А потім, якщо схочеш, то поплач,
Нехай Він не побачить сльози твої.
Він просто був життя користувач –
Твого життя, чуттів, твоєї долі.
Захочеш сумувати, то сумуй.
Не зараз – коли будеш наодинці.
Сама собі свободу подаруй
І не тримай життя на волосинці.
Якщо потрібно крикнути – кричи,
Нехай тебе почують навіть зорі,
Про головне ніколи не мовчи,
Щоб не почати жити на повторі.
Якщо прийдеться бігти, то біжи,
Біжи щосили, у своє прийдешнє.
Образи, щем і смуток залиши,
Залиш Йому на згадку день тутешній.
А потім, якщо зможеш, відпочинь,
Умий лице, зітри помаду й тіні,
Немає вже потреби і причин
Нести тягар за двох на своїй спині.
Якщо ти досі хочеш, то поплач,
Але Йому вже не показуй сльози,
І не кори себе за біль невдач,
Минеться все, дощи минуть і грози.
