Як повернути обличчя населеному пункту, який ніколи не мав давньої назви? І чи стане імперська байка менш токсичною, якщо її просто перекласти українською?
Методи, якими росія діє сьогодні — окупація територій, примусове переміщення людей та знищення ідентичності, — не є новітнім винаходом. Це пряме продовження імперського сценарію часів єкатєріни II.
Алжирський прецедент — це класичний та найбільш досліджений приклад того, як імперська спроба інтегрувати загарбану територію до національного ядра під гаслом “це наша споконвічна земля” неминуче ламається об опір корінного населення.
Навіть якщо питання історичної справедливости чи співчуття не є для вас вирішальними, й ви не розумієте бажання кримських татар, кримчаків та караїмів мати власну національно-територіальну автономію у складі унітарної України, у вас є щонайменше кілька причин її підтримати.
Дискусії довкола деколонізації назв в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі часто наштовхуються на застереження: мовляв, залишаться тільки кримськотатарські топоніми, запанує “тюркська монополія”, яка витре античну, грецьку, готську чи українську спадщину.
Як обіграти імперію на її ж правовому полі? Для караїмських і кримськотатарських еліт відповіддю став точний розрахунок і прагматичне використання російського законодавства. Прийняти правила самодержавства, аби врятувати власну громаду, — такою була ціна впливу в Криму.
На межі XX та XXI століть культурний ландшафт Криму став живильним середовищем для конспірологічних мітів. Найбільш резонансним із них стало твердження про існування “кримських підземних пірамід”, сконструйоване відставним капітаном Віталієм Гохом.
У дискусіях про майбутній статус півострова інколи лунають пропозиції повернутися до ситуації 1996 року — моменту ухвалення Конституції України, яка юридично закріпила статус АРК унаслідок вимушеного компромісу.
Чи знаєте ви, що в Україні є три Ялти? Два Старих Крима? Гурзуф та Урзуф? Багатир і Богатир? Це не випадковий збіг і не топонімічна містика, а зафіксований у просторі слід насильницького переселення 1778 року.
У дискусіях довкола деколонізації кримської топонімії регулярно виринає один і той самий псевдоісторичний аргумент — звинувачення кримських татар у “знищенні” античної спадщини півострова.
Завдяки тому, що прагматична частина еліт зуміла переступити через інерцію ворожнечі, на порубіжжі між Дунаєм і Доном постала мережа козацьких автономій під захистом кримського хана — від Ханської України до Олешківської Січі та Прогноївської паланки.
Екранізація “Одіссеї” Нолана поновила давню дискусію про те, де саме розгорталися події Гомерового епосу. Цю поему можна назвати найдавнішою ментальною картою занотованого еллінами світу.
Сьогодні, коли йдеться про деколонізацію Криму, у патріотичному середовищі регулярно виникає щира, але небезпечна ілюзія: “Навіщо повертати складні історичні назви, якщо можна назвати селища й міста на честь генералів Армії УНР чи сучасних героїв російсько-української війни?”
У контексті вже багаторічних подій ми все частіше чуємо фразу:"Крим—це Україна". Ми настільки часто це чуємо,що,можливо,навіть і не задумуємось:а чому це так? Як так сталося, що Крим є Україною? Відколи він є таким? У цій статті - детальний розбір факту українського Криму
В українському законодавстві статус корінних народів мають автохтонні етнічні спільноти, які сформувалися на цій землі, мають самобутню культуру і не мають власного державотворення поза межами України.
Коли законопроєкт №15439 про перейменування топонімів у тимчасово окупованому Криму тільки-но вийшов у публічний простір, було цілком очевидно: фахові коментатори відреагують миттєво. Так і сталося.
На березі солоного Актаського озера височіє занедбаний бетонний скелет Кримської АЕС — монумент збанкрутілій совєтській утопії. Поруч розташоване місто Щолкіне, яке створювали як закритий технократичний рай для інженерів-ядерників.
Традиційно кримські татарки носили багато прикрас, які були важливою частиною культури: сережки, браслети, розкішні пояси та прикраси для феса. Візитівкою ювелірного мистецтва кримських татар стала філігрань, яка надавала прикрасам ажурності та обʼємності.
На обкладинці публікації мій муж красунчик Владислав Федчук Fedchuk_kava, бариста, кавовий сомельє, київський обсмажчик. Може дістати зі складу Adidas та Reebok будь-які кросівки, звертайтесь.
Наша державна традиція має три чіткі епохи: середньовічну — Русь, ранньомодерну — Військо Запорозьке та новітню — Україну. Проте цей вимір історично ширший — він охоплює й політичний досвід Кримського ханства.
ㅤПопуляризую кримськотатарське
