25 грудня 2024 року азербайджанський літак, котрий летів курсом із Баку до Грозного, зазнав катастрофи у Актау, на території Казахстану. У перші дні катастрофи було дуже багато версій причини падіння літака, від проблем з електронікою і людським фактором, до птахів, що потрапили у турбіни і навмисного збиття. Остання версія виявилася правдивою, а доказова база і заяви свідків, котрі вижили у цій трощі, відкидають будь які інші варіанти. Сьогодні розберемося з цим питанням і постараємося поставити крапку у цій історії.
Отже, літак вилетів із аеропорту Баку до Грозного о 7:55 за місцевим часом. Вже біля Грозного, з невідомих причин, літак зазнав потужних перешкод GPS. Після цього екіпажу літака було наказано летіти у сусідній аеропорт Уйташ що у Махачкалі. О 9:35 за місцевим часом літак подав сигнал 7700, що означає надзвичайну ситуацію на борту літака. Екіпаж повідомив про збій системи керування. О 9:49 командир літака попросив дозволу на посадку у аеропорту Актау. І спершу літак летів у напрямку аеропорту, але о 10:28 літак врізався в землю. Літак зачепив землю правим крилом, після чого його розірвало на дві частини і почалася пожежа. Хвостова частина була далі від основної частини літака, тому під час пожежі вона не постраждала. І через це вдалося врятувати життя багатьох людей.
Ну а далі почали оголошувати версії катастрофи. Спочатку головною версією було зіткнення літака зі зграєю птахів. Коли було обстежено турбіни, ніяких слідів зіткнення з птахами не було помічено, тому з’явилася наступна версія – людський фактор. Хоча азербайджанська сторона цю версію також відкидає. Екіпаж був дуже досвідченим, капітан і другий пілот мали величезний досвід у керуванні літаком, тисячі годин проведених за штурвалом. Вже пізніше, коли було досліджено фюзеляж літак, там було виявлено уламки від ураження шрапнеллю. Після цього, головною версією стало ураження літака засобами протиповітряної оборони поблизу Грозного.
Після проведеного Азербайджаном розслідування, стали відомі наступні факти. Точно зрозуміло, що з «Панциря» було випущено дві ракети, і обидві цілеспрямовано у борт. Як пояснюють експерти, виною всьому було незрозуміла ситуація у той момент. Наприклад, екіпаж одного із Панцирів бачив, що це комерційне судно і стріляти не став, але через роботу РЕБ не повідомив іншому екіпажу, який і випустив дві ракети. Також невідомо хто включив такий РЕБ, що осліпли і оглохли не лише комерційні літаки, але і засоби ППО. У ході розслідування були допитані диспетчер, але про нього пізніше.
Зараз вже відомо що засоби ППО помилково стріляли в літак, а не в БПЛА. Але, як це часто буває у росії, військові та керівництво намагаються проштовхнути зручну для них версію. Ніби ракети із «Панциря» були випущені по безпілотнику, але вони не влучили і самознищилися біля літака AZAL. Вогонь по цілі вівся з Вісаітовського району, перед тим українські БПЛА атакували там одну із баз спецпідрозділу «Ахмат». За словами військовослужбовців, накази про пуск ракет віддавалися із Ростова командиром з прізвищем Борисов. Командир екіпажу Панциря пояснив, що через РЕБ було важко зрозуміти, що летить перед тобою, в тому числі це впливало на роботу ЗРК. Літак не відображався на радарі зеленим кольором, що є традиційним у системі спостереження за небом. Він розпізнавався як невідомо ціль.
Підтвердженням того, що в літак влучила одна із ракет, говорить новий таймінг. За оновленими даними, удар по борту відбувся не о 8:16, а раніше – о 8:14. Це стало зрозуміло після того, як було прослухано звуковий файл переговорів диспетчера і екіпажу літака. У стенограмі це було позначено як «нерозбірливо» (скоріше за все, так позначили, щоб не було чути удару ракети по літаку), а вже на звуковому записі можна почути «у меня попала птица». Через кілька хвилин екіпаж повторив це ще раз і чітко.
Згідно нових даних наземні служби фіксують що літак о 8:14 був на відстані 16 кілометрів від аеропорта. А за словами командира Панциря, їм не надають дані про рух комерційних бортів над цим регіоном. Тому він змушений був двічі, по стаціонарному зв’язку, телефонувати до Ростова, щоб отримати наказ. При цьому візуально екіпаж не міг бачити літак, через нібито туман. Тоді питання інше: чому в такому разі, екіпаж першого Панциря який був в аеропорту, на власні очі бачив цей літак і не став стріляти. Можливо вони мають кращий зір, або здатні бачити у тумані, тут важко сказати.
Це стало відомо після прослуховування фонового записуіз диспечерської. Командир першого ЗРК бачив літак у межах видимості. На питання, чому не зв’язатися з ним для уточнення присутності цивільного судна, командир другого ЗРК сказав, що у них із стаціонарним зв’язком проблеми, а мобільний зв'язок не працював через РЕБ. Цікаво тоді як він у Ростов додзвонився, чи «это все не то».
Тим часом російська сторона намагалася всіма силами себе відбілити. От і Росгвардія почала шукати уламки неіснуючого дрона. У командувані ППО висунули зручну для них версію, описану вище: нібито Панцир випустив ракету по БПЛА, ракети у ціль не влучили, відійшли на безпечну відстань і там вибухнули, а літак просто опинився не у тому місці, не у той час. Саме цю версію, вигідну для рф, глава Слідчого комітету Бастрикін виділив, як пріоритетну і дав наказ знайти обломки дрона, по якому стріляв Панцир. Але як ви розумієте з цим виникли проблеми.
Декілька днів бійці Росгвардії прочесували площу у 40 квадратних кілометрів у пошуку неіснуючого безпілотника, і як не дивно нічого не знайши. Крім того, вони досі не надали інформацію про те, хто увімкнув РЕБ настільки потужно, що вона почала глушити своїх. Навіть спеціальна техніка російських прикордониківне дала ніяких зачіпок. А сигнал глушилки фіксувався ще цілу добу після трагедії, а потім зник. Але російські специ так нічого не не знайшли.
А тепер на рахунок диспетчера. Як стало відомо слідчій комісії, диспетчером який вів лайнер був Алі Ідрісов – колишній гравець грозненського футбольного клубу «Терек» (зараз, як і все у Чечні, «Ахмат»). Він на допиті запевнив, що взагалі не знав про роботу ППО в момент посадки літака, а про план «Ковер» (в авіасередовищі термін, що позначає закрите небо над певною територією) отримав інформацію лише через 5 хв після катастрофи. Сам інцидент він до останнього розглядав, як зіткнення зі зграєю птахів, відштовхуючись від повідомлень екіпажу судна. Словом, намагався і себе відбілити і якось іншим допомогти, але вийшло так собі.
Щодо Азербайджану, то він не став лишати цю ситуацію просто так. Він запросив до розслідування трагедії турецьких експертів, що дає Туреччині певний катрбланш у переговорах з росією. До того ж турецьких експертів буде важче підкупити ніж своїх. Чорні ящики відправилися на розшифровку до Бразилії. Їх успішно розшифрували, але інформація по деяких деталях засекречена.
В цілому російсько-азербайджанські відносини в 2024 році затьмарила саме ця трагедія. Президент Азербайджану Ільхам Алієв припинив свою участь у саміті СНД і негайно повернувся до Баку. Були скасовані всі рейси до Грозного та Махачкали на період розслідування деталей трагедії. Алієв публічно вимагав від Путіна признати провину у збитті літака, вибачитися і виплатити компенсації сім’ям загиблих. Путлєр навряд піде на таке приниження. Хоча офіційні вибачення він висловив, але вину не визнав, мовляв вина Україна, вона ж дрони по нас запускала.
Але всі ці вибачення і компенсації не повернуть до життя 38 загиблих у цій катастрофі, а ті що вижили, точно не забудуть те, що їм вдалося пережити.
Відголосок війни росії в Україні, ризикує призвести до оходження двосторонніх російсько-азербайджанських відносин, що явно не входлить у плани президентів обох країн. Тому логічно думати, що сторони будуть шукати способів і шляхів зберегти відносини у економічній і політичній взаємодії.
І варто пам’ятати - усі накази видаються у Москві, у інших місцях їх виконують.
