Друкарня від WE.UA

Як одного разу я отримала листівку доброго зимового ранку… у Viber

Слухайте, я жила собі звичайним зимовим ранком. Прокинулася, потягнулась, зробила ковток кави, який намагався мене розбудити, але, здається, передумав.
Гортаю телефон — нічого цікавого. І тут дзинь.

Viber.
Повідомлення від… невідомого контакту.

Фото.
Листівка.

Моя листівка


Підпис: “Доброго зимового ранку тобі. Просто так.”

Я спершу подумала, що це знову чергова група, в яку мене додав хтось із мамочок зі школи/садка/сусідки/всесвіту.
Але ні — приватне повідомлення.

На листівці намальований засніжений ранок, ліхтарі, а під ними маленький котик у шарфику. Ну все, моє серце розтануло швидше, ніж сніг на батареї.

І що цікаво — відправник мовчить.
Ні "ку-ку", ні смайлика, ні “бачу, прочитала”.

Я сиджу й думаю:
— Це хтось із знайомих вирішив мене так зворушити?
— Чи, може, колишній? (хоча там максимум листівка була б “поверни мені плед”)
— Або якийсь випадковий номер, який переплутав мене з тіткою Галиною?

А потім я зловила себе на дуже дивній думці:
Мені давно ніхто не надсилав нічого просто так.
Без реклами.
Без приводу.
Без очікувань.

І на хвилину мене накрила така тепла хвиля… ніби хтось нагадав:
“Гей, ти. Ти варта того, щоб тебе робили трішки щасливішою.”

Я поставила цю листівку собі на робочий стіл у телефоні.
І, чесно, весь день ходила з відчуттям, ніби хтось тихенько попіклувався про мій настрій.

Можливо, чудеса тепер живуть у Viber.
Або просто нагадують: добро приходить, коли ти його зовсім не чекаєш.

P.S. Побачила на сайті ще більше класних картинок з побажанням доброго зимового ранку, тепер піду потішу та подарую приємні емоції своїм рідним.

Статті про вітчизняний бізнес та цікавих людей:

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Julia Lemon
Julia Lemon@JuliaLemon

Колекціонерка казок

11Довгочити
201Перегляди
2Підписники
На Друкарні з 1 лютого 2025

Більше від автора

Це також може зацікавити:

  • «Я — мати. І я не можу мовчати»

    Я — звичайна жінка. Я мати. Я люблю своїх дітей, люблю життя, люблю свою землю — Україну, і всією душею вірю, що людство створене не для ненависті, а для любові. Але в ці тривожні часи я не можу мовчати, коли бачу, як у світі розгортається щось страшне.

    Теми цього довгочиту:

    Життя
  • 🌿 Про книгу, яка торкається глибоких місць

    Ну, скажіть чесно, бувало таке? У духовному житті ніби все норм: ходиш до церкви, молишся як треба, а всередині — нуль, порожнеча! І ось тут ця книга просто розриває шаблон! Це не просто текст, а реально чесне дзеркало для твоєї душі.

    Теми цього довгочиту:

    Християнство

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Це також може зацікавити:

  • «Я — мати. І я не можу мовчати»

    Я — звичайна жінка. Я мати. Я люблю своїх дітей, люблю життя, люблю свою землю — Україну, і всією душею вірю, що людство створене не для ненависті, а для любові. Але в ці тривожні часи я не можу мовчати, коли бачу, як у світі розгортається щось страшне.

    Теми цього довгочиту:

    Життя
  • 🌿 Про книгу, яка торкається глибоких місць

    Ну, скажіть чесно, бувало таке? У духовному житті ніби все норм: ходиш до церкви, молишся як треба, а всередині — нуль, порожнеча! І ось тут ця книга просто розриває шаблон! Це не просто текст, а реально чесне дзеркало для твоєї душі.

    Теми цього довгочиту:

    Християнство