Процес релігійної колонізації Криму російською імперією у XVIII–XIX століттях був не просто експансією, а складником стратегії легітимізації загарбань. Її мета полягала в тому, щоб представити Крим як “споконвічно російську” землю, стерши при цьому багатовікову спадщину.

Російська імперія вибудовувала свій культурний капітал, систематично привласнюючи геніїв підкорених народів. Так було й у Криму.

Кримське ханство значно перевищувало межі Кримського півострова, охоплюючи величезні степові простори Північного Причорномор'я між Дунаєм й Кубанню. Цей матеріал розкриває природу степових поселень, які функціонували переважно як опорні пункти для контролю кочових ногайських орд.

Під час громадського обговорення проєкту Постанови Верховної Ради України про перейменування населених пунктів Криму низка суб’єктів виступила із закликом вилучити з переліку на перейменування десятки назв, які, на їхню думку, не містять символіки російської імперської політики.

На відміну від нав'язаних пізніх імперських образів, справжніми символами Кєфє (Феодосії) є його архітектурні пам'ятки, які свідчать про багатовікове співіснування різних народів і релігій. Ми пропонуємо два такі символи: мечеть Муфті-Джамі та вірменську церкву Сурб-Геворг.

Цей текст присвячений детальному дослідженню типології та функціональних особливостей населених пунктів ранньомодерного Криму (XV–XVIII століття), розкриваючи, як вони діяли в єдиній економічній системі на перехресті кочових традицій і міжнародної торгівлі.

"Біла пляма" на карті децентралізації України знаходиться у Криму. АР Крим та Севастополь залишаються єдиними двома регіонами, де не створено спроможних територіальних громад. Аналізую цю запізнілу главу реформи, й пропоную конкретний план — проєкт 38 громад для Криму.

Раніше я вже писав широкий історичний огляд адміністративного поділу Криму в різні епохи. Тепер, зосереджуючись на одному з найбільш значущих і переломних періодів, детальніше розгляну адміністративно-територіальний поділ Криму часів пізнього Кримського ханства.

Попри свою нібито візуальну привабливість і беззаперечну впізнаваність як туристичного об'єкта, Ластівчине гніздо є символом російської імперської апропріації, який штучно затирає справжню багатошарову культурну та історичну ідентичність Криму, що належить його корінним народам.

Алани відіграли важливу роль в історії Криму, їхня присутність охоплювала період від III століття до XV століття. Поступово алани асимілювалися з іншими народами півострова — готами, греками та тюркомовними кипчаками, і стали одним із компонентів кримськотатарського народу.