Після переїзду до Чехії я почав вивчати її історію. На Старій Площі Праги стоїть великий пам'ятник Яну Гусу, людині, яка створила сучасний вигляд чеської мови та боролася за реформацію церкви, ще до Мартіна Лютера.
Вбивство головного на той час ворога церкви підняло повстання, яке переросло у гуситські війни. Про самого Яна я розкажу детальніше пізніше, адже мене спочатку зацікавила інша особа. Це один з найяскравіших воєначальників гуситського війська - Ян Жижка.
Сказати відверто - це людина-легенда. У нього було лише одно око, де і коли його втратив - загадка. Найбільше нам відомо саме про його останні 6 років життя, адже саме тоді він здійснював найбільше військових перемог та подвигів.
Походить він із міста Троцнов 1360 року (чеською Trocnov), з сім'ї дрібної шляхти. Відомо, що деякий час був на службі у Польського короля Владислава II. Ймовірно брав участь у Грюнвальдскій битві проти лицарів тамплієрів. Опісля повернувся до Праги і служив вже Чеському королю.
Надалі нам відомо про його роки життя від 1419 року. Тоді він згадується як гетьман гуситського війська. У Чехії керманичів також називали гетьманами. За переказами цей старий не програвав жодної битви, яко наш Сірко.
Він є творцем тактики, яку досить вміло та ефективно використовуватиме Військо Запорізьке - оборонна фортифікація возами.
У 1421 році втратив друге око, проте й надалі керував військом. Навіть при таких умовах здобував перемоги.
Помер 11 жовтня 1424 року від хвороби, під час переправи до Моравії, східної частини Чехії. З цього моменту його люди почали називати себе Sirotci, себто Сироти.
Існує багато легенд про нього, швидше за все для залякування ворогів, адже його дійсно боялися. Одна з таких говорить, що вже після втрати другого ока, після смерті він забажав, щоб з нього зняли його шкіру й натягнули на барабан. Удари мали приносили страх та жах на тих, хто посміє здійняти меча супроти його війська.
Початково цей допис був створений для мого телеграм каналу. Посилання на нього є у моєму профілі. Але я вирішив, що продовжуватиму вести акаунт на Друкарні. Публікуватиму тут й особливі дописи, яких не буде там. Щиро дякую за виділений час. Хай щастить!
