Трішки історії
Коли в черговий раз депутати з ЦК КПРС і Ради Міністрів прийшли протирати штани у держдуму, то вони видали постанову від 3.09.1963, в якій потребувалося від місцевих інженерів розробити літак, котрий здатен злітати та сідати вертикально. Окрім цього, серед вимог було встановлення нового радару (вона ж РЛС) моделі “Сапфір-23“, озброїти його ракетами типу Р-23 класу “повітря-повітря“, а також ракетами класу “повітря-земля“ Х-23. За планом, цей літак не потребував злітної смуги довше 150-200 метрів.
В якості жертви для цього експерименту вибір пав на один за небагатьох толкових літаків, а саме на МіГ-23. Якщо не вдаватися в подробиці, то в документах він був названий як МіГ-23-31, але в народ він пішов з назвою МіГ-23ПД.
Технічний опис літака
Усередині фюзеляжу винищувача за кабіною льотчика планувалося встановити вертикально два додаткові підйомні двигуни РД-36-35 тягою по 2350 кгс, які включалися б тільки на режимах зльоту і посадки, створюючи відчутну надбавку до підйомної сили крила літака. За аеродинамічною компоновкою МіГ-23ПД був близький до МіГ-21, у нього зберігалося те ж середньорозташоване трикутне крило і горизонтальне оперення. Але, все-таки, конструкція фюзеляжу була новою. На літаку з'явилися новий двигун типу Р-27Ф-300 тягою 7800 кгс, а також бічні повітрозабірники напівкруглогї форми,але при цьому всю носову частину фюзеляжу міг зайняти потужний радар. Не повірите, але це корито будували аж 8 місяців. 30 листопада 66 року літак було перебазовано на аверодром в м.Жуковському, де очікували доставки екземпляру двигуна Р-27Ф-300, після чого почалося його наземне відпрацювання.
Цей літак не був оснащений ні радаром, ні системою зв’язку, ні гарматою. Ще до першого польоту, котрий був виконаний 3 квітня 67-ого року, стало зрозуміло, що схема винищувача з додатковими підйомними двигунами не має великих перспектив. Додаткові двигуни займали багато місця у фюзеляжі, значно скорочуючи корисні об'єми для пального і вантажопідйомність, а використовувалися в польоті лише кілька хвилин. У результаті, з огляду на вимогу збільшення дальності та тривалості польоту, для подальшої реалізації програми створення винищувача МіГ-23 було ухвалено інший варіант компонування літака, який передбачав застосування крила змінюваної в польоті геометрії, але і той, як можна здогадатися, не став кращим за свого попередника.
