Деколонізація

Ми звикли бачити в грецьких назвах міст півдня України ознаку глибокої європейської традиції та зв'язку з колискою демократії. Але за вивісками “Нікополь”, “Мелітополь” чи “Севастополь” стоїть не історична тяглість, а імперська канцелярія кінця XVIII — початку XIX століття.

Чи був пам’ятник Булгакову символом імперіалізму чи радше радянської культурної політики? Про декомунізацію, переосмислення історичних постатей та небезпеку монополізації політики пам’яті лівими радикальними підходами.

Процес релігійної колонізації Криму російською імперією у XVIII–XIX століттях був не просто експансією, а складником стратегії легітимізації загарбань. Її мета полягала в тому, щоб представити Крим як “споконвічно російську” землю, стерши при цьому багатовікову спадщину.

Російська імперія вибудовувала свій культурний капітал, систематично привласнюючи геніїв підкорених народів. Так було й у Криму.

Під час громадського обговорення проєкту Постанови Верховної Ради України про перейменування населених пунктів Криму низка суб’єктів виступила із закликом вилучити з переліку на перейменування десятки назв, які, на їхню думку, не містять символіки російської імперської політики.

На відміну від нав'язаних пізніх імперських образів, справжніми символами Кєфє (Феодосії) є його архітектурні пам'ятки, які свідчать про багатовікове співіснування різних народів і релігій. Ми пропонуємо два такі символи: мечеть Муфті-Джамі та вірменську церкву Сурб-Геворг.

"Біла пляма" на карті децентралізації України знаходиться у Криму. АР Крим та Севастополь залишаються єдиними двома регіонами, де не створено спроможних територіальних громад. Аналізую цю запізнілу главу реформи, й пропоную конкретний план — проєкт 38 громад для Криму.

Попри свою нібито візуальну привабливість і беззаперечну впізнаваність як туристичного об'єкта, Ластівчине гніздо є символом російської імперської апропріації, який штучно затирає справжню багатошарову культурну та історичну ідентичність Криму, що належить його корінним народам.

У нас останні роки дуже часто фактично ігнорують існування окремого регіону України "місто Севастополь". Нагадую, що поки він є в Конституції, хоча сподіваюся, його там колись не буде і він повернеться до складу АРК.

Символи міст формують наше сприйняття, але чи завжди вони відображають справжню суть? Сучасна репрезентація Криму стикається з викликами, адже часто зосереджується на стереотипах.

Розвінчую нав'язані штампи про "місто російської слави". Ак’яр — українське місто з багатою та складною історією, яке стало об'єктом численних мітів, що спотворюють його справжнє минуле та сьогодення.

Відкритий лист громадянського суспільства до ютуб-каналу “Говорить Великий Львів”. Що про це говорить пан Daniel Broomfield?

Голова Меджлісу нездатен написати Qırım serbest olacaq! — в нього щелепа так влаштована. Меджліс ПРИНЦИПОВО не використовує кримськотатарську латиницю і буквально насмерть стоїть за окупаційний новояз.

20 січня у нас будуть відзначати День Автономної Республіки Крим. Загалом ця дата не є офіційною, але багато організацій та медій відзначають її на своїх інформаційних каналах. Оскільки у нас часто спочатку відзначають, а потім розбираються, варто почати цю дискусію раніше.

8 грудня 2013 року, з падінням пам'ятника лєніну на Бесарабці у Києві у нас почався лєнінопад. Не оминув він і Крим.