Десь на початку повномасштабного вторгнення з магазинів зник сир “російський”. Зараз ця назва звучить абсурдно, а тим більш абсурдно звучить те, що ще нещодавно ми цей сир нарізали та вкладали скибочки на свої бутерброди. Полтавське Суспільне підмітили цю деколонізацію в економіці й писали про зникнення “московської” ковбаси та “тульського” пряника з виробництв у регіоні. Деколонізація простору відбувається не тільки в перейменуванні вулиць чи знесенні пам’ятників. Приходиться також дерусифіковувати бутерброди з ковбасою та сиром.
Імперськість віднаходиться в неочевидних місцях: у комп’ютерних іграх та архітектурі церков, про що пишуть в “Культурній експансії” автори відповідних есеїв. Проте є також простір приватний та напівпублічний: чи всі сусіди готові позбутись повного зібрання “Великої радянської енциклопедії”? А також, щодо книг, чи можемо ми критикувати власників закладів, які використовують цю чи іншу серію радянських книг в інтер’єрах своїх кафе приховавши при цьому всі назви? Якби ми ніколи раніше не бачили цих книг, не знали, якого кольору їхні корінці, товщина чи текстура, ми б ніколи й не здогадались, що приховано. Книги можуть бути просто книгами для інтелігентної атмосфери ресторану чи кав’ярні. Як тільки ми зможемо розгадати, які саме назви були замазані фарбою чи прикриті картоном, магія зникне. Ми здогадаємося, яку саме спадщину перевикористали. Але якщо ми здатні розгадати приховану назву чи впізнати серію, може тоді проблема в нас самих?
Значно складніші та більш проблематичні випадки — назви закладів, що напряму не підпадають під деколонізаційні закони. Ресторан “Чехов” у Сумах чи, наприклад, готель “Брік” в Одесі є частиною публічного простору. Рішення ж там приймаються приватно, а не в будівлях міської влади. Одеський “Брік” залишає свою доповномасштабну назву, яка є прізвищем російської мисткині, але більше не пов’язує себе з нею та Маяковським, як робив раніше. Натомість в меню тепер є коктейль “Кверо” (як літературно-художня група Михайля та Василя Семенків). У проєкті “Деколонізація.Україна” записані майже три тисячі об'єктів, що напряму не підпадають змінам чи знищенню через закони.
Такі об’єкти, як і назви закладів, можуть бути змінені тільки під тиском громадянського суспільства. Через звернення до мерів та власників або через бойкотування. Зараз ми працюємо над тим, щоб сформувати свої кордони й зрозуміти, що взагалі можливо в новому світі: чи можливий бутерброд з сиром “російський”, чи можливий бутерброд з кавою у закладі “Чехов”.
