У сучасному світі міський простір часто розглядається як єдиний, монолітний організм. Однак, як показує історія, це не завжди так. На прикладі Ак'яра (Севастополя), який протягом десятиліть розростався шляхом приєднання навколишніх міст і селищ, можна побачити наслідки совєтської політики "містобудівного монстротворення".
Цей текст є роздумами про те, що може статися з цими територіями після деокупації, а саме — про майбутні постсевастопольські населені пункти, які вже не є частиною міста, але ще не мають свого офіційного статусу.
Франкенштайни міського планування: советські практики та світовий досвід
У совєтському союзі, як і в деяких інших країнах, любили створювати величезні міста, злучаючи з ними інші населені пункти.
Наприклад, таким містом став Кривий Ріг, до якого прилучили окремі міста: Терни у 1969 та Інгулець у 2002 роках (це вже у нас), а ще купу сіл та селищ. Так ми й отримали монструозне місто, що простягається на 66 кілометрів (ні, не на 120, це міт), причому це не суцільне місто, деякі його частини розташовані окремо.
Будь моя воля, я б давно відновив Терни та Інгулець як окремі міста, розділивши сучасне місто Кривий Ріг на три частини, але зараз не про це.
Таким шляхом пішли не всі країни. Наприклад, місто Париж займає невелику територію, й оточене понад сотнею окремих менших міст і містечок, що разом з ним складають метрополію Великого Парижу. Або Лос-Анджелес, що також оточений 86 окремими містами, і разом з ними складає Великий Лос-Анджелес.
Але ці менші міста ніхто не скасовує й не приєднує до більших міст, тоді як у нас періодично хочуть приєднати до Києва село Софіївська Борщагівка, міста Коцюбинське та Вишневе. Добре, що зараз це вже не так актуально (хоча не всі це досі зрозуміли, і на цю тему досі роблять петиції), адже у межах територіальних громад населені пункти й так можуть тісно співпрацювати.
Добре, що зараз це вже не так актуально (хоча не всі це досі зрозуміли, і на цю тему досі роблять петиції), адже у межах територіальних громад населені пункти й так можуть тісно співпрацювати.
Історія розростання Севастополя: від природного зростання до найбільшого за площею міста України
Так от, одним з таких величезних совєтськіх міст став Ак'яр (Севастополь), який, до моєї радості, минулого року пішов під "ніж".
Але спочатку історія. Більш-менш "природним" шляхом місто розбудовувалося до 1930-х, а потім совєти почали з нього ліпити монстра:
💠1930: Севастопольський район був розділений на Балаклавський район (що згодом став національним кримськотатарським) та власне значну територію міста Севастополь, що напряму підпорядковувалося Кримській АРСР.
💠1939: Севастополю передали майже всю прибережну зону Бахчисарайського району (що теж був національним кримськотатарським), а це 20 км побережжя, з десятками сіл і селищ, такими як Уч-Кую (Учкуєвка) і Любимівка, та смт Кача, і ще територію вглиб району.
💠 1948: з'являється особливий статус Севастополя як міста республіканського підпорядкування.
💠1957: "для забезпечення господарської самодостатності міста" у підпорядкування Севастополю був переданий цілий Балаклавський район (що зрозуміло після депортації 1944 вже не був національним кримськотатарським). Міста Балаклава, Інкерман та ряд сіл району (наприклад відома Сахарна Головка) втратили статус окремих населених пунктів, тоді як інші села зберегли цей статус у складі сільрад Севастополя.
💠1962: десятки сіл, що підпорядковувалися Севастополю, "у зв'язку з економічною доцільністю" втратили статус окремих населених пунктів, наприклад Нові Шулі (Штормове), Хмельницьке та Чоргунь (Чорноріччя).
💠1977: до складу Севастополя увійшло смт Комишова Бухта, що до цього мало окрему селищну раду.
💠 1996: за Конституцією Севастополь, як і Київ, став містом центрального підпорядкування.
Так ми й отримали до самої окупації місто зі спеціальним статусом Севастополь, у чотири райони якого входили Інкерманська міська рада з містом Інкерман (статус якого як окремого населеного пункту відновили у 1976 році), одна селищна та чотири сільських ради з одним смт Кача та парою десятків сіл.
Місцеві любили називати Севастополь найбільшим містом України, бо за площею він був більше Києва. Але якщо у Києві, попри ціле кільце лісових масивів у межах міста, переважає міська забудова, у Севастополі все було навпаки, і більшу частину міста складали ліси та гори.
У місті була купа віддалених "районів", частина з яких була колишніми населеними пунктами, у яких забрали цей статус. Деякі з них, як Балаклава чи Козача Бухта, були фактично містами у місті, але без цього статусу.
Наприклад, у 2011 році, під час нашою "дружби" з рф, росіяни планували перетворити Козачку у російське військове місто-супутник Севастополя. Після окупації цього не сталося, але більшості цих районів окупанти у 2014 "повернули" статус окремих населених пунктів.
Нова карта: адміністративно-територіальні зміни 2020/2023
Ми нічого з цим не робили до 2023 року.
Ну як, ще у 2020 році постановою Верховної Ради "Про утворення та ліквідацію районів" Бахчисарайському району АР Крим передали територію "що адміністративно підпорядкована Севастопольській міській раді (крім міста Севастополь)", але її дія була відтермінована до моменту деокупації.
І тут була проблема — бо незрозуміло що вважати містом Севастополь, бо юридично і Ласпі — це місто Севастополь, але воно знаходиться від міських кварталів за 25 кілометрів гір та лісів!
З'ясували ми це лише у вересні 2023 року, коли законом "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення окремих питань адміністративно-територіального устрою Автономної Республіки Крим" постанова 2020 року набула чинності.
Як виявилося за даними Мінрегіону, місто відділили по щільності міської забудови, і в цілому мені подобається таке рішення. Окрім Інкермана II (Октябрського) та Балаклави — їх чомусь залишили у складі міста, як до речі й окупанти, що не "повернули" Балаклаві у 2014 році статусу окремого міста.
Майбутні населені пункти Бахчисарайського району
І от нарешті ми дійшли до питання, що є у заголовку — постсевастопольські населені пункти, що поки офіційно не існують. Територію з ними передали Бахчисарайському району АР Крим, але що на ній буде — невідомо, бо там навіть не усюди були місцеві ради.
У нас виходить такий список колишніх "районів", що можуть стати населеними пунктами, це мікрорайони:
💠Бухта Омега, частина залишається в місті, частина нових ЖК поза ним
💠Гераклея + частина сусідніх ЖК біля 5-го мікрорайону
💠Козача Бухта
💠Робітниче Селище
💠Фіолент
Колишні села:
💠Морозівка (до 1948 року Алсув)
💠Оборонне (до 1945 року Камара)
💠Первомайське
💠Ушакове (7 кілометр)
💠Флотське (до 1945 року Карань)
💠Хмельницьке
💠Чорноріччя (до 1945 року Чоргуна)
💠Штурмове (до 1948 року Яни-Шулі)
Колишні хутори, селища, совгоспи:
💠1-ше відділення Золотої Балки, колишній совгосп
💠3-те відділення Золотої Балки (10-й кілометр), колишній совгосп
💠Благодатне, колишній совгосп
💠Буря, військове селище
💠Водоканал (3-й Гідровузол), колишнє селище
💠Дергачі, колишній хутір, частина залишається в місті, частина поза ним
💠Ласпі, колишній хутір
💠Любимівка, колишнє селище
💠Мекензієві гори, колишній хутір
💠Миколаївка (5-й кілометр), колишнє селище
💠Нахалівка, колишнє селище
💠Сахарна Головка, колишнє селище та совгосп
💠Ушаковка, колишній хутір та совгосп
💠Хутір Лукомський, колишній хутір
💠Хутір П'ятницького, колишній хутір, частина де Медмістечко залишається місту, приватна забудова поза ним
Як бачимо, частина з них має традицію населених пунктів, але частина є районами, що будувалися на чистому місці, або на основі хуторів. І це я ще не згадав численні садові товариства та дачі, що теж опинилися поза містом, і що теж можуть сформувати окремі населені пункти.
Так, на додачу до вже чинних двох міст, 7 селищ і 107 сіл, які входять до 24 рад, Бахчисарайський район може отримати на своїй території як мінімум двадцять нових населених пунктів та кілька селищних та сільських рад. І, сподіваюся колись до його складу увійде й Ак'яр, втративши свій спеціальний статус.
***
Дякую за увагу! Долучайтесь до мого каналу у тґ або у вотсапі, а підтримати мене копійчиною ви можете на donatello.
