щоб дати на це ствердну відповідь, перш за все маємо знати Святе Письмо.
Приклад самого Христа, Богородиці, старозавітних праведників, апостолів та інших святих показує нам, що Боже Слово, зокрема книга Псалмів, є серцевиною молитви.
Такий досвід зберігає Церква у своїй молитві, учасниками якої ми є на богослужіннях. Тож варто запитати себе: наскільки я усвідомлюю це і пам’ятаю про це у своїй особистій молитві?
▶️Чи плекаю я спільну молитву в колі моєї сім’ї, а особливо разом із дітьми?
Наша сім’я є первинною клітиною Церкви, домашньою Церквою, де ми навчаємося жити молитвою.
Саме тому так важливо передавати скарб молитви власним дітям.
▶️Чи ціную я можливість спільної молитви Церкви?
«Де двоє або троє ібрані в моє ім’я, там я серед них».
(Мт. 18, 20)
Чи справді я ціную можливість молитися разом з іншими членами Церкви?
▶️Чи пам’ятаю про мій обов’язок молитися за інших людей?
Особливо тепер ми молимося за наших Захисників.
Кожен індивідуально має пам’ятати про потребу молитися за своїх ближніх. Особливо важливо молитися за тих, з ким ми маємо проблеми, чиї дії або спосіб життя осуджуємо.
Чи пам’ятаємо натомість молитися за них?
▶️Чи прошу я інших людей про молитву за мене?
Часто ми ділимося з іншими своїми переживаннями, навіть страхами чи будь-якими проблемами.
Але якщо я вірю в силу молитви, то передовсім буду просити інших про молитву.
▶️Чи дбаю я про моє зростання у розумінні та знанні молитви і вчення Церкви?
Починаючи від найпростіших речей: скільки молитов я знаю? Чи розумію значення Святих Таїнств? Чи маю розуміння, чому, коли і які богослужіння ми звершуємо в Церкві?
Відсутність таких знань може спонукати християн до суєвірств, забобонів, формалізмів, фанатизму, примітивізму та синкретизму в релігійному житті, а відтак — і до святотатства у сакральних справах.
▶️Чи вірю, що моя молитва є реальним спілкуванням із Богом?
Не можемо перетворювати молитву на формальність, на яку самі ж не звертаємо уваги.
Наша розсіяність, постійне переключення на інші думки під час молитви можуть свідчити про брак усвідомлення того, що Бог саме тепер слухає мою молитву.
▶️Чи маю відвагу бути перед Богом чесним і відвертим у молитві?
Чи можу промовляти до Бога про те, що зараз маю на серці, про що переживаю?
Чи спроможний звернутися до Бога своїми словами?
Або, що ще складніше, — помовчати перед Ним у молитві, пам’ятаючи про Його присутність?
*️⃣ Скільки позитивних відповідей ми зможемо дати на ці запитання?
Відповідь допоможе нам краще зрозуміти, якою ж насправді є моя молитва.
#lectiodivina #молитва #роздуми #поради
