Ви хоча б один раз в житті наспівували її найпопулярніший хіт. А може, навіть і не тільки його.
Дивна двадцятка без найголовнішого українського хіта
Особисто мені дуже прикро, що у свій час Юлія Бодай (її уся країна знала під творчим псевдонімом Юлія Рай) не стала суперзіркою першого ешелону в Україні. У 2020 році, коли експерти української музичної премії YUNA визначили 20 найзнаковіших українських пісень за 20 років, я ще дуже сильно здивувався тому, що у проміжку 2000-2003 у нас не було… жодного культового хіта, а частина композицій з двадцятки містить відверто “на любителя” варіанти, такі як “Выше облаков” Тіни Кароль (і це при тому, що у неї в доробку є куди сильніші пісні за авторством Андрія Підлужного (про нього теж знайдеться тут місце скоро) — “Не дощ”, “Ніжно”, “Закрили твої очі” і одна з її основних речей — “Україна — це ти”), чи і зовсім гопувату “На районе” Потапа та Насті, чи і взагалі абсолютно прохідні “40 градусов” опальної “малєнькой люди” LOBODA та трешові “Шлепки” Олі Полякової, розраховані абсолютно лише на корпоративну тусовку.
Переглядаючи цей список вчора ще раз перед підготовкою четвертого довгочиту для альманаху українських культурних нульових, я зрозумів одну важливу деталь…
А куди ж ділась “Річка”?
Так-так! Якщо вам трохи більше за 20, а у вас в житті було хоч трохи активного життя, радіо чи й навіть українських музичних каналів — вітаю, вас точно не оминула та сама епідемія! Пам’ятаєте? “Двічі в одну річку не війдеш, не благай мене…”.
Шлягер назавжди
Це був не те, що знаковий хіт. Це, чорт забирай, справжній національний хіт! Його співали звідусіль — і у рідному для Юлії Львові, де вперше прогриміла “Річка”, і у Донецьку, і у Чернігові, і навіть у моєму рідному Херсоні, цю пісню не знав ну зовсім тільки лінивий! Окрім того — пісня стала знаковою і навіть за межами України, її знали як мінімум у країнах колишнього совку, і навіть у Китаї переспівували на шоу, і у Польщі робили на неї кавери (трохи пізніше дістанемось і цієї теми)! Для простого розуміння: у мене є друг, етнічний кореєць. Хлопець народився в Узбекистані, у віці 9 років переїхав до України, Херсонської області. Розуміння української музики у нього було завжди на мінімальному рівні. Але якось років 5 тому й він наспівав мені той самий віральний приспів! Це ж як пісня полонила серця людей!
Отже, ще трохи про цей шедевр. Дуже цікава ситуація складається щодо того, скільки ж таки версій було у мережі. Офіційно їх було випущено дві:
Перша — вона ж, можна сказати, остання, записана вже у часи роботи Юлії з продюсером Едуардом Клімом (за часів його продюсування вийшли всі найзнаковіші хіти Гайтани). Більш акустична і доросліша, та зрештою, саме з неї почалась істерія пісні усією країною:
Друга — вийшла за рік пізніше на альбомі “Ти мене полюбиш”. Ця версія — 2002 року, скоріш за все, саме вона стала відома у Львові завдяки львівським радіостанціями і сарафанному радіо. Більш ніжна за звуком і віє юністю:
Але є ще наявна і третя версія, ще ранішнього виконання “Річки”.
Третя — офіційно вона ніколи не виходила, але якимось чином потрапила у мережу завдяки ентузіастам. Дуже багато джерел роблять велику помилку, коли кажуть, що Юлія написала свою пісню у 2002 році. Це не так. Львівська виконавиця дебютувала саме з “Річкою” на Всеукраїнському фестивалі "Пісенний вернісаж '99". І ця версія добре це підтверджує: досить сирий запис із артефактами касетної плівки, перше аранжування сильно дихає часами стику міленіумів (особливо на кульмінації між куплетом та приспівом) та й прекрасно чутно підлітковий голос Юлі. На мою думку, це найкраща версія — в ній дуже добре передані ті самі почуття “нерозділеного кохання”, яке переживає юна дівчина (а пісня то була написана за реальними подіями!). Скоріше за все, це і є та сама перша версія 1999-2000 років, яка взагалі була однією з перших пісень Рай.
До речі, усе геніальне просто: у інтерв’ю виданню “КП в Україні” трьохрічної давнини, сама Юлія розповіла, що, загалом, написання її найголовнішого шлягеру зайняло відверто мало часу. Просто швиденько вдався приспів, зачин пісні, а далі пішла і сама історія. А пісня — дійсно була про реальну людину і про реальне нерозділене кохання до неї, що і зробило “Річку” тою композицією, яка відгукнулась у серцях багатьох закоханих, які страждають без шансів на взаємність.
Ну і наостанок, щоб вже взагалі здивувати всіх: Юлія брала участь у першому Національному відборі на Євробачення-2005 з… як би ви думали, якою композицією? Правильно! І хоча у своєму півфіналі, вона програла тоді і зайняла лише 2-у сходинку, яка не дозволила їй вийти у фінал, на самому Нацвідборі вона познайомилась з Едуардом Клімом, який і став потім продюсером виконавиці і розкрутив ту ж “Річку” на всю Україну. Забігаючи наперед: навіть якщо би за якихось обставин, Юлії вдалось би виграти і поїхати на Євробачення, скоріш за все, ми би легендарний хіт не почули би у фіналі конкурсу в Києві: правила ПКЄ не дозволяють брати пісні, які були в ротації чи випускались до вересня від попереднього року. А пісня Рай вже як мінімум років 3 на той момент звучала на локальних радіостанціях.
Але що ж ми все про “Річку” та й про “Річку”…
Синдром “Річки”
Після гучного вибуху першого хіта, у Юлії, скажімо так, виходили дуже непогані роботи. На М1 ще були пару помітних, хоч вже і ерзаців “Річки” — “Ти мене полюбиш” та “Мама! (Чому він не мій?)”.
У Юлії вийшло два альбоми: “Річка” (2006) та “Ти мене полюбиш” (2007) + збірка “Кращі пісні” (2007). Причому на другому альбомі… майже нема нових пісень! Із нового — композиція “Заворожене щастя” та кавер на шлягер 1984-ого року Lionel Richie “Hello”, до речі, достатньо коректно і пристойно виконаний Юлією. Практично всі пісні — українська естрада, десь трохи старомодна, десь відверто нафталінова, але за що не дорікнеш виконавиці, так це за чесність виконання. Майже всі пісні були на тему нерозділенного кохання та рефлексії на тему односторонніх почуттів у стосунках. Як і “Річкою”, цим Юлія відверто підкупила багатьох своїх прихильників і прихильниць — ну хто ж ще на українській естраді так відверто співав на той час про “того, хто не мій”?
Але час йшов — а у Юлії не відбувалось жодного руху у творчості. Останньою піснею, яка промайнула на телеекранах та радіостанціях, була “Every Day” — спроба зробити актуальний англомовний європоп. На жаль, Рай настільки не впізнавалась у цій композиції, що деякі слухачі навіть не одразу упізнали, хто цю пісню виконує…
А у 2009-ому році Юлія повністю зникає з українського простору та переїжджає у Австралію зі своїм чоловіком. Там, звичайно, ще буде в неї спроба засвітитись в австралійському Х-Факторі та навіть увійти в двадцятку найкращих. Будуть намагання робити музику у локальному австралійську гурті. Але все це буде вже постфактум…
…і навіть Євробачення!
Так і закінчилась історія однієї дуже перспективної української виконавиці, але, на жаль, дуже недооціненної на теренах національного культурного простору. На мою думку, все сталось доволі прозаїчно: тоді Юлія співала про близькі собі та іншим речі, а коли вже особисте життя повністю і загалом склалось — їй не вдалось переналаштуватись на інші теми, які можна було би освітити у своїй творчості… Хоча Юлія Бодай — дуже талановита сонграйтерка. Пісні Юлії середини нульових є у доробку львівських виконавці — у Андрія Князя, наприклад… А ще Юлія Рай доклала руку до переможної пісні Руслани на Євробаченні-2004. За словами виконавиці, деякі уривки з її версій (всього їх було близько 20) присутні і в українськомовній, і в англомовній версії “Wild Dances”:
На жаль, судячи з інтерв’ю Юлії, культури сонграйтерства в Україні, де за повноцінну написану пісню варто було би заплатити певну грошову компенсацію, не було розвинене на той час. Тому, багато відомих українських виконавців, які після бенгерської “Річки” йшли до співачки за новими хітами, почувши певну суму, не погоджувались брати пісні… А дарма. Насправді, я погоджуюсь з Юлею, що хороші пісні (та й пісні загалом) мають бути оплачені — як і будь-яка культурна та взагалі праця людини. І на даний час, у нас, на жаль, тенденція “неважливо, хто написав цю пісню — головне, з уст якого виконавця вона стала популярною” зберігається і до сих пір.
Чесно, я дуже очікую повернення Юлії Рай на українську сцену. Хоча би на один гучний концерт в Україні. Абсолютно певен — за сьогоднішнього нового стрімкого розвитку української культури, Юлію би згадали багато людей із платоспроможної аудиторії. А там, хто його знає, може і наступні хіти не за горами?
У якості постфактуму…
“Річка” ж таки ще раз вибухнула у нашому просторі, але вже у середині 10-их. На цей раз, за виконанням співачки Юлії Думанської. Чесно кажучи, багато хто її на початку сплутав з самою Юлією Бодай — так сталось, що обидві Юлії, та й Думанська дуже інтонаційно намагалась наслідувати оригінал, через що у багатьох стався катарсис на тему: “а чи не повернулась знову Юлія Рай на сцену, тільки вже під новим іменем?”. На жаль, як і в ситуації з авторськими піснями, щодо цього каверу навіть не було нормально домовлено з авторкою виконання та релізу цієї пісні, через що фінальний договір вже робився постфактум… Але, насправді, чому я ще люблю підхід Юлії — вона ніколи не вставляє палки в колеса і їй дійсно приємно відчувати, що її пісні співають, пам’ятають та люблять. А тому версія Юлії Думанської не була зарізана і теж свого часу крутилась на українських телеканалах та радіостанціях, чим знову почала новий виток шаленої популярності і так культового бенгера.
До слова, польські диско-поло (сегмент провінційної музики у Польщі) Zorka, теж не залишились в стороні і зробили цілий польськомовний кавер на “Річку”!
Насправді, культура диско-поло така, що, “Zranione Serce” — це оригінальний трек і, можливо, зроблений також з порушенням авторських прав (як і більшість “нелегальних” польських диско-поло каверів). Тим паче, що все ж таки пісня аж у польській версії дуже близька за змістом до оригінальної версії. Але хлопці з Zorka пішли далі і зробили таки цілий українськомовний кавер на оригінальну “Річку”! На жаль, цей кавер зараз вже недоступний на Youtube, але ще десь роки 4 тому був у мережі. До честі польського гурту, всі кредітси на авторство пісні, вони законно підписують за канонічною її виконавицею.
Також два роки тому, на китайському реаліті-шоу CHUANG “Річку” виконали китайський співак Zhou Shen та український виконавець Андрій Шамрай, який вже давно живе та працює у Китаї:
Ну, а останнім кавером на даний момент є виконання фрешменкою української сцени Kristonko. Як на мене, не найкращий варіант, дуже “на любителя”, але все ж таки…
P.S. Чи звело вам ностальгічні скули?
