Музика з нами всюди. Ми чуємо її в магазинах, у машині, у фільмах, рекламі. Багато людей проводять майже 24 години в день з навушниками. Але різні опитування показують, що, наприклад, американці слухають музику — приблизно — лише 3 години на день.
Пропоную почати з далекого: чому ми взагалі слухаємо музику? Очевидна і зрозуміла всім причина — почуття, які вона викликає. "Музика — це емоції, які можна почути. Стародавні греки навіть прописували певні типи музики для покращення самопочуття та настрою”, — розповідає Софія Тегарт — музикознавиця і доцентка Вашингтонського державного університету.
Якщо ж музика викликає у нас певні емоції і це є причиною того, що її слухаємо, то чому ж ми не сприймаємо будь-який жанр, а лише якийсь спектр — якусь невелику частину? Я-от , наприклад, дуже важко сприймаю кантрі. У більшості статей та наукових досліджень автори пишуть, що це все залежить від особистого досвіду, характеру. Але як саме?
Ось, наприклад, дослідження вченого з Кембриджського університету доводить думку, що тип людей, які мають вищий рівень емпатії (здатність розуміти емоції інших), полюбляють більше струнну музику, м’яку, сумну та з емоційною глибинною (тобто “поетичну”, “глибоку”). Жанри для прикладу — R&B, фольк. А фанати музики “щільної”, гучної, ударної, веселої та з мозковою глибиною (тобто, як зазначено в статті, “нетанцювальна”, ”комплексна”, “культурна”) мають нижчий рівень емпатії. Це, наприклад, рок. Тобто побачити хоч частину, як від характеру залежить музика — можна.
Тепер розберімось з віком. Усі (сподіваюсь) знають Radiohead та їхню пісню “Creep” — одну з найпопулярніших у Штатах серед чоловіків, яким приблизно 45 років. Цікавий факт в тому, що ця пісня вийшла, коли їм приблизно було 14 — найважливіший рік у формуванні музичного смаку. The New York Times наводить дані, що для чоловіків найважливіший — це 14 рік життя, а період — з 13 до 16, для жінок — 13, з 11 до 14 років. Різницю можна виправдати тим, що у дівчат пубертат починається трішки раніше, аніж у хлопців. Але мені здається, що в цей вік не визначається “основний жанр”, а більше — напрямок, інструменти, стиль. Це перекликається з думкою деяких вчених, що ми слухаємо жанри, з якими маємо найбільше досвіду, спогадів.
Також враховуємо оточення, у якому ми живемо: дослідження показують, що коли люди знаходяться в неприємних ситуаціях, то вони надають перевагу музиці, яка розслабляє; коли в ситуації, що провокує збудження — обирають активну музику. Мені здається, що це ж може коливатися від людини до людини, але загальний напрям правильний. Тобто якщо більшу частину ви проживаєте в якихось стресових ситуаціях, у вашому плейлисті може переважати спокійна, мелодійна музика.
За даними дослідженнь Валорі Салімпур, наш мозок має певні “музичні шаблони”. Кожен раз, коли ми починаємо слухати якусь пісню, наш мозок уже намагається передбачити, якою буде мелодія і яке задоволення ми від неї отримаємо. "Нова музика, ймовірно, приносить задоволення тому, що вона відхиляється від цих шаблонів, нехай навіть незначно", — каже Валорі. Але якщо ж очікування нашого мозку не справдилися, то ми будемо відчувати нудьгу. Наприклад, як люди, що звикли до поп-музики, будуть важко сприймати класичну.
Музичні смаки — це велична комплексна робота нашого мозку, яку, на жаль, ми до сих пір ще не змогли осягнути. У цій статті я хотів вас, можливо, наштовхнути на думки, що було у вашому житті, що зараз ви слухаєте саме цей жанр. На величезну кількість питань (наприклад, “як формуються “музичні шаблони””, запропоновані Валорі) ми не маємо відповідей, але вже зараз можемо помітити, як кількість музикознавців-психологів збільшується. Хто знає, коли саме будуть результати.
