Друкарня від WE.UA
Малюнок: Степова Змійка

20 січня у нас будуть відзначати День Автономної Республіки Крим. Загалом ця дата не є офіційною, але багато організацій та медій відзначають її на своїх інформаційних каналах.

Оскільки у нас часто спочатку відзначають, а потім розбираються, а що саме ми відзначили, варто почати цю дискусію раніше.

Загалом у Дня АРК є дві проблеми.

Перша проблема, головна — суть цього дня

Відновлення автономії у Криму виглядало наступним чином:

🟡28 листопада 1989 року Верховна Рада СРСР прийняла постанову “Про висновки і пропозиції Комісії з проблем радянських німців і кримськотатарського народу”, де було запропоновано відновити Кримську АРСР у складі Української РСР.

🟡12 лютого 1991 року Верховна Рада Української РСР, ґрунтуючись на постанові ВР СРСР, ухвалила Закон “Про відновлення Кримської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки” в межах території Кримської області в складі Української РСР.

Жодна ця подія не сталася 20 січня. А що ж тоді відбулося у цю дату?

20 січня 1991 року відбувся "всекримський референдум" щодо відновлення автономної республіки, що не мав жодної законності, легітимності, та сенсу. 

Процес відновлення автономії був вже запущений на рівні УРСР, але місцева кримська проросійська партноменклатура вирішила перехопити цей процес у центральної влади, щоб не допустити відновлення національної автономії, й створити територіальну автономну республіку, де владу буде формувати проста більшість населення.

Нагадаю, що Кримська обласна рада була обрана ще у 1990 році, і складалася здебільшого з місцевих комуністів. А єдиний кримськотатарський депутат того скликання, Ескендер Меметов, у ній з'явився лише після “референдуму”, у березні 1991 року.

Цей "референдум" бойкотували кримські татари за закликом національних лідерів, бо розуміли, до чого це може призвести. Центральна Рада Організації кримськотатарського національного руху тоді виступила з заявою:

"Замість відновлення незаконно ліквідованої під час режиму Сталіна державності кримських татар на їхній території створили ще одну російськомовну республіку."

Так і сталося. Замість відновленої Верховною Радою національної автономії місцева партноменклатура проголосила "Республіку Крим", і врешті решт Україна пішла на зустріч не кримськотатарському народу, а етнічній російській більшості. Так згодом й з'явилася сучасна АРК з трьома офіційними, але фактично з єдиною мовою — російською.

А що з Днем АРК?

Його відзначення було започатковано у 1993 році Верховною Радою (а точніше Совєтом) невідомого утворення під назвою "Республіка Крим". Нагадую — це часи жорсткої конфронтації місцевої проросійської влади з центральною українською владою, вони домовляться між собою лише у 1995 році, а офіційно Автономна Республіка Крим з'явиться з прийняттям Закону України "Про Автономну Республіку Крим" у 1995 році та Конституції України у 1996 році.

У лютому 2009 року Верховна Рада АРК звернулася до Верховної Ради України з пропозицією встановити на території автономії додатковий святковий день: 20 січня — День Автономної Республіки Крим. Але ця пропозиція не отримала підтримки в парламентарів.

То ж на рівні АРК День АРК не є вихідним, а на загальноукраїнському рівні взагалі не має жодного статусу. Але після російської окупації 2014 року статус свята і неробочого дня 20 січня затвердила окупаційна адміністрація 29 грудня 2014 року.

Друга проблема — це його репрезентація

Це частина загальної совєтської та постсовєтської репрезентації Криму: море, літо, відпустка, ПБК, обгоріти на сонці, Ластівчине гніздо.

Зрозуміло чому у совку Крим репрезентувало Ластівчине гніздо — будинок 1912 року, що намагається копіювати французьку замкову архітектуру, і який набув сучасного вигляду у 1970 році, як раз за розбудови "всєсоюзной здравніци". Але навіщо цю традицію репрезентації продовжують у сучасній Україні?

Треба зробити зображення щодо Криму — не беріть це заїжджене Ластівчине гніздо, пошукайте щось автентичне. Треба показати Аксмєджит (Сімферополь) — не беріть цей сталінський вокзал, візьміть Кєбір-Джамі, і так далі з іншими містами.

Колись я робив цілий потік у твіттері з прикладами.

То чи потрібен нам День АРК?

Так, потрібен, але не з цією датою. Є кілька варіантів нової дати на вибір:

🟡12 лютого, на честь ухвалення у 1991 році Верховною Радою УРСР Закону "Про відновлення КрАСРС".

🟡17 березня, на честь ухвалення у 1995 році Закону України "Про Автономну Республіку Крим".

🟡21 вересня, на честь появи назви Автономна Республіка Крим у 1994 році на засіданні ВР України.

🟡26 грудня, на честь проголошення Кримської Демократичної Республіки у 1917 році.

Варіантів купа, але це точно не має бути 20 січня, на честь незаконного "референдуму".

***

Дякую за увагу! Підписуйтесь на мій канал у тґ або у вотсапі, а підтримати мене копійчиною ви можете на donatello.

Статті про вітчизняний бізнес та цікавих людей:

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
wolfigelkott
wolfigelkott@wolfigelkott

Крим, історія, деколонізація.

52Довгочити
5.7KПерегляди
81Підписники
Підтримати
На Друкарні з 28 липня 2024

Більше від автора

  • Кримська АРСР: від червоного ренесансу до чорної весни

    У жовтні 1921 року більшовицька Москва створила у Криму автономію. Проте це рішення не мало нічого спільного із самовизначенням корінних народів і стало виключно прагматичним політичним інструментом.

    Теми цього довгочиту:

    Крим
  • 15 хвилин на вічність

    Більшість текстів про Сюрґунлік, акт геноциду та насильницьке виселення кримських татар із Криму, починаються з цифр. Але трагедія 18 травня 1944 року — це не цифри.

    Теми цього довгочиту:

    Сюрґун
  • Кримська автономія корінних народів як запорука унітарної України

    Протягом десятиліть слово “автономія” в Україні викликало тривогу, асоціюючись із ризиком розколу держави. Проте досвід 2014 року показав: справжня загроза прийшла не від прагнення корінних народів до самовизначення, а від агресивного сусіда.

    Теми цього довгочиту:

    Крим

Це також може зацікавити:

  • Номінація Гітлера на Нобелівку Миру 1939: Аналіз Політичної Провокації та Її Наслідків

    Історія номінації Адольфа Гітлера на Нобелівську премію миру в січні 1939 року – це не просто курйоз. Це складний політичний жест, що розкриває напругу перед Другою світовою війною, механізми пропаганди та сміливі форми опору. Розберемося глибше.

    Теми цього довгочиту:

    Нобелівська Премія
  • Націоналізм

    Націоналізм– це ідеологія, яка визначає націю як найвищу цінність і об’єднує людей навколо спільних історичних, культурних і мовних коренів. Націоналісти вважають, що інтереси нації є першочерговими, тому вимагають від кожного члена суспільства відданості та самопожертви.

    Теми цього довгочиту:

    Ідеології
  • Залізо для честі, золото для перемоги

    Залізо во славу перемоги. Про те як німці заволонтерили на перемогу над Наполеоном. Коротко про історію залізного хреста та про те як віденська традиція знайшла нове дихання у Львові у 2014 році.

    Теми цього довгочиту:

    Історія

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Це також може зацікавити:

  • Номінація Гітлера на Нобелівку Миру 1939: Аналіз Політичної Провокації та Її Наслідків

    Історія номінації Адольфа Гітлера на Нобелівську премію миру в січні 1939 року – це не просто курйоз. Це складний політичний жест, що розкриває напругу перед Другою світовою війною, механізми пропаганди та сміливі форми опору. Розберемося глибше.

    Теми цього довгочиту:

    Нобелівська Премія
  • Націоналізм

    Націоналізм– це ідеологія, яка визначає націю як найвищу цінність і об’єднує людей навколо спільних історичних, культурних і мовних коренів. Націоналісти вважають, що інтереси нації є першочерговими, тому вимагають від кожного члена суспільства відданості та самопожертви.

    Теми цього довгочиту:

    Ідеології
  • Залізо для честі, золото для перемоги

    Залізо во славу перемоги. Про те як німці заволонтерили на перемогу над Наполеоном. Коротко про історію залізного хреста та про те як віденська традиція знайшла нове дихання у Львові у 2014 році.

    Теми цього довгочиту:

    Історія