Моя країно — світла і єдина,
Зі степів широких до високих гір,
Ти в серці — як молитва журавлина,
Як волі крик крізь бурі і папір.
Тебе топтали — ти ж вставала знову,
В кайданах спів не втрачений звучав.
Твій дух міцніший за ворожу мову,
Бо правду він віками захищав.
У хлібі — сонце, у піснях — коріння,
В очах дітей — майбутнього вогонь.
За тебе йдуть у бій без вагання,
Тримаючи надію і долонь.
І доки б’ється серце українське,
І доки прапор в небі майорить —
Живе країна, вільна і нескінченна,
Яку нікому вже не скорить.
Дата написання: 14.01.2026
Автор: Брунько Ярослав Олександрович
