Коли ви знаходитесь в укритті і бачите ворога, однак він не веде по вас вогонь і скоріше за все поки що взагалі не підозрює про вашу присутність, краще зняти його прицільно. Тому що черга пострілів на придушення в такому випадку приверне до вас увагу, видасть вашу присутність, однак навряд завдасть ворогу суттєвої шкоди. Натомість вона гарантовано спровокує вогонь у відповідь.
Однак якщо ви звичайний піхотинець, то в такій ситуації у вас скоріше за все буде лише автомат калашникова, і скоріше за все з механічним прицілом. І у багатьох на жаль навіть на полігоні не виходить стріляти влучно, не кажучи вже про бойові умови. Часто причина цьому - звичайне нерозуміння як це робити. Тож в даній публікації я спробую максимально зрозуміло пояснити теорію і сподіваюсь що в вашій військовій частині вам дадуть можливість попрактикуватися.
Основи влучної стрільби
Одразу хочу сказати, що зброя має бути добре пристріляна (приведена до нормального бою) і в справному стані, інакше, все описане далі працювати не буде.
Пристрілка зброї - це налаштування прицілу. Пристріляти автомат калашникова самостійно, ви навряд зможете, оскільки на АК це робиться підкручуванням мушки. Цим мають займатись виключно спеціалісти, самостійно це робити категорично не можна, оскільки, без відповідних знань зробити це правильно - неможливо, а от скрутити мушку, так, щоб взагалі ніколи більше не влучити з цього автомата - запросто. Крім того, у вас не буде умов необхідних для пристрілки. Взагалі, пристрілка АК проводиться ще на заводі. Самостійно ви можете лише перевірити справність прицілу і у разі, якщо він несправний (найчастіше якраз через те, що до вас хтось спробував налаштувати той приціл) звернутись з цією проблемою до командира (за можливості вам мають замінити автомат). Якщо ви не можете зрозуміти в чому саме проблема, чи то ви не до кінця розібрались, як цілитись і влучати, чи то несправність прицілу, знайдіть у своєму підрозділі того, хто вміє влучно стріляти з АК з механічним (штатним) прицілом і попросіть його перевірити ваш автомат - навряд він вам відмовить.
Багато чого, залежить від положення для стрільби - чим стабільніше положення, тим більше шансів влучити. Зі стандартних положень для стрільби найстабільніше це лежачи, особливо, якщо стріляти з використанням передньої опори - коли кисть руки, яка тримає автомат за цівку лежить на чомусь (наприклад земляний насип), а не просто висить у повітрі. Однак далеко не завжди у вас буде ця передня опора. Можна спиратись на магазин і це також зробить ваше положення значно стабільнішим.
Щодо положення для стрільби з коліна, то його можна зробити стабільнішим, якщо ставити руку, яка тримає за цівку не зверху коліна, а з внутрішнньої сторони. Для кращого розуміння, додаю скріншоти з відео з Youtube, до речі, початківцям раджу знайти час і переглянути його повністю, бо там максимально детально роз'яснено про основні положення для стрільби та відпрацювання цих положень. Хочу зауважити що мова саме про положеня ліктя, а як тримати автомат (за магазин як на цих скріншотах чи за цівку) суттєвої різниці немає, тут кому як зручніше
Також, є другий варіант стрільби з коліна, коли на коліно ставиться лікоть тієї руки, яка тримає пістолетну рукоятку (тобто, якщо стріляємо тримаючи автомат правою рукою за рукоятку, а лівою за цівку, то встаємо на ліве коліно, а правий лікоть ставиться на праве коліно і навпаки). Але таке положення є дуже нестабільним і підходить лише для придушення вогнем, застосовується виключно тоді, коли взагалі нема часу встати в нормальне положення. Однак, його можна зробити трохи стабільніше, якщо рукою яка тримає за цівку притулитись до дерева, або до стіни. Але я все одно раджу для прицільної стрільби, якщо стріляєте з коліна, використовувати перший варіант.
Що стосується положення стоячи, то воно найнестабільніше, проте притулитись до чогось допоможе і тут. При стрільбі стоячи в окопі, можна спиратись на магазин, якщо висота окопа дозволяє, або використовувати край окопа в якості передньої опори, якщо ситуація дозволяє
Дихання теж впливає на точність стрільби. Коли ми робимо вдих, грудна клітина наповнюється, плечі підіймаються вгору і відповідно, приклад автомата, притулений до плеча, також підіймається вгору. Як наслідок, опускається ствол зброї і через це куля летить нижче, ніж повинна була і ми вже не влучаємо. Тому стріляти треба на затримці дихання (вдих, видих, затримка на кілька секунд і в цей момент постріл).
Також важливо контролювати спуск. Натискати спусковий гачок треба максимально плавно і так само відпускати його; рука при цьому не повинна смикнутись. Це може здаватися дуже складною і майже непосильною задачею в умовах бою; однак, якщо під час тренувань постійно акцентувати на цьому увагу, то можна натренувати руки і пальці так, щоб вже машинально робити все як слід.
Ну і звичайно, саме головне — це правильно прицілитися. І тут, на жаль, недостатньо просто звести цілик з мушкою; потрібно розуміти, що буде відбуватися з кулею після вильоту з каналу ствола, тобто основи зовнішньої балістики. Без цього влучати на дистанції більше ніж 50-100м навряд чи вийде навіть в умовах полігону, не кажучи вже про бойову обстановку.
І тут я одразу хочу наголосити на тому, що на полігоні вас будуть вчити стріляти або по фігурах (головна, грудна і ростова), які імітують відповідні положення ворожого стрілка (лежачи, з коліна і стоячи), або ж по паперових мішенях, розташованих на певній висоті і їх завжди буде дуже добре видно з будь-якої відстані. Однак з реальним ворогом не так вже й просто, оскільки він постійно ховатиметься і вестиме вогонь з укриття, тож навряд ви колись побачите його повністю. Скоріше за все, ви будете бачити лише якусь незначну частину його тіла і хоча ваша задача — влучити в габарит цілі (тобто не обов’язково вбити; часто достатньо лише поранити), зробити це буде значно складніше, ніж влучити в мішень через менший габарит цілі. Тож і дальність, на яку ви будете влучати, теж може значно скоротитися. Для кращого розуміння написаного додаю фото з ворожих навчань; однак враховуйте, що в реальності ворог матиме ще й засоби захисту, які фактично також певною мірою зменшують габарити цілі.
Але значно більший вплив на влучність стрільби мають фактори, які впливають на кулю, поки вона летить до цілі. Тож переходимо до основ балістики
Основи балістики
Перше, що важливо розуміти — куля ніколи не летить по прямій, вона летить виключно по балістичній траєкторії, яка постійно знижується, оскільки одразу ж після вильоту кулі з каналу ствола на неї починають діяти одразу дві сили: сила тяжіння, яка тягне кулю до землі, та сила опору повітря, яка уповільнює кулю. Це перша, але не єдина причина, чому чим більша дальність стрільби, тим менше шансів влучити в ціль.
Також на кулю має вплив оточуюче середовище, наприклад, вітер (зносить кулю в сторону), температура повітря, в горах ще й висота над рівнем моря. Крім того, далеко не завжди ворог буде стояти на місці або лежати нерухомо, а кулі, щоб долетіти до нього, потрібен час. Щоб збільшити шанси на влучання, треба враховувати всі ці фактори і вносити поправки, про які і піде мова далі. Оскільки мова піде саме про АК з механічним прицілом, то в цій публікації будуть лише самі основні поправки і про роботу на короткі дистанції. Тож, якщо тут чогось нема — значить, це стосується високоточної зброї, оптичних прицілів, роботи снайперів на короткі дистанції, але абсолютно неактуально для АК, тобто всім, чого тут не написано, сміливо можна знехтувати без наслідків.
Поправка на дальність
Першою і основною поправкою є поправка на дальність, влучити без неї навряд колись вийде. Для розрахунків використовується проекція траєкторії польоту кулі на вертикальну площину, яка проходить через лінію прицілювання.
Оскільки АК не є високоточною зброєю, всі поправки беруться для СТП (середньої точки попадання), яка визначається за колом розльоту куль на певній дистанції, тож за великим рахунком ми просто зсуваємо це коло туди, куди треба. Відповідно, балістичну траєкторію при розрахунках також беремо середню (тобто приблизну траєкторію польоту кулі від дульного зрізу ствола до СТП).
Місця перетину траєкторії з лінією прицілювання називають ближній нуль і дальній нуль, при розрахунках використовується лише дальній.
Підіймаючи ствол зброї, ми збільшуємо відстань до дальнього нуля і таким чином влучаємо в ціль, яка знаходиться далі від нас. Власне, так і працює механічний приціл — коли ви переставляєте його на дальні дистанції, то для того, щоб знову звести цілик і мушку, вам доведеться підняти ствол вище, і навпаки, на менші дистанції опустити ствол вниз. Однак в бойових умовах рідко коли є час на те, щоб переставляти приціл, і в цьому випадку допоможе таблиця перевищень, яка показує, наскільки вище чи нижче точки прицілювання пролетить куля. Зручно лише тоді, коли поправки вносяться на зменшення дальності (тобто ціль знаходиться ближче, ніж дальність, встановлена на прицілі). В протилежному випадку мушка закриватиме собою ціль.
Однак хочу наголосити, що всі ці таблиці приблизні, бо розраховані на ідеальні умови стрільби: атмосферний тиск 750 мм ртутного стовпчика, температура навколишнього середовища +15°С, нема вітру, ціль і стрілок в одній горизонтальній площині, а патрон видає заявлені балістичні характеристики. Однак в більшості випадків не виконується жодна з цих умов.
Вивчити всю таблицю просто неможливо, та і нема потреби. Робоча дистанція для АК — це максимум 300-400 м, а в бойових умовах навряд ви колись побачите ворога, який буде від вас на відстані більше, ніж 150-200 м. Тому моя особиста порада — просто тримати приціл постійно на П (прямий постріл) і вчити таблицю поправок лише для цього положення прицілу. На АК калібру 5,45х39 положення П дорівнює поділці 4 (400 м), на АК калібру 7,62х39 — поділці 3 (300 м). Вчити весь рядок таблиці теж не обов'язково, лише ті дистанції, які менші за встановлену на прицілі (до 0), якщо це прямий постріл, оскільки навряд вам колись доведеться працювати на дистанції, що перевищують дальність прямого пострілу. Також хочу зауважити, що ці поправки, коли приціл на П, актуальні лише для малогабаритних цілей, висота яких менше за висоту грудної фігури (50 см), по всіх інших цілях стріляємо прицілюванням під зріз мішені і ураження цілі гарантовано.
Тут варто пояснити, що дальність прямого пострілу — це максимальна дальність, на якій куля не підіймається вище цілі по всій балістичній траєкторії. В залежності від калібру зброї та габаритів цілі ця дальність може бути різною. Положення прицілу П відповідає дальності прямого пострілу по грудній фігурі, тобто при стрільбі на цю дистанцію куля не підійметься вище 50 см над точкою прицілювання. У АК в калібрі 5,45×39 це 440 м, а в 7,62×39 — 350 м. Це обумовлено тим, що куля 5,45 має більш настильну траєкторію, ніж 7,62. Однак положення П в обох випадках розраховане на трохи меншу дистанцію, і це дає трохи запасу по висоті і дальності у випадку незначної помилки в розрахунках, а також гарантує ураження навіть при максимально допустимому розсіюванні куль. І саме через те, що положення П на прицілі розраховане на висоту грудної фігури, поправки на дальність, коли вона не перевищує дальність прямого пострілу, беруться лише для цілей, які менше за висоту грудної фігури (50 см). Однак на дальності найвищої точки траєкторії навіть по грудній фігурі рекомендується цілитись нижче нижнього зрізу цілі приблизно на половину її висоти, щоб збільшити шанси на ураження.
Також від деяких військових можна почути пораду тримати приціл на 2 або ще іноді на 3 для калібру 5,45 (200 і 300 м відповідно). Положення 2 зручне тим, що на обох калібрах можна стріляти по будь-яким цілям фактично без поправок (на 5,45 перевищення взагалі непомітне, на 7,62 по малогабаритних цілях краще все ж цілитись під нижній зріз), однак лише на дистанції до 200 м, далі куля йде нижче цілі. Однак оскільки навряд доведеться працювати на дистанції, які перевищують 200 м, то можна ставити приціл на 2 і про всяк випадок вивчити перевищення траєкторії на більші дистанції (після 0). Так що обирайте самостійно, що вам зручніше — положення 2 чи положення П. Щодо прицілу 3 для 5,45, то тут вже в найвищій точці доволі суттєве перевищення — 17 см, тож по малогабаритним цілям скоріше за все все одно доведеться враховувати цю поправку.
Визначення дальності до цілі
Для внесення поправок, в першу чергу треба визначити дальність до цілі. За відсутності спеціальних пристроїв існує три способи зробити це. Всі вони доволі неточні і працюють не далі ніж на 400 м. Однак це краще, ніж нічого, бо навряд чи ви матимете час і можливість виміряти відстань більш надійним способом. Тим більше, час на прицілювання вкрай обмежений і зазвичай не перевищує 2 с, частіше набагато менше. І навряд чи колись доведеться стріляти з АК на більшу дистанцію.
Перший спосіб — найпримітивніший: просто на око. Спосіб не дуже надійний, однак все ж можна натренувати очі. Знання місцевості і приблизних відстаней між об'єктами, звісно, може трохи допомогти зорієнтуватись, однак далеко не завжди ви будете працювати в місцевості, яку знаєте, тож занадто покладатись на це не раджу. Особисто моя рекомендація: якщо все ж обрали такий спосіб, то просто візуально запам'ятайте, якими ви бачите людей та інші об'єкти на певних відстанях. Перевагою такого способу визначення дальності є лише те, що якщо добре натренувати очі, то він найшвидший, але водночас він має дуже суттєвий недолік — можна дуже легко помилитись, особливо в стресовій ситуації.
Другий варіант — це формула тисячної: 1/1000 дистанції до цілі. Вершина мушки АК на відстані 100 м закриває по ширині 25 см на мішені, тож розмір вершини мушки в тисячних — 2,5. Однак для спрощення рахуємо ширину вершини мушки як 2/1000. Далі треба запам'ятати приблизні розміри кількох об'єктів (середня висота поверхів в будинках, середня висота машин тощо). За середні розміри людини в цих розрахунках береться зріст 150 см (бо ворог, який наближається до вас, скоріше за все трохи пригнеться) і ширина 50 см. Далі просто ділимо розмір цілі в міліметрах на розмір цілі в тисячних і отримуємо дальність в метрах. Наприклад, приблизна ширина цілі 500 мм, і мушка закриває її повністю. 500:2,5=200, тобто ціль знаходиться на відстані 200 м від нас.
Але в стресовій ситуації зробити розрахунки за формулою тисячних вкрай складно, тому існує похідний від цього третій спосіб. Не такий надійний, але значно простіший. Замість того щоб проводити складні розрахунки, просто запам'ятовуємо співвідношення між розміром цілі і розміром вершини мушки:
- На 100 м мушка закриває приблизно 25 см ширини, тобто половину грудної фігури.
- На 200 м мушка закриває 50 см ширини, тобто повністю грудну фігуру.
- На 300 м мушка закриває 75 см ширини, тобто в 1,5 рази більше за стандартну грудну фігуру.
- На 400 м мушка закриває 100 см ширини, тобто вдвічі більше за стандартну грудну фігуру.
Тобто якщо ширина мушки дорівнює приблизно ширині голови ворога, значить ворог приблизно 100 м від вас. Якщо ширина мушки приблизно дорівнює ширині тіла ворога, значить ворог 200 м від вас. Відповідно, якщо ширше за ворога приблизно на половину ширини його тіла, це десь 300 м, а якщо вдвічі ширше, то це вже 400 м. Звичайно, це дуже приблизні розрахунки (точність ±30 м), але цього достатньо, щоб влучити в габарит цілі і, відповідно, якщо не знищити, то хоча б поранити ворога. Але цей спосіб працює виключно якщо ціль розвернута фронтально до вас, тобто якщо ворог повернеться боком, його ширина буде вже менше, і відповідно визначити дальність таким чином буде важко. Тож раджу освоїти перший і третій способи визначення дальності.
Глибина ураження цілі
На дистанціях, які перевищують дальність прямого пострілу, важливо знати глибину ураження цілі — це ті ділянки, на яких ціль вражається без перестановки прицілу та без зміни точки прицілювання. На дальності прямого пострілу ціль буде уражено на будь-якій відстані від ближнього до дальнього нуля (тобто від точки прицілювання до дальності прямого пострілу). Однак при стрільбі на більші дистанції є ділянки, де куля підіймається вище цілі і просто не здатна її зачепити, навіть якщо цілитися під зріз мішені. Наприклад, при стрільбі кулями калібру 7,62 на дальність 400м по грудній фігурі на дальності від 120м до 310м куля летить вище і не вражає ціль, тож глибина ураження цілі в даному випадку від ближнього нуля до 120м і від 310м до дальнього нуля. До речі, раджу просто запам'ятати цей приклад, і цього буде достатньо, оскільки, повторюся, навряд чи колись в житті вам доведеться стріляти на дальність понад 400 м.
Однак з малогабаритними цілями (наприклад, коли видно лише голову ворога і то частково) трохи інакше, оскільки чим менше ціль, тим менше дальність прямого пострілу. Для АК заявлена дальність прямого пострілу по головній фігурі — 350м для калібру 5,45×39 і 250м для калібру 7,62×39. Однак тут варто враховувати, що висота головної фігури — 30 см, тобто як середня висота людської голови, якщо людина тримає її прямо. Але в реальності ворог навряд висуне голову повністю, оскільки, щоб спостерігати за місцевістю і видивлятись вас, достатньо висунутись по очі, а чим менше він висунеться, тим швидше в разі чого сховається. В такому випадку висота цілі набагато нижча; також враховуйте те, що в ідеалі в такому випадку влучити треба в оцей невеликий проміжок між краєм ворожого укриття та його шоломом, що вкрай складно.
І тут варто згадати ще про так званий мертвий простір, або ж інакше зону неураження. Ціль за перешкодою, тобто ворог в укритті, залишається поза зоною ураження. Для наглядності показую на прикладі чмоні-окупанта, однак ця інформація вже не стільки для ураження ворога, а більше для того, щоб ви могли захистити себе.
Тож, як видно на малюнку, якщо перешкода невисока і куля здатна перелетіти через неї, треба знаходитись якомога ближче до перешкоди, щоб не зачепило, оскільки перелетівши перешкоду, куля починає знижуватися і вражає ціль, навіть якщо стрілок її не бачить. Якщо ж перешкода настільки висока, що куля не здатна її перелетіти, то все, що знаходиться за перешкодою, це і є мертвий простір або ж зона неураження. Як це застосувати на практиці? Зрозуміло, що вирахувати балістичну траєкторію і вразити ворога, як це показано на малюнку вище, фактично нереально. А от захистити себе, знаючи це, цілком можливо. Найпростіший приклад: ви знаходитесь за невисокою стіною або не надто високим земляним насипом. Для ворога це перешкода, яка не дає йому змоги вас бачити. Однак якщо звідти визирнути хоча б на півсекунди, щоб подивитися, де там ворог, він може це помітити і відкрити вогонь у вашу сторону. В такому випадку, якщо ви знаходитеся майже впритул до перешкоди, вас навряд зачепить, скоріше за все, ворог цілився в ту частину вас, яка була над перешкодою, тож, якщо ви встигли пригнутися, ви точно в зоні неураження. Однак на певній відстані від перешкоди куля знизиться настільки, що все ж зачепить вас. Тому завжди треба знаходитися впритул до укриття; якщо по вам ведуть вогонь — присісти, по можливості лягти, якщо за перешкодою є якесь заглиблення, переміститися туди, якщо ситуація дозволяє це зробити. Але в жодному разі не відповзайте від перешкоди в тому напрямку, в якому ворог веде вогонь.
Також варто згадати, що якщо вогонь ведеться у вашу сторону і немає жодних укриттів, то рекомендують впасти і зміститися праворуч. Це пов'язано з тим, що, впавши, є шанс опинитися нижче балістичної траєкторії. Однак чим менша дальність від вас до ворога, тим менше шансів, що це допоможе. Порада зміститися праворуч пов'язана з тим, що при стрільбі, особливо чергами, автомат уводить в праву сторону (з боку стрілка), тобто кулі пролітають лівіше, якщо дивитися з боку цілі. Зрозуміти, що стріляють саме в ваш бік, можна лише тоді, коли кулі починають влучати біля вас. Крім того, тут багато що залежить від рівня знань і досвідченості того, хто стріляє, оскільки нижче траєкторії польоту куль ви будете лише, якщо ворог не змінить точку прицілювання. Якщо прицілиться нижче — влучить. Тож це, по суті, допоможе лише, якщо вогонь по вас ведеться на придушення, тобто ворог взагалі не збирається цілитися. І то це не спрацює на 100%, лише трохи збільшить шанси вціліти. Тож по можливості знайдіть укриття праворуч від вас і спробуйте відповзти туди, або ж хоча б падайте так, щоб ворог вас погано бачив і не міг нормально прицілитися (але не забувайте, що за рахунок зниження траєкторії кулі можуть зачепити вас навіть коли не бачать).
Однак варто пам'ятати про ці рекомендації оскільки вони дуже поширені на ворожих джерелах, а це означає тільки те що якщо ворог впав після вашого пострілу не варто вважати його мертвим. Моя особиста рекомендація, якщо ситуація дозволяє це зробити - коли ворог впав змістити точку прицілювання нижче і трохи лівіше і вистрілити ще раз. Але пам'ятайте про те що ворог який впав це малогабаритна ціль по якій буває складно влучити. І все одно навіть якщо ви все ж спробували добити ворога не втрачайте пильності і не поспішайте вважати ворога мертвим. Інакше ворог може раптово ожити і тоді вмерти можете вже ви.
Поправка на вітер
Також важливо не забувати про поправку на вітер, оскільки, поки куля летить до цілі, за наявності вітру він зносить її в бік, і через це можна не влучити. Тому важливо знати, куди і як змістити точку прицілювання, щоб вітер відносив кулю точно в ціль. Чим більша дальність, тим сильніше зноситься куля вітром, оскільки куля поступово втрачає свою швидкість та кінетичну енергію. Тож чим довше летить куля, тим сильніше вплив вітру на неї. Враховується лише бічний вітер; попутний та зустрічний ігноруємо. Поправки на вітер беруться лише якщо дальність до цілі перевищує 100 м.
Нижче надам таблицю поправок на вітер, однак одразу хочу зауважити, що ця таблиця дуже приблизна, оскільки можливості точно виміряти швидкість вітру у вас не буде, і покладатися доведеться лише на власні (суб'єктивні) відчуття. Також варто враховувати, що на різних ділянках траєкторії польоту кулі вітер буде відрізнятися, іноді дуже суттєво. Потрібно враховувати, що найсильніший вітер на відкритій місцевості; якщо на шляху вітру опиняється дерево або інша перешкода, вітер слабшає. В ярах і природних западинах, а також на всіх ділянках місцевості, які закриті чимось з обох боків, вітру майже немає. В міській забудові на швидкість і напрямок вітру впливають фактично всі високі будівлі. Трохи розуміння, який вітер біля позиції ворога та на інших ділянках, може дати те, що там знаходиться, оскільки вітер впливає на все, чого торкається. Але розрахувати точний вітер все одно не буде ні часу, ні можливості.
Поправки в метрах запам'ятовувати немає сенсу, оскільки згадати їх в стресовій ситуації нереально. Краще одразу запам'ятовувати в фігурах, і запам'ятати їх не важко, оскільки на дальності прямого пострілу для будь-якого калібру поправка дорівнює 1 фігура, на 100 м менше від дальності прямого пострілу — 0,5 фігури, і якщо на 100 м більше від дальності прямого пострілу — 1,5 фігури. Бо нагадаю, що навряд чи колись в житті доведеться працювати на дальність, яка перевищує дальність прямого пострілу. Ну і, звичайно, запам'ятати про збільшення і зменшення поправок, які вказані під таблицею. Поправка на вітер береться в протилежну від напрямку вітру сторону (тобто вітер вправо — цілитися лівіше і навпаки). Брати поправку треба від середини цілі, тобто від тієї точки, куди б ви цілились, якби не було вітру.
Також варто пам'ятати, що всі поправки розраховані на стандартну ширину грудної та ростової фігур (50 см), тому з малогабаритними цілями (наприклад, голова ворога) ситуація інакша. Тут обов'язково треба брати поправку на половину ширини голови (тобто цілитися в край проти вітру) на дальності від 100 до 300 м калібром 5,45×39 і від 100 до 200 м калібром 7,62×39. Далі цих дальностей ймовірність влучити в малогабаритну ціль майже нульова.
Поправка на рух цілі
Поправка на рух цілі береться аналогічно з поправкою на вітер, але якщо на вітер ми виносимо точку прицілювання проти вітру, то тут ми її виносимо в напрямку руху цілі, тобто цілимось в те місце, куди ворог добіжить за час польоту кулі. Знову ж таки, поправки приблизні, оскільки ми ніколи не зможемо визначити точну швидкість ворога, який біжить, та те, під яким кутом відносно нас він рухається. Таблиця поправок розрахована на швидкість бігу ворога 3 м/с, тобто 10,8 км/год. Думаю, ні для кого не секрет, що піхотинець у повному спорядженні бігає повільніше, однак це не критично. Поправки для цілі, що рухається під кутом 90°, якщо ціль рухається під кутом 45°, то поправка береться в 2 рази менше.
Знову ж, поправки легше вивчити в фігурах; до 400 м вони запам'ятовуються легко, а далі 400 м запам'ятовувати немає сенсу.
Інші поправки
Поправка на температуру береться взимку, оскільки коли повітря охолоджується, воно стає більш щільним, внаслідок чого куля швидше втрачає швидкість і кінетичну енергію. Однак вплив температури стає помітним на дальності приблизно 350-400 м і більше, тому інформація є швидше просто цікавим фактом, і запам'ятовувати її не обов'язково. Також хочу зазначити, що помітний вплив має температура від -20°С і нижче.
Простими словами, при низьких температурах куля просто не долітає до цілі, тому цілитися треба не під нижній зріз цілі, а винести точку прицілювання вверх (для грудної фігури цілитися в проміжки від середини висоти цілі до її верхнього краю). При температурі від -25°С і нижче рекомендується просто збільшити приціл на 1 поділку.
При температурах вище за +15°С (стандартна температура, під яку написані всі таблиці) повітря стає менш щільним, але його вплив на швидкість польоту кулі настільки незначний, що при стрільбі з АК ним можна знехтувати.
Поправки на кут місця цілі враховуються, коли ціль знаходиться вище або нижче від стрільця, і мають сенс, коли ціль знаходиться на дальності від 400 м або кут від стрілка до цілі перевищує 30°. Простий піхотинець може зіштовхнутись з цим хіба що в горах. Єдине, що тут варто знати: в таких умовах куля летітиме вище цілі, тому по грудній фігурі цілитися треба нижче неї на 1 висоту фігури.
Також в горах має значення висота над рівнем моря, оскільки зі збільшенням висоти зменшується тиск повітря, і відповідно зменшується опір, який зустрічає куля. На висоті до 2000 м куля летить як зазвичай, а вище 2000 м пролітає значно вище точки прицілювання і вже не влучає. Тож на висоті понад 2000 м рекомендують зменшити приціл на 1 поділку і цілитися під нижній зріз цілі.
Деривація кулі (відхилення кулі в бік її обертання) при стрільбі з АК взагалі не враховується, оскільки вона тут незначна — приблизно 5см на дальності 600м.
Коригування стрільби
Орієнтуватися на поведінку ворога важко. Коли він впав, ледве повзе, перестав вести вогонь або ж взагалі лежить нерухомо, є ймовірність того, що ви все ж влучили. Однак він може вас обдурити і зненацька ожити. Також він може просто пересилити себе і почати знову вести вогонь, навіть будучи пораненим, якщо поранення відносно легке. З ворогом, який визирнув з-за укриття і після пострілу зник, ще складніше, бо ймовірність того, що він лишився неушкодженим, трохи перемістився вбік і зараз вестиме вогонь у відповідь, занадто висока.
Однак зрозуміти, коли ви точно не влучили, можна по рикошетах. Коли куля влучає не в ворога, а десь поруч, це видно, оскільки при влучанні в землю куля трохи її розкидає. Також добре видно, коли куля влучає в дерево, стіну або вороже укриття. Таким чином, ми розуміємо, наскільки і в яку сторону віднесло кулю, і можемо приблизно зорієнтуватися, в який бік змістити точку прицілювання, якщо ворог наважиться показатися вдруге. Однак коригування за рикошетом дуже добре допомагає під час навчання на полігоні.
Наостанок хочу наголосити, що все це треба вивчити до першого бою настільки, щоб розуміти вже напівінтуїтивно, оскільки час на прицілювання навряд чи колись перевищить 2 секунди, а в більшості випадків буде значно менше. Також це лише загальні рекомендації, як влучити у ворога, а чи треба намагатися його знищити, залежить виключно від обстановки на позиціях і суті бойового завдання. Іноді не варто проявляти ініціативу і намагатися прицільно знищити ворога просто тому, що вмієте, і тим самим привертати непотрібну увагу до себе і своїх побратимів, бо ворог точно буде не один.
Завантажити в pdf або fb2
Наостанок хочу повідомити що для зручності в моєму телеграм-каналі ви можете скачати копію цієї статті в pdf та fb2 щоб мати змогу за потреби ще раз перечитати без інтернету
