Кінець XVIII століття став критичним і переломним етапом в історії Кримського ханства. Після підписання Кючук-Кайнарджійського миру в 1774 році, який формально звільнив державу від османського сюзеренітету, ханство опинилося під потужним впливом російської імперії, що призвело до влади Шахіна Ґерая.
Цей період ознаменувався як територіальними змінами, так і низкою радикальних внутрішніх перетворень, покликаних зміцнити державну владу у ханстві. Одним із них стала адміністративна реформа, детальний опис результатів якої зберігся завдяки "Камеральному опису Криму 1784 року".
Але якою була її політична мета? Як був структурований новий адміністративний поділ? Який зв'язок існував між новим поділом та попередніми структурами?
Раніше я вже писав широкий історичний огляд адміністративного поділу Криму в різні епохи. Тепер, зосереджуючись на одному з найбільш значущих і переломних періодів, детальніше розгляну адміністративно-територіальний поділ Криму часів пізнього Кримського ханства.
Передісторія
У 1774 році Крим вперше досяг найбільшого територіального об'єднання в межах однієї держави. Після укладення Кючук-Кайнарджійського миру, який поклав край залежності ханства від Османської імперії, хан Сахіб II Ґерай видав указ про включення османського санджака Кєфє до складу ханства.
Однак, невелика частина Криму все ж опинилася поза межами ханської влади, оскільки османський кадилик Єні-Калє, разом із містами Керч та Єні-Калє, був анексований російською імперією.
Після низки політичних маніпуляцій кримським ханом став Шахін Ґерай. Саме він наприкінці 1770-х років провів революційну адміністративну реформу, основною метою якої було ослаблення аристократії.
До реформи територія ханства поділялася за феодально-родовим принципом на великі автономні бейства. Ці володіння контролювалися найвпливовішими знатними родами (Карачи-беями), такими як Ширіни, Мансури та інші, які фактично обмежували центральну владу хана.
За інформацією шведського історика Йоганна Тунманна, який склав і видав опис Кримського ханства у 1777 році, вже у 1740 році, за хана Менглі II Ґерая, Крим поділявся також на 48 кадиликів (судівських округів). Хоча деталі цього поділу не збереглися, можна припустити, що він міг слугувати прообразом реформи Шахіна Ґерая.
Передумови реформи
Бажання Шахіна Ґерая радикально централізувати владу, що лягло в основу його революційної адміністративної реформи, було продиктоване як його особистим світоглядом, так і критичною політичною необхідністю останніх років існування Кримського ханства.
Хан здобув гарну освіту, побував у Західній Європі, де ознайомився з принципами освіченого абсолютизму та реформаторськими ідеями. Він прагнув перетворити Кримське ханство на сучасну європейську державу, що вимагало уніфікації управління, запровадження регулярної армії та фінансової системи, а це було неможливо без ліквідації феодальної роздробленості.
Шахін Ґерай розумів, що для виживання поруч із росією потрібна сильна централізована армія та стабільні фінанси, а не феодальна міліція та розрізнені доходи. З іншої сторони, його проросійська орієнтація викликала постійну протидію з боку консервативної знаті, яка орієнтувалася на Османську імперію. Централізація стала прямим шляхом до руйнування економічної та військової бази опозиції (беїв).
До реформи родова аристократія (беї), особливо Карачи-беї (лідери чотирьох найвпливовіших родів: Ширіни, Мансури, Сіджавути, Барини), мали величезну, часто напівнезалежну владу. Старійшини родів засідали у Дивані (Державна Рада), де фактично обмежували владу хана і впливали на зовнішню та внутрішню політику.
Хоча хан обирався з династії Ґераїв (Чингізидів), знатні роди, особливо Ширіни, мали вагоме слово у його призначенні чи усуненні. Найяскравішим прикладом впливу знаті було право ініціювати усунення хана або підтримувати іншого кандидата. Заколоти кримських беїв часто призводили до виборів нового хана.
Централізація вплинула також на збір податків. До реформи беї збирали податки на своїх територіях, що робило їх економічно незалежними від хана. Реформа передбачала перехід до єдиної державної фінансової системи, що безпосередньо фінансувала б регулярну армію та ханський двір. Це була ключова мета модернізації.
Паралельно з адміністративною реформою проводилася і військова. Створення регулярних військових підрозділів за європейським зразком (на противагу феодальній міліції беїв) вимагало стабільного фінансування, яке забезпечувалося централізованою адміністрацією.
Адміністративна реформа
Внаслідок реформи кінця 1770-х років, була зруйнована стара феодальна система, а значна частина земельних володінь беїв (аристократії) перейшла до держави. Також був скасований поділ півострова на автономні бейства, що дало змогу запровадити новий адміністративний поділ країни.
Хан поділив територію Криму на 6 каймаканств (або каймакамликів), які складалися з 43 кадиликів (судових округів):
— Акмєсджитське каймаканство (9 кадиликів)
— Багчасарайське каймаканство (5 кадиликів)
— Карасувбазарське каймаканство (9 кадиликів)
— Кафінське (Кєфінське) каймаканство (9 кадиликів)
— Ґьозлевське (Кєзлєвське) каймаканство (5 кадиликів)
— Оркапинське каймаканство (6 кадиликів)
Разом у шести каймаканствах нараховувалося 1474 населених пунктів.
Усі нові одиниці адміністративного поділу були безпосередньо залежні від центральної влади хана. На чолі каймакамств стояли каймаки, голови адміністрацій, а кадилики очолювалися кадіями (суддями), які у деяких регіонах походили з бейських родів.
Кадилики колишнього османського санджака Кєфє були інтегровані в нову систему: Мангупський кадилик увійшов до Бахчисарайського, а Судакський та Кєфінський — до Кєфінського каймаканства.
Географічна обумовленість устрою
Географічний аналіз адміністративно-територіального устрою Криму кінця 1770-х — 1784 років показує, що розташування каймаканств і кадиликів мало успадковану просторову структуру. Нові кадилики часто створювалися на базі старих, або ж охоплювали території, де мешкав певний рід.
Це дозволяло Шахіну Ґераю залишити місцевих суддів (кадіїв), які користувалися довірою населення, тоді як каймаки (вище адміністративне керівництво) були новою, призначеною ханом владою. Такий двоїстий підхід дозволяв зберегти стабільність на низовому рівні, водночас знищуючи політичну владу беїв на вищому рівні.
Адміністративні межі відображали рубежі родоплемінних підрозділів – бейликів, які історично сформувалися в рівнинній та передгірній частинах півострова ще до XVI століття.
Ця успадкованість географічно проявляється у характерній зміні орієнтації кордонів:
— У передгірній частині Криму межі каймаканств і кадиликів мають субширотне простягання і прокладені річковими долинами міжгір’їв (наприклад, річки Алма, Бєльбєк).
— У рівнинних районах межі стають субмеридіональними (вздовж річкових долин річок Салгир, Буюк-Карасув, Кучюк-Карасув).
Така зміна локалізації кордонів, обумовлена ландшафтом, була характерною для бейликів Кримського ханства.
Доля ханського устрою
Реформи хана (і модернізація загалом) стали основною причиною першого повстання (1781-1782 роки), яке тимчасово усунуло Шахіна Ґерая від влади, показавши крихкість його централізаційних зусиль. Зрештою це призвело до послаблення держави.
Після анексії Кримського ханства російською імперією у 1783 році, російська адміністрація на початковому етапі зберегла ханський адміністративно-територіальний устрій та основи місцевого управління. Протягом майже року півостровом керувала військова адміністрація. Для цього була спеціально створена нарада з представників кримських знаних родів, які погодилися на співпрацю з окупаційною адміністрацією.
Ханський адміністративний поділ Криму був зафіксований у “Камеральному описі Криму 1784 року”, який став відомим завдяки “Вістям Таврійської вченої архівної комісії” 1897 року. Важливо зауважити, що він був складений російською адміністрацією ґрігорія потьомкіна і служив для оцінки ресурсів та впровадження нового, імперського поділу. Те, що він зафіксував ханський устрій, було наслідком його швидкого складання до запровадження повітів, а не наміром зберегти ханську спадщину.
Вже 13 лютого 1784 року на території колишнього Кримського ханства була офіційно утворена Таврійська область російської імперії, яка складалася із семи повітів, що ознаменувало повне скасування ханського адміністративного устрою. Нові адміністративні кордони ігнорували як родоплемінні, так і ханські адміністративні межі, повністю переходячи до прямолінійного імперського принципу управління.
Висновки
Адміністративно-територіальний поділ Кримського ханства наприкінці XVIII століття, запроваджений ханом Шахіном Ґераєм, був не просто адміністративним актом, а революційною спробою трансформації феодальної держави. Реформа була спрямована на ослаблення аристократії, і передала значну частину їхніх земельних володінь і адміністративних функцій центральній владі. Це ознаменувало руйнування старої феодальної системи та централізацію управління під контролем каймакамів і кадіїв.
Попри радикальність реформи, географічний аналіз адміністративного устрою, зафіксованого у “Камеральному описі…”, доводить, що він не був створений з нуля. Межі нових каймаканств і кадиликів відображали просторову структуру давніх родоплемінних володінь — бейликів, які склалися ще в середньовіччі.
Найважливішим висновком є те, що адміністративний устрій мав географічно детермінований характер. Поділ був тісно пов'язаний з ландшафтними особливостями Криму.
Адміністративно-територіальний устрій Криму часів пізнього Кримського ханства є унікальним прикладом, де спроба модернізації та централізації влади виявилася нерозривно пов'язаною з історично успадкованою та географічно обумовленою структурою родоплемінних відносин на півострові.
Реформа Шахіна Ґерая, хоча й була централізаційною, не встигла закріпитися через анексію ханства росією, залишившись лише історичним свідченням останнього власного адміністративного устрою Криму.
***
Дякую за увагу! Долучайтесь до мого каналу у тґ або у вотсапі, а підтримати мене копійчиною ви можете на donatello.
