«Геть від мене, сатано!» (Мт. 16, 23) — чому Ісус звертається до апостола Петра такими словами? Петро став Ісусові спокусою, бо відмовляв Його від подорожі до Єрусалима на Страсті. Все ж таки, комусь це може здатися занадто, адже Петро жалів Ісуса, мабуть, прагнув Йому добра, хотів найкращого, здається, діяв із любові до Ісуса
Прочитай Євангеліє від Матея 16, 20-24
Саме в цьому криється особливо підступна логіка гріха, якої ми часто не зауважуємо.
Очевидно, є багато гріхів, які ми, на жаль, постійно повторюємо саме тому, що вже дуже звикли до них. До таких гріхів ми докладаємо занадто мало зусиль, щоб їх побороти: ми визнаємо ці гріхи, але водночас повторюємо їх знову і знову, адже вони стають звичкою нашої поведінки.
Разом з тим, є ще інші гріхи, які ми чинимо тому, що переконані - поступаємо так заради добра, аби все було найкраще, і вважаємо, що діємо з любові до інших. Однак, якщо б ми були уважнішими до таких наших міркувань, то раптово б відкрили для себе що добрим і правильним у тій чи іншій ситуації є саме те, як вважаємо ми. Ми можемо свідомо обдумувати, приймати рішення та діяти відносно інших так, як, на наш погляд, буде для них найкраще. Тільки забуваємо запитати головне - а що насправді є добрим для мого ближнього, що насправді є згідним з Божою волею, а не лише з тим, що є просто людським, тобто лише моїм власним бажанням.
Часто стаємо несвідомими помічниками сатани, бо стаємо випробуванням та спокусою для інших людей:
«Геть від мене, сатано! Ти мені спокуса, бо думаєш не про Боже, а про людське».
Дивитися відео:
