Вітаю. Нова цікава інформація про міфологію українського народу прибула.
Достатня кількість людей прекрасно знає, що чарівне, ідеальне місце, а саме рай, в українській мітології маю назву Вирій. Це не лише таємниче місце, куди регулярно перед зимою відлітають птахи. Відповідно до легендам, саме Вирій треба сприймати за цент світу. Це місцина, де росте Світове Дерево, яке розповсюдило життя навколо. Саме від Світового Дерева розповсюджується все живе. Також можна вважати, що Вирій - це місце, куди злітаються абсолютно всі душі померлих.
Цікавинка
Знаєте, чому положення перелітних птахів називається саме ключем? Це не є випадковістю. Вважалося, що саме так положення птахів дозволяє відчинити двері до Вирію. юди вірили, що плахи, істоти, здатні літати, мають можливість відчиняти двері Вирію. Так в народі і почали вважати клин птахів - ключем.
Так, звичайно ж, подібна легенда розповсюджена далеко не по всій території України, і є інші варіанти. Це слід враховувати.
Також є і легенди про те, що Вирієм можна називати перше поселення богів, окремий острів. Це так, до слова!
Повертаймося до Вирію! Як я вже сказав, Вирій - це райське, вічнозелене місце, де росте Світове Дерево. Саме ж Світове Дерево росте, та продовжує розкидати своє коріння та віти далі в просторі. Тому і Світове Дерево надзвичайно тяжко називати тим, що знаходиться в самому центрі світу, бо воно тягнеться, розширюється.
А ви знали, що Світове Дерево росте не в ґрунті? Воно породжує землю. А насіння Світового Дерева з початку історії проростало з каменю під назвою Алатир.
Саме Алатир - священний камінь знаходиться в центрі світу, точніше, це світ почав виникати навколо нього. Алатир, або ще можна знайти назву Алатир-камінь, алатар, вівтар - вважається центром, звідки течуть всі річки світу. Древні пращури вважали, що вся рослинність на землі проростала саме із священного насіння, паростків та пагонів, які знаходилися на цьому каменю.
Ніхто не знає, що було до Алатир-каменю, і чи вічний цей камінь. Переглядаючи різноманітні міфи та легенди про створення світу, Алатир сприймався як константа, початок, нуль у відліку.
