Яким чином підрозділи ППО Криму брали участь у воєнних злочинах? Як саме захищений Крим від нападу з повітря? Чому 31 дивізю ППО називають «дирявим куполом»? Все це і навіть більше у статті про ППО Криму, або 31 дивізію.
Військові злочинці та зрадники України серед командування
Як завжди, для початку трохи загальної інформації. 31-ша дивізія Протиповітряної Оборони (в/ч 03121) — з'єднання ППО, яке входить до складу 4-ї гвардійської Червонопрапорної армії ВПС і ППО військово-адміністративної одиниці Південного військового округу і підпорядковується безпосередньо командуванню Повітряно-космічних сил (ПКС) росії, перебуває в окупованому українському Криму. Створена 2014 року для запобігання військового повернення Україною Кримського півострову.
Командиром дивізії є генерал-майор Жилавий Павло Васильович (з 20.06.2020 по теперішній час). За час повномасштабного вторгнення він не давав інтерв'ю, його ім'я не згадували в росЗМІ, але він підписував грамоти ветеранам, які журналісти знайшли в соцмережах.
До війни в Україні Жилавий уже, ймовірно, брав участь у збройному втручанні росії в Сирію - одна з медалей на його фото в парадній формі візуально дуже схожа на медаль «Учаснику воєнних дій у Сирії». Раніше він обіймав посаду заступника командира 31 дивізії, а також протягом п'яти років керував Червонопрапорним зенітним ракетним полком поблизу Санкт-Петербурга. У цьому місті живе сім'я командира дивізії.
Заступником Жилавого є 51-річний полковник Андрій Тихоновський, який займається військово-політичною роботою.
Серед злочинців 31-ї дивізії є й українці, які зрадили присягу і перейшли на бік ворога під час анексії Криму 2014 року. Йдеться про колишні військові бригади ЗСУ, які розташовувалися на півострові.
Серед них уродженець Дніпра, 49-річний підполковник Сергій Литвинов, який служив у севастопольській бригаді протиповітряної оборони. Під час вторгнення росіян до Криму він дезертирував, а, судячи з кадру з російського випуску новин, отримав від загарбників медаль «За повернення Криму».
Нині Литвинов обіймає посаду заступника командира з військово-політичної роботи в 12-му зенітному ракетному полку ерефії. Навесні у виховних патріотичних зустрічах із дітьми він розповідав про те, як «мужньо і професійно» борються воїни Кримської дивізії ППО під час Вторгнення в Україну.
Структура дивізії
Згідно із загальнодоступними джерелами, 31-ша дивізія ППО Криму складається з 12-го і 18-го зенітних ракетних полків, а також 3-го радіотехнічного полку. Останній включає 7 радіотехнічних батальйонів і 12 окремих радіолокаційних рот, як з мобільним обладнанням, так і стаціонарними об'єктами.
12-й зенітний ракетний полк сформований 2014 року і має на озброєнні дивізіон ЗРК великої та середньої дальності С-400 і два дивізіони С-400.
18-й гвардійський зенітний ракетний Севастопольсько-Феодосійський полк, так само, як і 12-й полк, було сформовано 2014 року, і він має у своєму складі три дивізіони протиповітряних комплексів С-300ПМ і С-400, а також ЗПРК малого радіусу дії «Панцир-С1».
Коротко про історію з’єднання ППО
Севастопольська дивізія ППО бере початок зі створення 25 січня 1957 року Кримської Дивізії ППО. 1 квітня 1960 року Кримську дивізію ППО було переформовано в 1 дивізію ППО.
У 1989 році управління це формування ППО було об'єднано з управлінням 21 дивізії ППО та утворено управління 60-го корпусу ППО з дислокацією в м. Одеса.
Після анексії Криму російською педерацією у 2014 році в історичних будівлях 1 дивізії ППО було створено 31шу.
Озброєння дивізії
Як вже було сказано, на озброєнні дивізії перебувають ЗРК дальньої та середньої дії С-400 та самохідні зенітні установки ближньої дії Панцир-С.
Проте дивізія оснащена не лише системами «Тріумф», а й іншими комплексами, а також сучасними засобами радіоелектронної боротьби (РЕБ). На озброєнні перебуває повний спектр вогневих засобів — від перевірених часом зенітних установок повоєнного виробництва до сучасних «розумних» ракетних систем із великими можливостями, які «не мають аналогів» (за словами одного із штабних дивізії), серед країн об’єднаного Заходу. Цей арсенал дозволяє знищувати будь-які цілі, включно з усіма типами безпілотників, що активно застосовуються противником. Серед них зустрічаються дрони різних розмірів, призначень і можливостей, зокрема складні моделі з просунутою електронікою або виготовлені з радіопрозорих матеріалів, які є майже невидимими для станцій виявлення.
Проте перш ніж знищити ціль, здійснюється її класифікація. По розвідувальній малорозмірній кулі використання дорогої ракети С-400 є недоцільним. Для менш значущих цілей застосовуються інші засоби, такі як всепогодний тактичний зенітний ракетний комплекс «ТОР», призначений для протиповітряної та протиракетної оборони на рівні дивізійної ланки. На озброєнні також перебуває мобільний багатоканальний зенітний ракетно-гарматний комплекс «Панцир-С1», переносні комплекси «Стріла» та класичні зенітні установки.
Крім цього, підрозділи ППО діють у взаємодії з корабельними, авіаційними та береговими ракетними і артилерійськими системами, а також силові структури, включно з росгвардією, прикордонною службою та міськими підрозділами. Комплексний підхід до організації оборони дозволяє суттєво збільшити ефективність і масштаби протидії загрозам. Це в теорії, а на практиці маємо зовсім іншу картину.
Трохи нагадаємо про «аналоговнєтну» росіяньску ППО, та їх ТТХ. Система С-400 «Тріумф» призначена для знищення засобів повітряно-космічного нападу на великій і середній дальності. Кожна установка здатна одночасно обстрілювати до 36 цілей із наведенням до 72 ракет. С-400 ефективно вражає крилаті ракети(ну майже), гелікоптери, літаки, а також балістичні об’єкти, що рухаються на висотах від кількох метрів до кількох десятків кілометрів.
В свою чергу, «Панцир-С1» має високу вогневу міць і здатний ефективно вражати широкий клас засобів повітряного нападу. Комплекс вирізняється наявністю комбінованого ракетно-гарматного озброєння, малим часом реакції і здатністю бойової машини вести розвідку і знищення повітряних цілей у русі. Він призначений для протиповітряної оборони малорозмірних військових, зокрема рухомих, та адміністративно-промислових об'єктів і районів від літаків, гелікоптерів, крилатих ракет і високоточної зброї, а також для посилення угруповань ППО під час відбиття масованих ударів засобів повітряного нападу. Використовується для перехоплення наших ударних та розвідувальних дронів, ефективність комплексу зазвичай носить непостійний характер, однак це скоріше вдала розробка, ніж повний провал.
Слід уточнити, що «Панцир-С1» призначений для ближнього прикриття цивільних і військових об'єктів (зокрема комплексів ППО великої дальності) від усіх сучасних і перспективних засобів повітряного нападу. Тобто позиції С-300 ПМ і С-400 росіяни захищають своїми ж штатним полковим «панцирним» комплектом.
«Бойовий досвід» дивізії
Понад 150 ракет типу С-300 випустили по Миколаєву російські військові з 31-ї дивізії ППО за перший рік Вторгнення
- заявляють в матеріалі «центру журналістських розслідувань». Але в той же час в КримРеалії заявляють, що вперше за весь час повномасштабної війни росіяни вдарили з Криму по наземних цілях материкової України зенітними ракетами 20 жовтня 2024 року. Тим не менш, слід розібратись в ймовірних загрозах. За логікою речей спеціально заводити на Кримський півострів зі складу Південного військового округу (ПВО) ерефією окремий зенітно-ракетний дивізіон або навіть батарею російському командуванню немає сенсу. Адже там давно перебуває і несе бойове чергування їхня повноцінна 31-ша дивізія ППО. Хоча, можливо, їй могли надати спеціально «заточений» під стрільбу практично за балістичною траєкторією переробленими зенітними ракетами і комплексами підрозділ. Пряме ж призначення кримського з'єднання - захист усіх стаціонарних військових об'єктів, важливих транспортних, логістичних комунікацій на півострові, наприклад, Керченського (Кримського) мосту від повітряних атак українських Сил оборони.
Навчити штатний розрахунок ЗРК С-300 або С-400 стріляти «по землі» не становить особливих зусиль. Отже, сім своїх ракет по Миколаєву 15 жовтня міг запустити один зі штатних або приданих підрозділів 31-ї дивізії. Туди ракета С-400, наприклад, з Євпаторії (туди по прямій 223 км) може залетіти всього за три з половиною хвилини, тобто раніше, ніж пролунає сигнал повітряної тривоги. Власне, так і сталося.
Це лише епізодичний, разовий удар по Миколаєву чи за ним підуть інші, як із попередніми регулярними атаками росіян «Іскандерами» по Одесі, Кривому Рогу, Дніпру? Достовірно, мабуть, про це знають лише в штабі ПВО або того ж кримського з'єднання.
За інформацією видання «Defense Еxpressse», доведена дальність польоту ракети 5В55 від комплексу С-300 по наземних цілях становить 120 км. Осколкова бойова частина має масу 133 кг у ракет серії 5В55, 143 кг - у ракет 48Н6 і 180 кг - у ракет 48Н6М. Ракети оснащені безконтактним радіолокаційним детонатором, а бойова частина начинена готовими вражаючими елементами у вигляді кубиків шириною 1 см.
Водночас ракета 48Н6ДМ до комплексу С-400, за даними все того ж «Defense Express», може пролетіти зі швидкістю 4000 км/год відстань від 230 км при ударі по наземній цілі. Таку ракету, наприклад, використовували для удару по Києву 14 січня 2023 року. Але є одне але: на відміну від ракет 5В55, багатотисячний запас яких дістався РФ з радянських часів, ракети до С-400 вважаються дефіцитними. За рік російський ВПК здатний виготовити від 50 до кількох сотень таких ракет, які потрібні не тільки для терору, а й для повітряної оборони.
22 вересня 2023 року ЗСУ завдали удару по штабу Чорноморського флоту в тимчасово окупованому росіянами Севастополі (вул. Вороніна, 2), будівля зазнала значних руйнувань, виникла пожежа.
Удару по штабу Чорноморського флоту передували атаки на російські системи ППО в Криму. Це був черговий «тріумф» російських систем ППО, а саме у дуелі проти західних крилатих ракет.
Ще один черговий прорив у захисному «куполі» українські ракетні підрозділи здійснили ударом по авіабазі 39-го вертолітного полку в Джанкої в ніч з 16 на 17 квітня 2024 року. Там, окрім штатної техніки, якраз перебував на бойовому чергуванні зенітно-ракетний підрозділ С-400 «Тріумф».
Цілеспрямований удар Сил оборони України по авіабазі в Джанкої виявився результативним. За даними ЗСУ, було пошкоджено чотири пускові установки С-400, пункт управління засобами ППО, три РЛС, апаратуру спостереження за повітряним простором «Фундамент-М». За всіма ознаками, як мінімум одна батарея виведена з ладу. Про реальні втрати особового складу на той момент було невідомо. Російська влада традиційно про це замовчувала.
За неофіційними даними, атаці піддався один із підрозділів дивізіону 18-го гвардійського зенітного ракетного Севастопольсько-Феодосійського полку (в/ч 85388) згаданої 31-ї дивізії.
Про дивізіон без зазначення полку російська преса писала в листопаді 2018 року. Зазначалося, що бойові розрахунки С-400 тоді заступили на бойове чергування із захисту «повітряного простору російської педерації над Кримським півостровом». Відповідний наказ віддав командувач 4-ї армії ВПС і ППО Віктор Севостьянов.
Позиції ЗРК С-400 розташовані приблизно за 30 км від кордону з материковою Україною. Дивізіони С-400, що раніше надійшли на озброєння 4-ї армії ВПС і ППО Південно-східного округу ерефії, несуть службу в Євпаторії, Феодосії та Севастополі. Перед відправленням до Криму комплекси С-400 пройшли випробування на полігоні в Астраханській області(Капустін Яр). Зенітники дивізіону виконали стикувальні стрільби, вразивши ракетами низьколітаючі, швидкісні та балістичні мішені. Техніка дивізіону була доставлена на півострів залізничним транспортом.
Ось вам хороший приклад як себе показує в бойових умовах «аналоговнєтне» ППО, а також яким чином військові з підрозділів, що призначались для оборони стали дотичними до військових злочинців, скоєними окупаційними військами в Україні. Вивчайте, пам'ятайте та знищуйте!
