Ще кілька десятиліть тому пластик вважався символом прогресу — легкий, дешевий, універсальний матеріал, що полегшував життя людству. Але сьогодні він перетворився на одну з найбільших загроз для всієї біосфери. Мікро- та нанопластик — частинки розміром менше 5 міліметрів і навіть у тисячі разів менші — стали невидимими, але всюдисущими супутниками життя на планеті. Вони проникли у воду, повітря, ґрунт, рослини, тіла тварин і людини. Проте найнебезпечніше те, що ці частинки здатні втручатися в саму основу життя — систему електричних сигналів, на яких базується робота клітин, органів і цілих екосистем.
Життя на Землі — це не лише хімія. Це ще й електрика. Кожен нервовий імпульс, кожне скорочення м’яза, кожен сигнал між клітинами — це рух іонів, електричний струм мікроскопічного масштабу. Саме цю тонку, вивірену систему і починає руйнувати електростатично заряджений мікро- та нанопластик.
Тварини. Порушення нервової системи та втрата шансів на виживання
Дослідження останніх років показують: мікро- і нанопластик здатний проникати крізь біологічні бар’єри, включно з гематоенцефалічним бар’єром, що захищає мозок. У тілі тварин ці частинки поводяться не пасивно. Завдяки електростатичному заряду вони взаємодіють із клітинними мембранами, порушують роботу нейронів і заважають передачі нервових імпульсів.
У результаті у диких тварин фіксують збої в роботі нервової системи: погіршується зір, слух і нюх, порушується координація рухів. Тваринам стає важче орієнтуватися в просторі, знаходити їжу, уникати хижаків і підтримувати соціальні зв’язки з родичами. Такі порушення різко знижують їхні шанси на виживання в дикій природі.
За даними Всесвітнього фонду дикої природи, за останні 50 років чисельність диких тварин на Землі скоротилася майже на 70%. Причин багато — втрата середовищ існування, зміна клімату, забруднення. Але мікропластик дедалі частіше називають прихованим каталізатором цього процесу.
Домашні тварини: відповідальність, якої ми не витримали
Навіть ті істоти, за яких людина взяла повну відповідальність, не захищені. Домашні коти й собаки також отруєні мікро- і нанопластиком. У кормах для тварин виявляють частинки ПЕТ — того самого пластику, з якого виготовляють пляшки. Частинки пластику знаходять у тканинах печінки, нирок, легень і навіть мозку домашніх улюбленців.
Дослідження тканин 49 тварин (24 котів і 25 собак), які померли природною смертю, показало: понад 70% з них мали мікропластик одразу в кількох органах. Це означає, що вплив є системним і хронічним.
Комахи. Крах непомітних опор життя
Темпи вимирання комах у вісім разів перевищують темпи зникнення ссавців, птахів і рептилій. Особливо гостро криза вражає запилювачів — бджіл, чия роль у функціонуванні екосистем і сільського господарства є критичною.
Дикі та медоносні бджоли запилюють близько 75% сільськогосподарських культур і 90% дикорослих квіткових рослин. Від них залежить понад 30% світового виробництва продуктів харчування. І сьогодні їхні популяції стрімко скорочуються.
Якщо ця тенденція збережеться, вже протягом найближчого десятиліття може зникнути половина популяцій бджіл. А зникнення бджіл — це розрив ланцюга між рослинами, їжею, природою і людиною.
Електричний світ бджіл
Мало хто замислюється, але взаємодія бджіл із навколишнім світом значною мірою ґрунтується на електричних імпульсах. Під час польоту тіло бджоли електризується через тертя об повітря і набуває позитивного заряду. Квіти ж, будучи заземленими, мають негативний заряд. Різниця потенціалів створює електричне поле, завдяки якому пилок притягується до бджоли ще до того, як вона сяде на квітку.
Експерименти показали: бджоли здатні розрізняти квіти за електричним полем, пов’язувати певні електричні сигнали з наявністю нектару й навіть визначати «свіжість» квітки за залишковим зарядом. Після відвідування квітки її електричне поле слабшає, і інші бджоли зчитують цей сигнал як ознаку того, що нектару там уже менше.
Електростатично заряджений мікро- і нанопластик спотворює ці тонкі сигнали. Частинки осідають на тілі бджіл, проникають усередину, впливають на нервову систему та мозок. У результаті бджола не розпізнає квітку, не може знайти нектар, втрачає орієнтацію і не знаходить дороги до вулика.
Навіть мізерні дози мікропластику можуть бути для бджоли смертельними.
Професор Давид Бараккі, керівник лабораторії когнітивної та поведінкової екології Університету Флоренції, зазначає: мікропластик порушує мікробіом кишечника комах, викликає імунну депресію, знижує здатність до навчання і пам’яті. Особливо небезпечним виявився полістирол, який значно погіршує виживання та когнітивні функції бджіл.
Птахи. Збитий компас життя
У всьому світі науковці фіксують стрімке скорочення чисельності диких птахів. Лише в Північній Америці за останні 50 років зникло близько 3 мільярдів птахів — кожна четверта особина.
Птахи — живі навігатори. Багато перелітних видів використовують магнітне поле Землі для орієнтації. Спеціальні молекули в їхніх очах перетворюють магнітні сигнали на електричні імпульси, які мозок зчитує як візуальну карту — своєрідний «радар», накладений на реальний пейзаж.
Електростатично заряджені частинки мікро- і нанопластику, потрапляючи в організм птахів, порушують ці електричні процеси. Це призводить до втрати координації, ослаблення пам’яті та здатності до навчання, проблем із голосовими сигналами й орієнтацією в просторі. Польоти стають хаотичними, поведінка — нестабільною, а пісні — тихішими.
Особливо вразливі пташенята. Багато з них не доживають до дорослого віку, а ті, хто виживає, часто мають когнітивні порушення. Крім того, мікропластик пошкоджує печінку, нирки, шлунок і мозок птахів, викликаючи симптоми, схожі на хворобу Альцгеймера.
Морські мешканці. Порушена електрорецепція океану
Під водою зір швидко втрачає точність, а звуки спотворюються. Тому багато морських організмів покладаються на електрорецепцію — здатність відчувати слабкі електричні поля.
Акули та інші хижаки здатні вловлювати мікроскопічні електричні імпульси, що виникають під час скорочення м’язів і роботи серця здобичі. Усі живі істоти у воді створюють біоелектричні поля через рух іонів через шкіру.
Електростатично заряджений мікро- і нанопластик спотворює або блокує ці сигнали. Морські тварини втрачають здатність точно знаходити їжу, уникати хижаків і дотримуватися маршрутів міграції. До цього додаються токсичні ефекти: порушення імунної системи, зміни складу крові, нейротоксичність, затримка росту та зниження репродуктивної функції.
Єдина система, що руйнується
Усі процеси в біосфері засновані на найтонших електричних імпульсах. Саме їх і спотворює електростатично заряджений мікро- і нанопластик, який уже проник у всі екосистеми планети.
Те, що ми спостерігаємо сьогодні, — це не окремі випадки, а системний збій. Руйнуються біологічні зв’язки, порушується передача сигналів, деградують органи й поведінка. Мікро- і нанопластик повсюдний, і все, до чого він торкається, повільно втрачає життєздатність.
Ми не існуємо окремо від природи. Ми — її частина. І саме тому наступна розмова неминуче буде про нас самих.
