Зазвичай історія римських легіонів асоціюється з Середземномор'ям, Галлією чи Дакією, проте їхні сандалії залишили сліди й в сучасній Україні, зокрема в Криму.
Задовго до приходу Римської імперії, Крим був домівкою для таврів, кіммерійців та скитів, а також значним центром давньогрецької колонізації. Вони заклали основу, на якій пізніше почав розвиватися римський вплив.
Хоча Рим ніколи не підкоряв весь півострів, його присутність, що охоплювала період з I століття до н.е. до IV століття н.е., залишила значний відбиток на політичному, економічному та культурному житті Криму.
Римська доба стала важливим етапом, що пов'язав Крим з ширшою імперською системою та її культурними течіями.
Крим до потрапляння під римський вплив
Історія Криму до появи римлян є багатою та складною. Задовго до них півострів був заселений місцевими народами, зокрема таврами, кімерійцями та скитами (скіфами), що населяли гірські та степові райони, формуючи власні культурні традиції.
Таври, які жили в гірських районах, мали власну унікальну культуру, яка відрізнялася від культур степових народів. Кіммерійці були першим письмово відомим народом, що населяв Крим. Згадки про них зустрічаються в “Одіссеї” Гомера, проте, вони мають мітологічний характер, а не історичний. Їхня доба припадає на кінець II — початок I тис. до н.е. З VII століття до нашої ери у степах їх змінили скити, які створили могутню державу, що проіснувала кілька століть.
Однак, не тільки місцеві племена формували історію Криму. З VII-VI століття до н.е. на узбережжі Криму почали з'являтися грецькі колонії, засновані вихідцями з різних полісів Еллади. Найбільш значущими серед них стали Херсонес (на території сучасного Ак’яра/Севастополя) та Пантікапей (на території сучасної Керчі). Ці міста швидко перетворилися на важливі центри торгівлі та поширення еллінської культури в регіоні.
У V столітті до нашої ери утворилася елліністична Боспорська держава з центром у Пантикапеї, що об'єднала давньогрецькі колонії сходу Криму та Таманського півострова. Вона відіграла ключову роль у проникненні Римської імперії в Крим.
У 106 році до н.е. воно разом зі східною частиною Криму увійшло до складу іншої елліністичної держави — Понтійської, що домінувала в Малій Азії. Вона стала на заваді римській експансії у Східному Середземномор'ї.
У II столітті до н.е. його частиною став і Херсонес. Місто зіткнулося із загрозою з боку скитів. Це змусило херсонеситів звернутися за допомогою до понтійського царя Мітрідата VI. Скитів вдалося розгромити, однак ціною перемоги стало входження у склад Понтійської держави.
Етапи римської присутності на півострові
Мітрідатові війни й перша поява римлян у Криму
Римська доба в історії Криму охоплює період з I століття до нашої ери до кінця IV століття нашої ери. Початком римського проникнення на півострів стало встановлення впливу Риму на Боспорську державу.
У 89 році до н.е. розпочалася серія кровопролитних Мітрідатових війн між Понтом і Римом. Хоча під час Першої Мітрідатової війни Боспорська держава ненадовго вийшла з-під контролю Понту, Мітрідат швидко відновив свій вплив.
Під час Третьої Мітрідатової війни (74-63 рр. до н.е.) римські війська під командуванням Помпея захопили більшу частину Понтійської держави. Мітрідат VI Євпатор відступив до своїх володінь у Боспорі, які незабаром були блоковані римським флотом.
Римляни захоплювали торгові судна та страчували купців, завдаючи значної шкоди боспорській економіці. Ця блокада спровокувала повстання в кількох містах Боспору, яке очолив син Мітрідата, Фарнак.
У підсумку, цар наклав на себе руки, побоюючись полону, або був убитий. Фарнака, який довів свою вірність Риму, полководець Помпей визнав царем Боспору.
Однак на той час римські війська не залишилися на півострові надовго. Боспорська держава стала клієнтською державою Риму, зберігаючи автономію, але підпорядковуючись римським інтересам. Вона була важливим постачальником зерна та інших товарів для Римської імперії, що й пояснює її зацікавленість у збереженні там свого впливу.
Після смерті Мітрідата VI Євпатора мешканці Херсонеса, прагнучи позбутися залежності від Боспорської держави, звернулися до Риму. Імператор Гай Юлій Цезар надав Херсонесу статус “вільного міста” під опікою Риму.
Проте надалі римські імператори, застосовуючи політику “розділяй і володарюй”, то підпорядковували місто Боспору, то знову повертали йому “свободу”, залежно від своїх інтересів.
Повернення імперії у Крим
Наступний візит римських легіонів на півострів відбувся через кілька десятиліть. У 60-х роках I століття, за правління імператора Нерона (54-68 рр. н.е.), Рим організував військову експедицію для захисту Херсонеса від таврів та скитів.
Римські війська не лише зняли облогу, але й завдали значних збитків скитським поселенням. Після успішної операції під керівництвом трибуна Плавція Сільвана, імперські війська не покинули місто, і Херсонес став їх ключовим форпостом на півострові.
У місті встановилася олігархічна республіка, якою керувала проримська еліта. Поява римських військ сприяла новому розквіту Херсонеса, який, хоча й не став імперською провінцією, але перебував у її сфері впливу.
Також за часів імператора Нерона Боспорська держава була офіційно підпорядковано римській провінції Мезія на Балканах. Після смерті Нерона і початку громадянських війн римські війська були виведені з Таврики.
Проте, ймовірно, місто отримало фінансову допомогу від Риму, що засвідчується карбуванням золотих монет у 79-80 і 84-85 роках, а також встановленням статуй на честь намісників Мезії. На початку II століття в Херсонесі деякий час дислокувався римський загін, що складався із солдатів I Італійського легіону та II Луцензієвої когорти.
Після остаточного виведення римських військ захист міста було покладено на боспорських царів, хоча це не означало, що Херсонес увійшов до складу Боспорської держави.
У І-II століттях нашої ери Римська імперія значно посилила свою військову присутність у Криму, заснувавши ключові військові об’єкти, такі як табір Харакс. Наступне, II століття, стало часом найбільшого розквіту римського впливу в Криму, що характеризувалося значною торгівлею та відносною стабільністю.
Проте варто розуміти, що римська присутність ніколи не охоплювала весь півострів. Вона обмежувалася південно-західним Кримом з Херсонесом, який був “вільним містом” під опікою Риму, і Боспорська держава на Керченському півострові — клієнтською державою Риму. Більшість гірних, передгірних та степових територій ніколи не були підпорядковані імперії.
Римська військова інфраструктура у Криму
Римська імперія підтримувала свою військову присутність у Криму, щоб спостерігати за пересуванням кочових народів і підтримувати своїх союзників.
Римські залоги складалися з вексилляцій (vexillatio) — підрозділів, спеціально виділених з легіонів, коли сам легіон виконував інші завдання. Також відомо про перебування у Криму солдатів-авксиліарів допоміжних (auxilia) когорт, які часто набиралися з мешканців імперії, які не були її громадянами.
У II ст., після закінчення війн з даками, з Мезії до Криму були переведені підрозділи І Італійського легіону. У другій половині II–III ст. тут перебували частини V Македонського легіону, знову І Італійського легіону, II Геркулієва легіону та XI Клавдієвого легіону.
Найбільші римські гарнізони, окрім Херсонеса, були в Сюмболоні (сучасна Балаклава) та на мисі Ай-Тодор, де була збудована єдина у Криму римська фортеця-табір Харакс.
На території союзної Боспорської держави постійних римських гарнізонів не було.
Римські військові поселення були домівкою не лише для солдатів, а й для їхніх сімей та цивільного персоналу, який обслуговував потреби армії. Далеко не всі члени місцевих військових частин були римського походження — вважається, що значну частину римського військового контингенту в Криму складали фракійці.
Херсонес як римський форпост
У Херсонеса римляни розширили та модернізували міські укріплення, що сприяло новому розквіту міста. У його цитаделі дислокувалися загони римських легіонів, які змінювали один одного. Ці підрозділи прибували з провінції Нижня Мезія, що на території сучасної Болгарії.
Також в місті базувалися авксиліарії допоміжних II Луцензієвої когорти (з району сучасного міста Луго в Іспанії), І Кілікійської когорти (з провінції Кілікія у сучасній Туреччині), І когорти Бракарів (кельтський народ на території сучасної Португалії) та І Сугамбрської когорти (сігамбри — давньогерманський народ).
Крім сухопутних сил, у Херсонесі базувалися кораблі Мезійського Флавієвого флоту. Також іноді свої суди до кримських портів відправляв Равеннський флот, що свідчить про важливість морського контролю для Риму в цьому регіоні.
Командування усіма військовими підрозділами в Криму здійснював військовий трибун, ставка якого знаходилася в Херсонесі.
У III столітті, щоб протистояти загрозі вторгнень готів, що зростала, Римська імперія почала перекидати до Криму спеціалізовані загони балістаріїв (ballistarius). Ці підрозділи, оснащені потужними метальними машинами, були ключовим елементом оборони міст.
Згодом вони стали основою херсонеського гарнізону, що підкреслює важливість міста як стратегічного пункту в умовах зовнішніх загроз.
Військове поселення в Сюмболоні
У III столітті нашої ери в Сюмболоні (сучасна Балаклава), існувало римське військове поселення. Тут базувалися авксиліарії І али Акторігіани.
Археологічні розкопки виявили кілька будівель, що підтверджують римську присутність. Серед виявлених споруд — одноповерховий “казенний будинок”, що мав дев'ять кімнат. Його дах був покритий черепицею з емблемами легіонів, що свідчить про військовий характер будівлі.
Крім того, археологи знайшли залишки храму, присвяченого Юпітеру Доліхену. Цей храм є доказом того, що римські солдати принесли свої релігійні культи на територію Криму. Юпітер Доліхен був шанований у Римській імперії, особливо серед військових.
Табір Харакс
Харакс був заснований між 65 і 60 роками до н.е. Він був розташований на мисі Ай-Тодор, на території сучасної Ґаспри, у стратегічно вигідному місці.
Табір був неприступним з боку моря і захищений з суші масивною стіною. Це дозволяло римлянам контролювати морські торгівельні шляхи та спостерігати за узбережжям, що й було його основним призначенням.
Дослідження показують, що, хоча стіни могли бути зведені ще таврами, римляни їх удосконалили, використовуючи вапняний розчин – технологію, невідомою місцевим.
Табір був оснащений подвійними стінами, ровом, термами та підземним опаленням. Чисельність його гарнізону могла сягати 1000-2000 воїнів, проте, більш ймовірною цифрою вважають 500 солдатів.
Серед підрозділів, що тут служили, згадуються частини морської піхоти з Равеннського флоту, вексилляції XI Клавдієвого легіону та авксиліарії І Фракійської когорти Сиріака (з провінції Фракія на Балканах).
Via Militaris: військова дорога та її значення
Харакс із Херсонесом поєднувала в’ючна військова дорога, Via Militaris, сьогодні відома як Календська стежка. Вона була важливою для зимового сполучення між містами, коли морські шляхи були закриті через шторми.
Вона існувала ще в I столітті н.е. та проходила через перевал Шайтан-Мєрдвєн, далі спускалася в Байдарську долину та село Календо (зараз Підгірне), проходила долиною річки Календа і прямувала до Сюмболона, а кінцевим пунктом був Херсонес.
Римська спадщина в матеріальній культурі та повсякденному житті
Тривала історія взаємодії між грецькими колоністами, римлянами та місцевими народами призвела до певного культурного обміну. Археологічні розкопки на території півострова, зокрема в Херсонесі та Пантікапеї, виявили численні знахідки, що є прямим свідченням глибокого проникнення римської культури.
Це не лише численні римські монети, які свідчать про активну торгівлю та економічні зв'язки, але й характерні предмети побуту: амфори для вина та олії, керамічний посуд (наприклад, червонолаковий посуд terra sigillata), предмети особистого вжитку та прикраси.
Також були знайдені римські скульптури та архітектурні елементи, що імітували римські зразки. Залишки водопроводу поблизу Херсонеса також відносять до римської епохи, а перебудова грецького театру в Херсонесі для проведення гладіаторських боїв є наочним прикладом адаптації місцевого простору під римські звичаї.
До визначних пам’яток римської епохи належить Храм Юпітера Найкращого Найвеличнішого Доліхена на території сучасної Балаклави. Час його побудови датується 139—161 роком н. е. і належить до періоду правління Антоніна Пія. У храмі проводили культові дії легіонери I Італійського легіону.
Усе це вказує не лише на політичний і військовий вплив Риму, а й на те, що римські традиції та спосіб життя стали невіддільною частиною повсякденного життя Херсонеса та його околиць.
Також до римської епохи належить проникнення на півострів християнства. Так, ще наприкінці I століття до Херсонеса був засланий 4-й Папа Римський Климент I, який помер неподалік близько 99 року.
Християнство дедалі більше поширювалося серед населення, попри гоніння, в у 330-х роках, коли імператор Костянтин I Великий перетворив християнство на державну релігію, Крим став активно християнізуватись.
Криза та відступ: кінець римської присутності
Загальна криза Римської імперії в III столітті нашої ери, що характеризувалася внутрішньою політичною нестабільністю, економічними труднощами та військовим тиском на багатьох кордонах, відвернула ресурси та увагу від віддалених регіонів, таких як Крим.
Цей занепад був поступовим і пов'язаний з готськими походами, які почалися приблизно у 230-х роках н.е. і посилилися в середині століття.
У середині III століття н.е. війська з Харакса отримали наказ відступити, щоб захистити кордони на Дунаї. Це сталося приблизно у 244 році н.е.
Після відходу римлян Харакс не був покинутий, його зайняли готи, які почали використовувати його для своїх потреб. Це підтверджується археологічними знахідками в некрополі, розташованому поруч із табором.
До кінця III століття нашої ери Рим втратив прямий контроль над більшою частиною Криму, хоча Боспорська держава як клієнтська держава, хоч і зі зменшеною римською підтримкою, продовжувало існувати до 340-х років нашої ери.
До IV століття н.е. римлянам довелося вивести свої гарнізони з Криму через запеклі війни на інших кордонах імперії. Однак, попри це, окремі римські військові підрозділи залишалися в Херсонесі до кінця IV століття, що підтверджується знайденими написами.
Наприкінці IV століття н.е. степові райони Криму були захоплені гунами. Однак їм так і не вдалося завоювати Херсонес чи Боспор, що підкреслює стратегічну важливість та міцність римських укріплень, зведених на півострові.
Імперія повернулася у Крим лише у VI столітті, коли гуни, які на той час контролювали більшу частину півострова, втрачають свою колишню могутність. Проте, це вже була Східна Римська імперія, яку ми називаємо Візантією.
Висновки
Римська доба в історії Криму, що тривала кілька століть, була періодом значного військового, політичного та культурного впливу. Римська присутність, обмежена переважно узбережжям, стимулювала торгівлю, впроваджувала нові технології та сприяла глибокому культурному обміну, що підтверджується численними археологічними знахідками.
Вплив Риму не лише залишив відбиток у матеріальній культурі, але й сприяв поширенню нових ідей, зокрема християнства, що стало важливим фактором для подальшої історії Криму. Поступовий занепад імперії та наростання вторгнень германських народів призвели до втрати римського контролю, проте спадщина їхньої присутності залишилася.
Ця епоха є яскравим прикладом того, як віддалені протекторати та клієнтські держави були інтегровані в складну систему Римської імперії, що залишила по собі незмінний слід у багатій історії Криму.
***
Дякую за увагу! Долучайтесь до мого каналу у тґ або у вотсапі, а підтримати мене копійчиною ви можете на donatello.
